Єдиний унікальний номер 741/484/25
Провадження № 2-о/741/45/25
м. Носівка 23 травня 2025 року
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Киреєва О.В.,
присяжних Лисенко С.В., Омельченко В.М.,
з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,
представника заявника - адвоката Феськова І.В.
та представника Міністерства оборони України - Матієнка О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режим відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання особи загиблою,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із цією заявою з тих підстав, що 15 лютого 2023 року між нею та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем м. Макіївка Донецької області, було укладено шлюб, про що Слов'янським відділом ДРАЦС у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції складено актовий запис № 80 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Службовим розслідуванням, проведеним військовою частиною НОМЕР_2 , встановлено, що наявні достатні підстави припустити загибель молодшого сержанта ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі населеного пункту Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області у ході бойових дій під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаної із захистом батьківщини. Тіло ОСОБА_2 залишилось на позиціях підрозділу захоплених противником, у зв'язку з чим лікарське свідоцтво про смерть не видавалось. 12 липня 2024 року вона (заявник) отримала повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 про зникнення безвісти ОСОБА_2 6 липня 2024 року під час виконання бойового завдання. 15 липня 2024 року вона (заявник) подала заяву до Національної поліції України про зникнення безвісти ОСОБА_3 16 липня 2024 року відомості за цим фактом внесено до ЄРДР за № 12024100070001671. Визнання ОСОБА_2 загиблим необхідно для отримання виплат, передбачених законодавством, та оформлення спадщини.
ОСОБА_1 просила суд оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка Донецької області, громадянина України (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Кіровським РС у м. Макіївці ГУДМС України в Донецькій області 22 листопада 2013 року), РНОКПП НОМЕР_4 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , загиблим під час виконання військового обов'язку по захисту держави України в Російсько-Українській війні від дня вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши місце смерті селище Нью-Йорк Торецької міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області.
У судове засідання заявник не з'явилася, її представник заяву підтримав з підстав, які у ній зазначені, та просив задовольнити.
У судовому засіданні представник заінтересованої особи - Міністерства оборони України просив залишити заяву без розгляду у зв'язку із існуванням спору про право, оскільки оголошення ОСОБА_2 померлим безпосередньо впливатиме на права та обов'язки його спадкоємців, а також на їхнє право на отримання одноразової грошової допомоги, що свідчить про наявність спору про право. Міноборони заперечує проти задоволення вимог заявника, так як не сплив строк для оголошення ОСОБА_2 померлим, який передбачений ч. 2 ст. 46 ЦК України. Міноборони вважає, що вказаний строк має обраховуватися із дня закінчення воєнних дій.
У судове засідання представник Ніжинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, не просив розгляд справи відкласти.
Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності заявника та представника Ніжинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за наявними у справі доказами, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів справи вбачається, що службовим розслідуванням, проведеним військовою частиною НОМЕР_2 , встановлено, що наявні достатні підстави припустити загибель молодшого сержанта ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі населеного пункту Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області у ході бойових дій під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаної із захистом батьківщини. Тіло ОСОБА_2 залишилось на позиціях підрозділу захоплених противником, у зв'язку з чим лікарське свідоцтво про смерть не видавалось.
12 липня 2024 року заявник отримала повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 про зникнення безвісти ОСОБА_2 6 липня 2024 року під час виконання бойового завдання.
15 липня 2024 року заявник подала заяву до Національної поліції України про зникнення безвісти ОСОБА_3 , а 16 липня 2024 року відомості за цим фактом було внесено до ЄРДР за № 12024100070001671.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 не переховується від правоохоронних органів, у акті службового розслідування зазначено, що факт його зникнення не пов'язаний з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення і не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 12 серпня 2024 року № 20240812-930, ОСОБА_2 зник на території бойових дій (під час воєнних дій).
Станом на 22 травня 2025 року у суду відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_2 живий, перебуває у полоні, знаходиться на непідконтрольній території з інших причин чи виїхав за межі України тощо.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Частиною першою ст. 15 та частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Статтею 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи.
На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 7 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.
У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22 та від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
Указаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.
Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).
Суд не констатує смерть фізичної особи, а оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою.
Водночас, частиною 2 ст. 20 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачено, якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.
За правилами доказування, визначеними ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У матеріалах службового розслідування за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 вказані обставини, які з достатньою вірогідністю підтверджують загибель останнього під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Ньою-Йорк Бахмутського району Донецької області.
Таким чином, суд, керуючись положеннями ст. 46 ЦК України, з урахуванням конкретних обставин справи, вважає, що оголошення фізичної особи померлою можливе після спливу шести місяців з дня настання відповідної події - загибелі під час виконання бойового завдання ОСОБА_2 у районі населеного пункту Ньою-Йорк Бахмутського району Донецької області.
За відсутності лише тіла загиблого військовослужбовця, при наявності достатніх доказів його загибелі при проведенні бойових дій, відмова у позові про визнання такого військовослужбовця померлим не може вважатися такою, що відповідає завданням цивільного судочинства та узгоджується з принципом правової визначеності.
Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23 (провадження № 61-15733св23), від 25 квітня 2024 року у справі № 278/970/23 (провадження № 61-16074св23)
Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.
Задоволення заяви має для заявниці юридичне значення, оскільки необхідне для реалізації своїх спадкових прав та отримання соціальних гарантій згідно чинного законодавства України.
Водночас, суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК України якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.
Доводи представника Міністерства оборони України про те, що строк шість місяців, передбачений ч. 2 ст. 46 ЦК України має рахуватись з моменту закінчення воєнних дій, суд визнає необґрунтованими та вважає за необхідне застосувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23, відповідно до якої оголошення фізичної особи померлою можливе після спливу шести місяців з дня настання відповідної події - загибелі у бою.
Доводи представника Міністерства оборони України про те, що в даному випадку існує спір про право, суд визнає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст.ст. 46, 47 ЦК України, ст.ст. 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , про оголошення фізичної особи загиблою задовольнити.
Оголосити громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка Донецької області, паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Кіровським РС у м. Макіївці ГУДМС України в Донецькій області 22 листопада 2013 року, РНОКПП НОМЕР_4 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , загиблим під час виконання військового обов'язку по захисту держави України в Російсько-Українській війні від дня вірогідної смерті (загибелі).
Датою смерті (загибелі) громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Місцем смерті (загибелі) громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати населений пункт Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Киреєв
Присяжні: С.В. Лисенко
В.М. Омельченко