Справа № 204/3024/23
Провадження № 1-кп/204/271/25
22 травня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження № 12022050000000662 від 01.08.2022, за обвинуваченням: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України,
У провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра перебуває вказане кримінальне провадження.
21.05.2025 через канцелярію суду прокурором подано клопотання про продовження застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту. В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що обставини, викладені в обвинувальному акті, підтверджуються низкою зібраних під час досудового розслідування доказів та дають підстави обвинувачувати ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125 та ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України.
З метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, існує потреба у продовженні застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Обставинами, які свідчать про те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились, та продовжують існувати є те, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів: санкцією ч. 4 ст. 191 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років. У випадку визнання судом ОСОБА_6 винними у вчиненні злочинів, до нього може бути застосовано покарання у вигляді позбавлення волі, у зв'язку з чим, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду.
Згідно з приміткою до ст. 45 КК України, злочин передбачений статтею 191 КК України, відноситься до категорії корупційних, за якими не застосовуються норми звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування.
При оцінці переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза суворого покарання. Так, у рішенні ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, що прийняли рішення про обрання необхідної міри запобіжного заходу, з огляду в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання.
ОСОБА_6 не одружений, дітей не має, постійно проживає сам, що вказує на відсутність стійких соціальних зв'язків та додатково підтверджує ризик переховування від суду.
Наведене є вагомою підставою вважати реальну можливість обвинуваченого вчинити спроби уникнути відповідальності шляхом переховування від суду.
Крім того наявність ризику переховування від суду також підтверджується поведінкою обвинуваченого під час проведення судових засідань після направлення обвинувального акту до суду, яка виразилася в наступному.
Так, ще під час дії раніше обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, захисником обвинуваченого заявлено відвід головуючому у судовому засіданні.
Розгляд вказаної заяви призначено 13 березня 2023 року на 09:30, про що ОСОБА_6 повідомлено у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством - шляхом доставлення повідомлення на його особистий номер мобільного телефона у додатку «Viber», яке він отримав о 12:51 10 березня 2023 року.
Проте у призначене судове засідання ОСОБА_6 , маючи відповідні обов'язки, покладені ухвалою слідчого судді про обрання запобіжного заходу, а також обов'язок прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, не з'явився, про причини своєї неявки суду жодним чином не повідомив.
Вже під час судового засідання захисник повідомив про подане ОСОБА_6 клопотання щодо розгляду заяви про відвід за його участі у режимі відеоконференції з зали судових засідань Селидівського міського суду.
Зміст поданого клопотання свідчить про те, що ОСОБА_6 був фактично обізнаним про дату та час призначення судового розгляду.
Після подання вказаного клопотання ОСОБА_6 від суду або прокурора будь?якого дозволу на виїзд поза межі міста Покровська до міста Селидове, як того вимагала діюча на той час ухвала про застосування запобіжного заходу, не отримав.
Незважаючи на це, а також на те, що питання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції має вирішуватись у судовому засіданні, ОСОБА_6 у призначений дату та час до суду не з'явився.
У подальшому, під час розгляду заяви про відвід, судом за вищевказаним клопотанням ОСОБА_6 надано можливість бути присутнім у режимі відеоконференції, розгляд справи перенесено на 13:00, про що його також повідомлено за допомогою додатку «Viber».
Однак ані о 09:30, ані о 13:00, чи у будь-який інший час ОСОБА_6 будь-яким способом до суду не з'явився, про що свідчать пояснення консультанта Селидівського міського суду ОСОБА_7 .
Викладене свідчить про очевидне ухилення ОСОБА_6 від явки у судове засідання, у якому він був зобов'язаний прийняти участь.
Окрім того, така неявка ОСОБА_6 унеможливила розгляд раніше поданого клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу.
Викладені відомості, на думку сторони обвинувачення, безумовно свідчать про наявність ризику переховування ОСОБА_6 від суду.
Також у кримінальному провадженні існує ризик, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста з огляду на характер інкримінованих останньому кримінальних правопорушень.
Обставинами, що підтверджують наявність вказаного ризику є те, що вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_6 , безпосередньо пов'язане із зайняттям ним посади та здійснення повноважень Селидівського міського голови, а допитані за вказаним фактом свідки (зокрема ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інші) є працівниками Селидівської міської ради, відносно яких ОСОБА_6 являвся керівником. Використовуючи отриманий авторитет керівника, ОСОБА_6 може спробувати переконати, домовитись, або залякати таких свідків з метою надання ними неправдивих свідчень, або відмови їх надати безпосередньо суду.
Крім того, використовуючи отримані під час здійснення повноважень голови органу місцевого самоврядування знайомства та зв'язки, ОСОБА_6 може здійснити дії щодо впливу на інших свідків з числа військовослужбовців, правоохоронців, працівників об'єктів критичної інфраструктури, представників комунальних підприємств, яким передано частину закупленого ОСОБА_6 військового майна (зокрема ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ), а також спеціаліста у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_21 .
Водночас, крім висновків судових експертиз, відомості про причетність ОСОБА_6 до передбаченого ст. 125 КК України злочину також отримано під час допитів в якості свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , потерпілої ОСОБА_29 . Враховуючи соціальний статус ОСОБА_6 в структурі органів місцевого самоврядування, а також той факт, що останній, як і свідки, є мешканцем Донецької області, та факт того, що вчинення вказаного кримінального правопорушення здійснено шляхом фізичного насилля проти здоров'я потерпілого, є підстави вважати, що обвинувачений може незаконно впливати на вищевказаних свідків задля зміни ними раніше наданих свідчень, у тому числі безпосередньо в його інтересах.
Інші, більш м'які запобіжні заходи не можливо застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 з наступних причин: особисте зобов'язання не можливо застосувати у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів та обрання такого запобіжного заходу не зможе запобігти вищевказаним ризикам, та матиме наслідком перешкоджання встановленню об'єктивної істини по даному кримінальному провадженні, повному, всебічному та об'єктивному судовому розгляду шляхом незаконного впливу на свідків з метою уникнення покарання, а також спробами ухилитися від суду; особиста порука - на адресу Донецької обласної прокуратури та суду не надходили письмові звернення осіб, які заслуговують на довіру та поручаються за обвинуваченого, що, крім вище наведеного, негативно характеризує його особистість.
Таким чином, застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу унеможливить запобіганню вищевказаним ризикам, передбаченим п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та надасть йому можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого корупційного злочину, а також те, що інкриміновані кримінальні правопорушення створюють в очах громадян негативне враження безладдя та безкарності, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього обов'язків та запобігання вищевказаним ризикам, відносно останнього, на переконання сторони обвинувачення, слід продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
У судовому засіданні прокурори ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подане клопотання підтримали, просили його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував, просив змінити обраний запобіжний захід на більш м'який, зазначивши, що протягом більше 2 років, жоден з ризиків, на які посилається прокурор не підтверджений. Наразі під час розгляду справи, прокурор намагається змінити обсяг та порядок дослідження доказів, посилаючись на війну, аргументуючи це тим, що відсутня можливість знайти свідків та викликати їх до судового засідання для допиту. При цьому прокурор вказує, що обвинувачений може здійснювати тиск на свідків. Отже, з огляду на те, що прокуратура не може знайти свідків та доставити їх до суду, то ОСОБА_6 перебуваючи в іншій області не може чинити тиск на свідків, тим паче враховуючи, що більше двох років він зі свідками не спілкувався, а зараз свідки знаходяться в невідомих йому місцях. Ураховуючи наведене, прокурором не обґрунтовано, яким чином обвинувачений може тиснути на свідків, які невідомо де знаходяться. Також, прокурор у своєму клопотанні не обґрунтував належним чином існування будь-яких ризиків того, що обвинувачений намагається переховуватися від суду. Звертав увагу суду, що після находження справи до суду, він своєчасно з'являвся у всі судові засідання, зауважень з цього приводу не мав, тобто добросовісно та належним чином виконує свій обов'язок щодо з'явлення до суду, отже прокурор у своєму клопотанні не надав жодного доказу, що обвинувачений ухилявся від явки до суду. Таким чином, прокурором не надано належних та достатніх доказів що ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, що в свою чергу унеможливлює у законному порядку задовольнити клопотання прокурора. Жодних з наведених прокурором припущень щодо ризиків не обґрунтовані та жодним чином не підтверджені.
Захисник обвинуваченого підтримав позицію підзахисного в повному обсязі, проти задоволення клопотання прокурора заперечував.
Вислухавши клопотання прокурора, заперечення обвинуваченого та його захисника, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд доходить таких висновків.
Відповідно до ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Відповідно до положень ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання;особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Домашній арешт, відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).
У разі необхідності строк домашнього арешту може бути продовжений в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку застосування домашнього арешту суд з'ясовує, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
З огляду на зазначені положення закону суду під час вирішення клопотання про продовження запобіжного заходу необхідно в межах його доводів розкрити питання: 1) кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 ; 2) наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень; 3) наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України; 4) наявності чи відсутності достатніх підстав вважати, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу; 5) наявності чи відсутності інших, більш м'яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; 6) обов'язків, передбачених статтею 194 КПК України, які будуть покладені на обвинуваченого.
Так, відповідно до обвинувального акта ОСОБА_6 обвинувачується, у тому числі, у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, та у випадку визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень обвинуваченому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, що відповідає законодавчо передбаченим підставам (ч. 2 ст. 181 КПК України) для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
На даний час кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду метою якого є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри. Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи наявність ризику переховування обвинуваченого від суду, слід зазначити, що з огляду на практику ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови»).
При визначенні ймовірності переховування ОСОБА_6 від суду, суд враховує: 1) тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, у тому числі корупційного, що позбавляє можливості застосування норм, передбачених статтями 69 та 75 КК України; 2) його сімейний стан та відсутність утриманців; 3) можливість обвинуваченого залишити територію області, у якій мешкає на даний час та виїзд в іншу область.
Отже, співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув'язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є існуючим. Водночас, слід зазначити, що такий ризик має невисокий рівень інтенсивності з огляду на відсутність відомостей про наміри чи спроби вчинення обвинуваченим дій спрямованих на переховування від суду, а також з врахуванням того, що ОСОБА_6 має постійне місце роботи. Також, при оцінці вказаного ризику слід зазначити, що не дивлячись на те, що під час досудового розслідування мали місце факти нез'явлення ОСОБА_6 до слідчого судді, однак під час розгляду кримінального провадження судом, обвинувачений не допускав неявки у судові засідання, а також при зміні місця проживання повідомив суд про вказані обставини.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, суд зазначає наступне.
Згідно з передбаченою КПК України процедурою отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, стаття 224 КПК України), суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Водночас, суд враховує, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, стороні захисту відкриті матеріали кримінального провадження, у тому числі протоколи допиту свідків з наданими показаннями, тому існує ймовірність того, що ОСОБА_6 може впливати на них з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її.
Оцінивши наведене, суд переконується в існуванні ризику впливу на учасників кримінального провадження враховуючи, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Отже, ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжує існувати та своєї актуальності не втратив.
При оцінці можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд зазначає таке.
У поданих обвинуваченим запереченнях на клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби обвинувачений посилався на те, що жоден з ризиків, на які посилається прокурор не підтверджені, що знаходить свій вияв у тому, що ОСОБА_6 не має можливості здійснювати тиск на свідків, у судові засідання з розгляду справи завжди з'являється вчасно. Зауважень з цього приводу не має, отже добросовісно виконує свій обов'язок з явки до суду.
Вирішуючи вказане питання, суд відхиляє твердження обвинуваченого про недоведеність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, існування яких встановлено судом з наведенням відповідних мотивів у даній ухвалі, однак беручи до уваги що, з часу застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний період доби з його боку не було допущено порушень умов такого запобіжно заходу та покладених на нього процесуальних обов'язків, за час розгляду кримінального провадження не надходило відомостей про порушення обвинуваченим обов'язку утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, а також з будь-якими працівниками Селидівської міської ради, Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради», військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , КП «КОМУНАЛЬНИК М.СЕЛИДОВЕ», 13 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДС України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , що у судовому засіданні прокурором не спростовано, та за висновком суду свідчить про мінімізацію ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім цього, суд бере до уваги особисті характеристики обвинуваченого, його поведінку під час дії застосованого до нього запобіжного заходу та той факт, що з плином часу інтенсивність ризиків зменшується.
Вказані обставини, на переконання суду свідчать про наявність підстав для зміни застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний період доби на особисте зобов'язання, оскільки встановлені обставини, характер справи, а також те, що зміна раніше обраного запобіжного заходу на особисте зобов'язання, з покладенням судом обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде співмірною з існуючими ризиками, та відповідатиме особі обвинуваченого буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії його належної процесуальної поведінки.
З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, хоча їх інтенсивність з плином часу зменшилась, наявні підстави покладення на обвинуваченого обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатись з Харківської області без дозволу суду, прокурора; повідомляти суд, прокурора про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками, працівниками Селидівської міської ради, Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» (за винятком випадків необхідності надання медичної допомоги), військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , КП «КОМУНАЛЬНИК М.СЕЛИДОВЕ», 13 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДС України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (за винятком здійснення дій, пов'язаних з пожежною безпекою), відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Такі обов'язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для обвинуваченого і здатні запобігти реалізації встановлених ризиків.
На підставі вищевикладеного, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню, передбачених статтею 177 КПК України ризикам, на даному етапі розгляду кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_6 належить змінити запобіжний захід з домашнього арешту у певний період доби на запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 176-178, 181, 331, 369-372, 392 КПК України, суд
У задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби - відмовити.
Клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу на більш м'який - задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби на особисте зобов'язання строком до 22 липня 2025 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , строком до 22 липня 2025 року, наступні обов'язки:
- повідомляти суд чи прокурора про зміну свого місця проживання;
- негайно прибувати до суду за першим викликом.
- утримуватися від спілкування з будь-якими працівниками Селидівської міської ради, Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» (за винятком випадків необхідності надання медичної допомоги), військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , КП «КОМУНАЛЬНИК М.СЕЛИДОВЕ», 13 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДС України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (за винятком здійснення дій, пов'язаних з пожежною безпекою), відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , де б такі працівники не перебували; утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_17 . ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_24 , ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_25 , ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_26 , ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_27 , ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_28 , ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_29 , ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_30 , ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_31 , ОСОБА_39 , ІНФОРМАЦІЯ_32 ; потерпілою ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_33 .
Попередити обвинуваченого ОСОБА_6 що у разі невиконання покладених обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 26 травня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1