Справа № 209/9600/24
Провадження № 2/209/496/25
13 травня 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського у складі: головуючого судді Решетник Т.О., при секретарі Рябухи Н.В., розглянувши в залі Дніпровського районного суду міста Кам'янського у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки і піклування- відділ опіки і піклування адміністрації Новокодацького району Дніпропетровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком, визнання самостійним виховання та утримання, -
Короткий зміст позовних вимог.
17.12.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки і піклування- відділ опіки і піклування адміністрації Новокодацького району Дніпропетровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком, визнання самостійним виховання та утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що він та відповідач перебували у шлюбі, який 20.11.2024 року було розірвано на підставі рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська. Від шлюбу у подружжя народилася дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на його повному утриманні і вихованні.
Відповідачка, ніяк не цікавиться донькою, не приймає участі у її вихованні, матеріально доньку не забезпечує, не має постійного місця роботи, тобто фактично самоусунулася від своїх батьківських обов'язків стосовно дитини, тож на підставі вищевикладеного позивач ОСОБА_1 , просить суд визнати місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з позивачем (її батьком) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та встановити самостійне виховання та утримання малолітньої доньки.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20.01.2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в загальному позовному провадженні з призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20.02.2025 року підготовче судове засідання було відкладено та повторно зобов'язано Орган опіки і піклування- відділ опіки і піклування адміністрації Новокодацького району Дніпропетровської міської ради надати висновок про доцільність (недоцільність) визнання місця проживання дитини з батьком.
Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник Позивача у судове засідання не прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання з'явилася, надала до суду заяву в якій визнала позовні вимоги в повному обсязі та просила розглядати справу без її подальшої участі.
Представник Третьої особи - Органу опіки і піклування- відділу опіки і піклування адміністрації Новокодацького району Дніпропетровської міської ради надав до суду висновок про доцільність (недоцільність) визнання місця проживання дитини з батьком та просив розглядати справу без участі представника.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що позивач та відповідач з 26.08.2022 перебували у шлюбі, який 20.11.2024 року було розірвано на підставі рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська.
Від шлюбу у подружжя народилася дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 7367 від 28.11.2024 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб.
Згідно акту обстежень житлово-побутових умов від 13.11.2024 за місцем проживання позивача створені належні умови для проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стан здоров'я дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовільний, що підтверджується консультативним висновком від 11.10.2024
Зі змісту позову вбачається, що відповідачка не приймає участі у вихованні доньки, матеріально доньку не забезпечує, не має постійного місця роботи та проживання, тобто фактично самоусунулася від своїх батьківських обов'язків стосовно дитини.
Згідно висновку Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської Ради від 01.05.2025 № 3/9-65, враховуючи відсутність спору між батьками, орган опіки та піклування вважає за недоцільне надання висновку про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Статтею 141 СК України передбачено, що батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно із ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Законодавством визначено права та обов'язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.
Згідно із ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ст. 161 СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно із ч.3 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Місце проживання неповнолітньої дитини з одним з батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України вбачається висновок, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Як встановлено вище, відповідач по справі ОСОБА_2 не заперечує проти визначення місця проживання дитини з батьком, судом не встановлено порушень інтересів дитини у разі задоволення позовних вимог у цій частині.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання батька ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення самостійного виховання та утримання малолітньої доньки її батьком, суд дійшов висновку, що встановлення факту самостійного виховання батьком дитини не породжує ті юридичні наслідки, про які зазначено у заяві, та від встановлення судом такого факту не залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав і обов'язків позивача як батька дитини.
Відповідно до частини першої статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
У статті 141 СК встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першої-третьої статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
Так, на підставі положень ЦК України, у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Тому смерть, до прикладу, батька дитини є підставою для припинення його обов'язку утримувати дитину.
Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру та майнового припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті 164, 180 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного утримання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, на підставі яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо утримання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо утримання дитини.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить встановити факт перебування на його утриманні неповнолітньої дитини, проте, встановлення такого факту може мати негативні наслідки для ОСОБА_2 , як матері спільної із позивачем доньки - ОСОБА_3 .
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до вищевикладеного, суд дійшов висновку у задоволенні позовної вимоги в частині встановлення виховання та утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , самостійно батьком ОСОБА_1 - відмовити.
Враховуючи результати вирішення справи, у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 155, 160, 161 СК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) третя особа: Орган опіки і піклування- відділ опіки і піклування адміністрації Новокодацького району Дніпропетровської міської ради (49064, Дніпропетровська область м.Дніпро, проспект С.Нігояна,77), про визначення місця проживання дитини з батьком - задовольнити частково.
Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем його фактичного проживання та реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 .
В іншій частині задоволення позовних вимог- відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Кам'янського протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Дата складення повного тексту судового рішення 13.05.2025 року.
Суддя Т.О. Решетник