Справа № 766/6045/25
н/п 2/766/9207/25
23.04.2025 року суддя Херсонського міського суду Херсонської області Шестакова Я.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Херсонського міського суду Херсонської області про визнання справи недійсною,-
21.04.2025 року до Херсонського міського суду Херсонської області повторно надійшла справа за позовом ОСОБА_1 до Херсонського міського суду Херсонської області у якій позивач просить визнати справу №2-240/11 недійсною від 17.02.2011 року.
За результатами дослідження матеріалів позовної заяви суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Прецедентна практика ЄСПЛ виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом цивільного судочинства учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (пункт 11 частини третьої статті 2, частина перша статті 44 ЦПК України).
Позивач, тобто особа, яка подала позов, реалізуючи своє право на судовий захист, визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, зважаючи на власне суб'єктивне уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.
З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався з позовами до Херсонського міського суду Херсонської області, як до відповідача в справі, та у своїх позовах фактично висловлював не погодження з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, просивши привести їх «у відповідність до закону», або визнати недійсними (Справи №766/21318/24, 766/21841/24, 766/20992/24, 766/195/25, 766/4690/25). При цьому позовні заяви не містять будь-яких обґрунтувань чи підстав позовів, посилань на порушене право заявника.
Частиною другою статті 44 ЦПК України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, серед яких подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 подав чергову завідомо безпідставну позовну заяву, в якій висловлює не погодження з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, просить визнати справу №2-240/11 недійсною, до того ж, зазначив у позовній заяві, що вона подається повторно, що не може бути розглянуто у порядку цивільного судочинства, тому дії ОСОБА_1 кваліфікуються судом як зловживання процесуальними правами, що тягне за собою повернення позовної заяви.
Разом з цим, суд звертає увагу, також, на наступну обставину.
Велика Палата Верховного Суду, в своїй постанові від 08 жовтня 2020 року (справа № 826/56/18) в пунктах 33-43 зазначила:
Положеннями статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу.
Конституційний Суд України в пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 роз'яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.
Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06).
Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.
Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.
Отже, у справах, ініційованих задля приведення у відповідність раніше ухвалених судових рішень в поза процесуальному порядку поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» - слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.
З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона подана у зв'язку з незгодою позивача з раніше ухваленим судовим рішенням, яке набрало законної сили та відповідачем у справі визначено суд першої інстанції, що є неприпустимим та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства саме шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
У зв'язку із зазначеним позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 26, 31 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 про визнання справи недійсною - повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 23.04.2025 року.
СуддяЯ. В. Шестакова