Справа №2-404/10
Провадження № 6/293/13/2025
26 травня 2025 рокуселище Черняхів
Суддя Черняхівського районного суду Житомирської області Збаражський О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу у цивільній справі №2-404/10,
15.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Черняхівського районного суду Житомирської області з заявою, в якій просить видати дублікат виконавчого листа у справі №2-404/10 та поновити строк для пред'явлення виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду, завдану злочином.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 11.11.2010 року у справі № 2-404/10 задоволено позов про стягнення з ОСОБА_2 , прож.: с.Поромівка Володарсько-Волинського району Житомирської області на його користь 55 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди. На виконання рішення суду Черняхівським районним судом Житомирської області видано 12.02.2011 виконавчий лист №2-404/2010, який було направлено на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби Володарсько-Волинського районного управління юстиції.
У 2022 році виплати на його користь були припинені у зв'язку із чим він звернувся до виконавчої служби та 24.04.2025 отримав відповідь про закриття виконавчого провадження 29.12.2014 року на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна). Вказує, що за адресою його місця проживання йому не надходило жодних постанов, так само як і оригіналу виконавчого листа.
Відтак, уважає, що працівниками відділу державної виконавчої служби такий виконавчий лист втрачено, а ним з поважних причин пропущений строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до п. 17.4 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Аналізуючи пункт 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.
Дублікат це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 474/783/17 (провадження № 61-29св17), від 10 жовтня 2018 року у справі № 2-504/11 (провадження № 61-41846св18).
Верховний Суд в постанові від 23.09.2020 року в справі №127/2-3538/10 виклав правову позицію, що дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов'язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.
Відповідний правовий висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 22.10.2018 року у справі № 2-824/2009 (провадження № 61-5388св18).
Крім того, однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Згідно висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання не створює перешкод для задоволення заяви стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа до виконання. Тобто, якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, закон пов'язує видачу дубліката виконавчого листа не тільки із його втратою, а в тому числі із дотриманням строку подання відповідної заяви про видачу дубліката.
Судом встановлено, що будь-яких доказів того, що в період часу із 18.01.2013 року (дата відкриття виконавчого провадження №35988342) по 24.04.2025року (дата надання відповіді Хорошівським відділом ДВС на запит стягувача) заявник був позбавлений можливості звернутися до виконавчої служби із запитом про хід виконавчого провадження та його результати, до суду не надано.
Суд вважає, що ОСОБА_1 був обізнаний про відкриття виконавчого провадження і як учасник виконавчого провадження мав повний доступ до інформації, наявної у Автоматизованій системі виконавчих проваджень, в якій відображаються дані про всі рішення у виконавчому провадженні.
Відповідно до частини першої ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 року (в редакції на момент набрання законної сили рішенням Черняхівським районного суду Житомирської області від 11.11.2010року) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років; 3) посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців; 4) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 5) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.
У пункті 1 частини другої статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» передбачалося, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Відповідно до п. а ч.1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.
Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншими нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).
05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 року.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісії про трудовим спорах та виконання документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до пункту 5 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності Закону № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року.
Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, втрати годувальника тощо може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (ч.5 ст. 12 Закону).
Як вбачається із витягу із спец розділу АСВП, сформованого Хорошівським відділом ДВС у Житомирському районі Житомирської області 27.03.2025 (а.с.13-14), 18.01.2013 року на підставі виданого Черняхівським районним судом Житомирської області виконавчого листа №2-404/2010 відкрито виконавче провадження №35988342 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 55000,00грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, та в подальшому 29.12.2014 року вказаний виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Тобто, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання встановлений положеннями ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» в даному випадку слід обчислювати із дня повернення виконавчого листа стягувачу, тобто з 29.12.2014.
Із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання стягувач звернувся лише 15.05.2025 року, тобто після спливу більше як десять років з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Обґрунтованих доводів з посиланням на відповідні докази, з яких підстав протягом такого тривалого часу стягував ОСОБА_1 не контролював виконання даного рішення, заява про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, не містить.
Добросовісне здійснення цивільних процесуальних прав потребує від осіб, котрі беруть участь у справі, такої реалізації прав, яка відповідала б їхньому призначенню та здійснювалась у спосіб, визначений цивільним процесуальним законом, не завдавала б шкоди правам інших учасників цивільного процесу.
Критеріями добросовісної поведінки учасників процесуальних правовідносин є здійснення прав і обов'язків у відповідності до норм процесуального законодавства; усвідомлення сутності процесуальних правовідносин як відносин, що виникли з метою здійснення правосуддя у цивільній справі; відмова від реалізації своїх процесуальних прав та обов'язків з метою зловживання ними.
Заявником не надало доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію своїх процесуальних прав, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення у справі та встановлення місцезнаходження виконавчого листа.
До того ж, суд враховує, що ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Як вбачається із матеріалів справи заявником не надано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Враховуючи викладене, у задоволені заяви ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа №2-404/10 слід відмовити.
Керуючись п.17.4 Розділу ХІІІ ЦПК України,
У задоволенні заяви відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ