Справа № 180/1347/24
2/180/42/25
13 травня 2025 р.
Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Нанічкіної Н.М.,
секретарем судового засідання Лебедєвою К.Є.,
за участю:
позивачки ОСОБА_1 ,
представника відповідачки - адвоката Каращука Ю.І.,
представника третьої особи - Пархоменко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Марганець в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Марганецької міської ради Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. В обґрунтування своєї позовної заяви позивач посилається на те, що вона, ОСОБА_1 , являється бабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Матір'ю неповнолітнього є відповідачка по справі - ОСОБА_2 . Неповнолітній онук, ОСОБА_3 , проживає разом з нею за місцем її реєстрації та знаходиться на її повному утриманні. Відповідачка самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Орган опіки та піклування Марганецької міської ради розглянув питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 по відношенню до дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 по відношенню до дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно інформації Нікопольського фахового коледжу Дніпровського державного аграрно-економічного університету, протягом навчання мати не цікавилася навчанням сина, на зв'язок з керівником групи та викладачами не виходила. У 2021 році ОСОБА_3 звертався до служби у справах дітей Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо жорсткого поводження матері у відношенні нього. 06.11.2023 року ОСОБА_3 написав пояснення інспектору СЮП Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, де він повідомляє, що більше не бажає проживати з матір'ю, хоче жити з бабусею. Також він хоче, щоб мати була позбавлена батьківських прав. 01.11.2023 року вона отримала відповідь на своє звернення до органів поліції про те, що її донька ОСОБА_2 хоче відмовитися від свого сина ОСОБА_3 , що ОСОБА_2 від дачі пояснень відмовилася та не бажала спілкуватися. Їй було рекомендовано звернутися до служби у справах дітей за місцем проживання дитини. Коли ОСОБА_4 разом з матір'ю виїхали до Польщі, то він їй писав, телефонував та скаржився, що мати б'є його та постійно обзиває, присилав їй фото частин свого побитого тіла. 16.10.2023 року вона поїхала до Польщі. Під час розмови донька сказала їй, що син їй не потрібен і не хоче, щоб він з нею проживав, збиралася їхати до України та нотаріально відмовлятися від сина. Також донька обіцяла їй віддати документи на онука. У м.Львів вона віддала тільки паспорт дитини та відмовилася їхати до нотаріуса. Вона з онуком повернулася до м.Дніпро та написала заяву до поліції про те, що мати покинула свого сина. 01.11.2023 року вона дізналася, що її донька ОСОБА_2 зі своїми доньками знаходиться в м.Марганець. Вона, проїхавши туди, викликала ювенальну поліцію, при розмові з поліцією мати теж наголосила, що син їй не потрібен. Наразі ОСОБА_2 перебуває за кордоном, зв'язок з нею втрачено.
Просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав по відношенню дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на її користь, на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягувати з дня пред'явлення заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
30.08.2024 року від представника відповідача - адвоката Каращука Ю.І. надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відмовити у повному обсязі. Заперечення обгрунтовано тим, що відповідачка має сина, ОСОБА_3 , та ще двох дочок. Син з народження проживав разом з нею, вона його виховувала, піклувалася про фізичний, моральний, психологічний та духовний розвиток, матеріально утримувала та забезпечувала всім необхідним. Син з дитинства мав проблеми зі здоров'ям, мати займалася його лікуванням, оформлювала путівки. З трьох років відповідачка помітила у сина тривожні розлади поведінки та певні психічні розлади, тому почала водити його до невропатолога та інших лікарів. Позивачка по справі (мати відповідачки, бабуся дитини) протягом усього життя намагалася та досі намагається зашкодити відповідачці, її цікавить лише матеріальне утримання від відповідачки. Позивачка постійно зверталася до поліції, до служби у справах дітей з метою залякування та відібрання дитини. Втім, щоразу служба у справах дітей ставала на бік матері. В одній із таких справ надано висновок, що бабуся погано впливає на свого онука ОСОБА_3 . У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 має розлади поведінки, він легко піддається впливу. В періоди, коли вдавалося відсторонитися і не бачитися, не зустрічатися із позивачкою, ОСОБА_4 ставав цілком спокійним, гарно навчався, мав гарну поведінку. 23.08.2022 року відповідачка та троє її неповнолітніх дітей через постійні обстріли покинули м.Нікополь та виїхали до Польщі. Було прийнято рішення, що син ОСОБА_3 не навчатиметься у Нікопольському коледжі, в Україні, а вступить до навчального закладу Польщі. До коледжу було направлено заяву відповідача. Документи з коледжу їм не повернули, бо необхідно особисто бути присутніми. Приїхати не вдалося, тому ОСОБА_3 було відраховано не за власним бажанням, а за неуспішність. Інформація про те, що мати не виходила на зв'язок з навчальним закладом є недостовірною, її номер у Viber є незмінним вже протягом 5 років. У відповідачки та дітей у Польщі справи йшли добре, вона відкрила свою студію краси, облаштувала житло, гарно заробляла. Позивачка почала часто дзвонити ОСОБА_4 , налаштовувала його проти матері, та підбурювала його до поганої поведінки та вчинків, він став агресивним. ОСОБА_2 заборонила сину спілкуватися із бабусею та змінила його номер телефону, його поведінка змінилася на краще, хлопчик почав займатися більше спортом, мав певний підробіток та цікавився навчанням. Через соціальні мережі бабуся знайшла ОСОБА_4 , почала підбурювати до повернення в України, поведінка його знову погіршилася. Позивачка зазначає, що її онук присилав їй фотографії свого побитого тіла і скаржився, що мати його б'є, однак насправді синці були отримані внаслідок спортивних тренувань або бійок з іншими дітьми. Позивачка приїхала до відповідачки у Польщу, поведінка ОСОБА_4 під ї впливом була жахливою, він почав вимагати повернення в Україну. Відповідачці довелося на це погодитися. Відповідачка з дітьми приїхала до м.Львів, звідки син ОСОБА_5 поїхав з позивачкою до м.Дніпра, а відповідачка з двома меншими дітьми поїхала до тітки в м.Марганець. Однак згодом через постійні обстріли відповідачка повернулася до Польщі. Син на виявив бажання повертатися з матір'ю. 13.11.2023 року позивачка не в цілях безпеки виїхала до Польщі, а з метою підставити відповідачку, нібито вона покинула сина одного в іншій країні. Позивачка залишила ОСОБА_6 самого в Польщі, а не у знайомих. Позивачка вказує, що зв'язок з матір'ю дитини повністю втрачений, однак це не правда. Мати спілкується із сином через месенжер, подарувала йому велосипед перед днем народження, перераховує йому грошові кошти, часто не зі своїх карток, оскільки знаходиться за кордоном та не має українських рахунків. Мати неодноразово пропонувала і досі хоче, щоб син повернувся до неї за кордон. Позивачка йому забороняє. Під час проживання ОСОБА_4 у бабусі, він став дуже погано себе поводити, робити погані речі, бабуся ніяк на це не впливає, не виховує його. Виїзд її за кордон не може бути єдиною підставою для позбавлення її батьківських прав без доведення винної поведінки, нехтування нею своїми батьківськими обов'язками.
Представник позивача не скористався правом на подачу відповіді на відзив.
Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 22.11.2024 року у справі було призначено судову психологічну експертизу. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 року провадження по справі було поновлено, оскільки 17.02.2025 року з Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру надійшло повідомлення про неможливість проведення судової експертизи від 10.02.2025 року №СЕ-19/111-24/75982-ПС, у зв'язку із ненадходженням до Київського НДУКЦ МВС коштів на проведення психологічної експертизи.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_2 постійно била, ображала, обзивала дитину, не давала йому їсти, дитина тікала з дому, вони неодноразово з поліцією його розшукували. Мати дозволяла своєму другому чоловіку бити ОСОБА_4 , за навчанням не слідкувала, він прогулював, мав одні двійки. З жовтня 2023 року онук знаходився з нею, допомоги ніякої мати не надає. На дитину був постійно моральний тиск. До школи дитина ходила голодна, кошти на обіди мати йому не давала. Зараз ОСОБА_4 ніде не навчається, оскільки мати перестала йому поповнювати рахунок та він навчання у технікумі припинив, документи не віддають, оскільки ОСОБА_4 неповнолітній, а вона не ї законним представником. З донькою й неї зараз ніяких відносин немає.
Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що докази побиття матір'ю дитини відсутні, психолог з дитиною не працював, отже висновок комісії є недійсним та не доцільним. Потрібно з'ясувати, що відбувається в сім'ї. Є висновок, що бабуся погано впливає на дитину. Мати не самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків. Також відповідачка йому повідомила, що ОСОБА_4 живе в м.Дніпро в квартирі сам, без бабусі.
Представник третьої особи у судовому засіданні пояснила, що коли ОСОБА_4 не виходив на навчання, їм зателефонували з ліцею, щоб його відрахувати. Оксана ОСОБА_7 про це знала, але нічого не зробила. До них приходив ОСОБА_4 та розповів, що мати ним не займається, та хотів, щоб вони позбавили його матір батьківських прав. Представник служби казав матері, що буде засідання комісії. ОСОБА_2 відповіла, щоб вони їй більше не телефонували. Хлопець казав, що мати з ним не спілкується, взагалі не утримує. Вони підтримують неповнолітнього. Просять позбавити ОСОБА_2 батьківських прав.
Заслухавши позивачку, представників відповідачки та третьої особи, думку дитини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , його батьками у свідоцтві про народження записані: батько - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_9 (а.с.8).
Запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проведено у відповідності до ст.135 Сімейного кодексу України.
За відомостями Марганецької територіальної громади, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22.06.2016 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , - за місцем реєстрації своєї матері (а.с.10), однак, останні два роки фактично проживає разом із бабусею - ОСОБА_1 .
23.04.2021 року ОСОБА_3 звернувся до Служби у справах дітей Дніпропетровської обласної державної адміністрації із заявою щодо невиконання батьківських обов'язків ОСОБА_2 та жорстокого поводження.
За даним звернення службою у справах дітей облдержадміністрації встановлено, що з 18.04.2021 року ОСОБА_5 проживає у своєї бабусі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Комісією було перевірено оцінку рівня його безпеки. За вищевказаною адресою житлово-побутові умови відповідають необхідним санітарно-гігієнічним нормам. ОСОБА_1 створила належні умови для його виховання, розвитку, навчання та проживання. Комісія провела з ним бесіду, у якій він зазначив, що його мати періодично скоює психологічне, фізичне та економічне насилля над ним, яке проявляється у вигляді крику, агресивної поведінки з боку ОСОБА_10 . ОСОБА_2 навмисно завдає йому фізичного болю, що негативно впливає на його психоемоційний стан. У зв'язку з тим, що він не бажає проживати в сім'ї матері, спеціалістами служби у справах дітей Нікопольської міської ради надано роз'яснення його бабусі щодо захисту його прав та інтересів. За інформацією служби у справах дітей Червоногригорівської селищної ради, 12.05.2021 року здійснено вихід в родину його матері ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 . Під час візиту з'ясовано, що санітарно-гігієнічні умови проживання родини ОСОБА_2 задовільні, діти забезпечені всім необхідним для вихованні та розвитку. Продуктами харчування сім'я забезпечена. Спеціалістом Служби проведена профілактична бесіда з його матір'ю щодо належного виконання батьківських обов'язків та роз'яснені норми законодавства України про відповідальність за вчинення домашнього насильства. Його матір надала пояснення щодо спростування фактів жорстокого поводження над ним. ОСОБА_2 надані поради щодо безконфліктного спілкування з ним та ОСОБА_1 . Факти, викладені у його зверненні, частково знайшли своє підтвердження, тому питання щодо родини ОСОБА_2 перебувають на контролі служб у справах дітей Червоногригорівської селищної ради та Нікопольської міської ради (а.с.12-13).
30.10.2023 року звернення ОСОБА_1 до ВП № 1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Онацького Р. із заявою про те, що за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишила з 25.10.2023 року неповнолітнього сина ОСОБА_3 та хоче відмовитися від нього, зареєстровано до ЖЕО ВП № 1 за № 7635. В ході відпрацювання повідомлення, ОСОБА_2 від дачі пояснень відмовилася та не забажала спілкуватися (а.с.11).
Згідно письмових пояснень ОСОБА_3 , відібраних інспектором СЮП Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Магдою Р. 06.11.2023 року, з серпня минулого року ОСОБА_3 перебував в Польщі з матір'ю. Під час сумісного проживання він постійно конфліктував з нею. 25 жовтня вони з матір'ю та бабусею виїхали з Польщі та повернулися в Україну в м.Львів, де на вокзалі мати покинула його та повідомила, що не хоче з ним жити та щоб він виїхав з м.Львів разом з бабусею. 26.10.2023 року він разом з бабусею виїхали до м.Дніпро, де по даний час він проживає за адресою: АДРЕСА_5 разом з бабусею. По даному факту може зазначити, що через постійні конфлікти він більше не бажає проживати з матір'ю, а хоче жити з бабусею. У зв'язку з цим він хоче позбавити свою матір батьківських прав (а.с.14).
Згідно інформації керівника групи Нікопольського фахового коледжу Дніпровського державного аграрно-економічного університету Білецького Г. від 01.12.2023 року, ОСОБА_3 вступив до коледжу у вересні 2022 року на відділення «Агроінженерія». У зв'язку з військовим станом в країні та знаходження коледжу в зоні активних бойових дій навчання проводилося дистанційно через платформу ZOOM. Студент ОСОБА_3 на початку вересня 2022 року декілька разів вийшов на заняття, потім перестав. Сам студент знаходився за межами держави, а саме в Польщі. З ним міг зв'язатися по вайберу, в спілкуванні ОСОБА_4 запевнив, що буде навчатися. Після розмови ще пару разів він з'явився на заняттях. Повідомлення та дзвінки йому і його матері після цього не надходили, все вказувало на те, що номери змінилися. Зв'язок було втрачено і на заняття ОСОБА_3 більше не виходив. Дирекцію коледжу було проінформовано, неодноразово надавалися доповідні, що студент не виходит на заняття, з ним та його батьками немає зв'язку. За результатами заліково-екзаменаційної сесії студент ОСОБА_3 не був переведений на наступний курс. Був направлений лист до Служби у справах дітей Марганецької міської ради. Мати не цікавилася навчанням сина, на зв'язок з керівником групи та викладачами не виходила (а.с.15).
Згідно письмових пояснень ОСОБА_11 , яка проживає в АДРЕСА_5 , ОСОБА_1 приїхала з Польщі з онуком ОСОБА_12 без його мами. На запитання про маму ОСОБА_4 відповів, що вона його покинула, в сім'ї він почував себе зайвим. Коли у мами був поганий настрій, вона навіть забороняла брати їжу, він був голодним. Часто кричала без причин, ображала, била, навіть вона побачила синці. Одяг не купувала. Одяг йому купила бабуся. У період, що він проживав у бабусі, мати так і не з'явилася (а.с.16).
Згідно письмових пояснень ОСОБА_13 , який проживає в АДРЕСА_5 . ОСОБА_1 приїхала з ОСОБА_14 з онуком ОСОБА_12 . В розмові він жалівся на матір, що вона його ображала, била, не купувала йому одяг, не давала йому змоги навчатися, не підписувала документи для навчання в Польщі, не поповнювала телефон для дистанційного навчання в Україні. Коли вони прибули до м.Львів, мати його покинула та сказала ОСОБА_4 , що він їй не потрібен. За весь час, що ОСОБА_4 проживає з бабусею, його матір так і не побачив, вона не приходила (а.с.17).
Згідно письмових пояснень ОСОБА_15 , який проживає в АДРЕСА_5 , з ОСОБА_1 проживає онук ОСОБА_3 . В розмові він жалівся на матів, яка його ображала та била, не давала йому змоги навчатися, коли він проживав в Польщі. Він не бачив, щоб його навідувала матір (а.с.18).
Згідно письмових пояснень ОСОБА_16 , яка проживає в АДРЕСА_5 , за час її проживання, а саме з 19.06.2023 року, з ОСОБА_1 , яка виховує свого онука ОСОБА_6 , вона жодного разу не бачила його матір, хлопчик знаходиться повністю на утриманні бабусі (а.с.19).
Виконавчим комітетом Марганецької міської ради Дніпропетровської області 26.06.2024 року за № 15/20-910 надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У висновку зазначено, щозгідно Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян, відомості про батька дитини зазначено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Згідно інформації з ВСП «Нікопольський фаховий коледж Дніпровського аграрно-економічного університету» неповнолітній ОСОБА_3 не виходив на онлайн заняття з вересня 2022 року. за результатами заліково-екземанаційної сесії студент ОСОБА_3 не був переведений на наступний курс. Мати не цікавилась навчанням сина, на зв'язок з керівником групи та викладачами не виходила. З пояснень свідків з'ясовано, що дитина проживає з бабусею, ОСОБА_1 , яка займається його вихованням. Мати, ОСОБА_2 вихованням сина не займається, матеріально не забезпечує. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини неповнолітній ОСОБА_3 просив членів комісії позбавити його матір ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до нього, оскільки вона не займається його вихованням, навчанням та лікуванням, матеріально не забезпечує та взагалі у його житті участі не приймає (а.с.20).
В судовому засіданні було опитано ОСОБА_6 , який пояснив, що він би хотів, щоб матір позбавили батьківських прав та ці права перейшли до бабусі. Мати його постійно била, принижувала. До доньок вона нормально відноситься. До нього по-іншому, казала, що він такий, як його батько. Разом з матір'ю він прожив у Польщі приблизно пів року. Йому було 15 років та він збирався навчатися в Польщі, для чого йому потрібно було знайти місце для практики. Він знайшов таке місце, але мати йому не підписала дозвіл. Останні два роки з матір'ю зв'язку немає, та він не бажає з нею спілкуватися, не бачить у цьому сенсу. Гроші вона йому не перераховувала. У минулому році мати передала йому поздоровлення через тітку, словесне. Дійсно були проблеми з виїздом з Польщі. Вони стояли з бабусею, а мати з доньками пішли. У матері з бабусею були і гарні, і погані відносини. Йому краще бути в Україні. Жити з матір'ю погано. Різниці, де навчатися, немає. Бабуся його не налаштовувала проти матері.
Відповідачка заперечувала проти обставин, викладених в позові, і через свого представника надала документи, які, на її думку, доводять належне виконання нею своїх батьківських обов'язків щодо ОСОБА_4 , зокрема:
- копію санаторно-курортної книжки Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Бердянський» МОЗ України Мацан Артема (а.с.54);
- виписку з висновком ЛКК КНП «Нікопольського районного центру ПМСД», що надано путівку на лікування до м.Одеса з 01.02.20 - 25.05.20 (а.с.55),
- виписку з висновком ЛКК КНП «Нікопольського районного центру ПМСД», що надано путівку на лікування до м.Бердянську з 14.08.19 - 06.09.19, та талон до путівки (а.с.56, 57),
- виписку-огляд дитячого невролога на ОСОБА_3 , вік 14 років, від 06.11.2021 року, скарги на неспокій, погану поведінку в період агресії, в липні 2021 року втрата свідомості, не лікувався (а.с.59), та інші медичні документи.
- скріншот переказу на карту в сумі 1000,00 гривень (а.с.63),
- скріншоти переписки з телефону (а.с.64-68, 104-112),
- копії грамот, дипломів ОСОБА_17 (а.с.98-103).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про неохідність задоволення вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав з таких підстав.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належно оцінивши представлені у справі докази, суд вважає, що сторонами не надано доказів, які б підтверджували доводи сторін.
Позивачкою не надано доказів жорстокого поводження матері з сином (медичні документи, висновки експертизи, показання свідків). Показання позивачки, письмові пояснення свідків щодо жорстокого поводження ОСОБА_2 до ОСОБА_6 - лише з його слів. Фотографії синців на шиї суд не може прийняти як належний та допустимий доказ, оскільки синці не зафіксовані в медичній установі, і з фотографій не вбачається, що синці - саме на шиї ОСОБА_4 , й що їх залишила ОСОБА_18 .
Відповідачка не надала доказів того, що вона належним чином виконує свої батьківські обов'язки щодо сина ОСОБА_4 :
- ОСОБА_5 проживає з бабусею близько двох років, і ОСОБА_2 не намагалась його повернути в сім'ю;
- перерахування грошових коштів на картку сина один-два рази за два роки не є доказом утримання дитини, належного виконання батьківських обов'язків;
- мати самоусунулась від питання виховання та навчання власної дитини, внаслідок чого ОСОБА_5 був відрахований з коледжу і на даний час не має можливості подати документи в інший навчальний заклад.
Надані медичні документи свідчать про наявність у ОСОБА_6 проблем зі здоров'ям й те, що мати займалася його лікуванням до 2021 року, оформлювала путівки.
Разом з тим, доказів того, що ОСОБА_1 налаштовує ОСОБА_4 проти неї, погано на нього впливає, також не надано.
За клопотанням позивачки суд призначив судову психологічну експертизу, на вирішення якої поставив питання щодо індивідуально-психологічних особливостей ОСОБА_3 , його психоемоційного стану, щодо особливостей виховної поведінки матері, ОСОБА_2 , та бабусі, ОСОБА_1 , які впливають на емоційний стан, психологічний розвиток та відчуття благополуччя ОСОБА_3 , щодо наявності ознак негативного впливу матері, ОСОБА_2 , та бабусі, ОСОБА_1 , на психічний розвиток ОСОБА_3 , ставлення ОСОБА_4 до матері, ОСОБА_2 , та бабусі, ОСОБА_1 , щодо відкритих та прихованих побажання ОСОБА_4 з приводу місця проживання.
Однак, ОСОБА_2 , хоча і була ініціатором такої експертизи й гарантувала оплату, проведення експертизи не оплатила.
Отже, сторони не підтвердили належними й допустимими доказами обставини, на які вони посилаються.
Разом з тим, суд враховує думку дитини - ОСОБА_3 , який майже досяг повноліття, не бажає жити з матір'ю, вважає, що її необхідно позбавити батьківських прав, позицію органу опіки та піклування, який надав висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, та також те, що ОСОБА_5 вже два роки проживає без матері, знаходиться на утриманні та вихованні бабусі.
Ненадання позивачкою доказів жорстокого поводження ОСОБА_2 з сином не виключає самого факту жорстокого поводження. Суд не може не прийняти до уваги висновок служби у справах дітей Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо часткового підтвердження фактів, викладених у зверненні ОСОБА_3 про невиконання батьківських обов'язків ОСОБА_2 та жорстокого з ним поводження.
Отже, з огляду на найкращі інтереси неповнолітнього ОСОБА_3 , суд вважає за можливе позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно нього.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь позивачки на утримання ОСОБА_6 в розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, то така вимога підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до закону обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів. Відповідно, невиконання зазначеного обов'язку тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Тобто, аліменти стягуються на користь матері, батька, або іншого законного представника дитини, разом з яким проживає дитина.
Оскільки ОСОБА_1 на даний час не є законним представником ОСОБА_6 , вимога про стягнення аліментів з відповідачки на її користь є неправомірною.
Аліменти необхідно стягнути на користь піклувальника, якого буде призначено.
Щодо розміру аліментів, то суд враховує той факт, що відповідачка має двох неповнолітніх доньок, які проживають разом з нею та перебувають на її утриманні.
Згідно ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Тому стягнення аліментів необхідно розпочати з 01.07.2024 року - дня звернення до суду з позовом.
Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», з відповідача необхідно стягнути на користь позивача сплачений судовий збір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265,352 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , позбавити батьківських прав відносно сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягувати з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/8 частини її заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь піклувальника, якого буде призначено, задля утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , починаючи з 01 липня 2024 року, і до повноліття дитини.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_6 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована: АДРЕСА_1 .
Третя особа: служба у справах дітей Марганецької міської ради Дніпропетровської області, ЄРДПОУ 23928822, адреса: Дніпропетровська область, м.Марганець, вул.Єдності, 29-а.
Повне судове рішення складено 26.05.2025 року.
Суддя: Н. М. Нанічкіна