Справа № 585/1503/25
Номер провадження 2/585/685/25
23 травня 2025 року м.Ромни
Роменський міськрайнний суд Сумської області у складі судді Г.О.Цвєлодуб, за участю секретаря О.І.Салій, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
23 квітня 2025 року до суду надійшла позовна заява ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 20.07.2021 року між АТ «БАНК ФОРВАРД» та ОСОБА_1 було укладено договір про банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом підписання Анкети-заяви №200356043 про акцепт публічної пропозиції АТ «БАНК ФОРВАРД», відповідно до умов якого відповідачу було відкрито поточний рахунок та надано кредит у сумі 58400,00 грн. на строк 1462 днів, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору. 25.07.2024 року АТ «БАНК ФОРВАРД» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, згідно якого, у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «БАНК ФОРВАРД», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №200356043 від 20.07.2021 року. Оскільки термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв'язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язання за кредитним договором. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №200356043 від 20.07.2021 року становить 66644,88 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 54742,39 грн.; заборгованість за відсотками - 1,69 грн.; заборгованість за комісією - 11900,8 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача та судові витрати.
Ухвалою суду від 29 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
15 травня 2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив застосувати до п. 3.1.3 кредитного договору №200356043 від 20.07.2021 року наслідки нікчемності правочину та задовольнити позовні вимоги частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №200356043 від 20.07.2021 року в розмірі у розмірі 52363,92 грн., враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 496/3134/19 від 13 липня 2022 року, з розрахунку заборгованості за кредитним договором №200356043 від 20.07.2021 року вбачається, що відповідачу за період з 01.09.2021 по 28.02.2022 року нараховано 14280,96 грн. комісії, сплачено відповідачем за цей період 2380,16 грн. комісії, сума заборгованості за комісіями становить 11900,80 грн., оскільки відповідач здійснив сплату 2380,16 грн. комісії на виконання нікчемних умов кредитного договору, то зазначена сума коштів має бути спрямована виключно на погашення заборгованості за тілом кредиту та за відсотками, відтак, нарахована відповідачу заборгованість за тілом кредиту і відсотками в розмірі 54744,08 грн підлягає зменшенню на 2380,16 грн комісії, сплаченої відповідачем на виконання нікчемних умов кредитного договору, тому стягненню з відповідача на погашення заборгованості за кредитом підлягає 52363,92 грн (54744,08- 2380,16=52363,92).
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20.07.2021 року між АТ «БАНК ФОРВАРД» та ОСОБА_1 було укладено договір про банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом підписання Анкети-заяви №200356043 про акцепт публічної пропозиції АТ «БАНК ФОРВАРД», відповідно до умов якого відповідачу було відкрито поточний рахунок та надано кредит у сумі 58400,00 грн. на строк 1462 днів, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п.п.2.1.1., 2.1.2 розділу 2 кредитного договору позичальник просить банк відкрити поточний рахунок та приймає публічну пропозицію АТ «БАНК ФОРВАРД» на договір про банківське обслуговування фізичних осіб.
Згідно з п. 2.1.3 позичальник підтверджує, що Анкета-заява разом з публічною пропозицією АТ «БАНК ФОРВАРД» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб та Тарифами складають Договір про банківське обслуговування фізичних осіб, підтвердив його укладення і зобов'язався виконувати його умови, ознайомлений з даними документами та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме перерахував грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору шляхом перерахування в безготівковій формі на рахунок споживчих кредитів позичальника, що підтверджується виписками за кредитним договором.
25.07.2024 року АТ «БАНК ФОРВАРД» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, згідно якого, у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «БАНК ФОРВАРД», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №200356043 від 20.07.2021 року.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Разом з тим, на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернув.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).
Звертаючись до суду, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 66644,88 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 54742,39 грн.; заборгованість за відсотками - 1,69 грн.; заборгованість за комісією - 11900,8 грн.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просить застосувати до п. 3.1.3 кредитного договору №200356043 від 20.07.2021 року наслідки нікчемності правочину та задовольнити позовні вимоги частково у розмірі 52363,92 грн., враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 496/3134/19 від 13 липня 2022 року, оскільки відповідач здійснив сплату 2380,16 грн. комісії на виконання нікчемних умов кредитного договору, то зазначена сума коштів має бути спрямована виключно на погашення заборгованості за тілом кредиту та за відсотками, відтак, нарахована відповідачу заборгованість за тілом кредиту і відсотками в розмірі 54744,08 грн. підлягає зменшенню на 2380,16 грн. комісії, сплаченої відповідачем на виконання нікчемних умов кредитного договору.
З матеріалів справи вбачається, зокрема, із виписки з по рахунку за кредитним договором, що відповідач користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за кредитом.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи відповідач, уклавши кредитний договір та отримавши кредитні грошові кошти, прийняв на себе зобов'язання по їх поверненню, сплати процентів за їх користування. Втім, неналежно виконував умови кредитного договору та допустив прострочення його повернення та сплати процентів за їх користування, що є недопустимим у договірних відносинах.
Водночас, вирішуючи питання щодо законності нарахування комісії суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 вирішувала питання: чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування; чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна /нікчемна/оспорювана.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з п. 3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 цього Закону.
Зокрема, оскільки відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду має бути врахований під час розгляду даної справи.
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 71-73 постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90 цс19) дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) знов наголосила, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20). Судове рішення щодо правових наслідків недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині робить висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає зазначеному принципу.
Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
З врахуванням вищенаведеного, аналізуючи зміст кредитного договору, укладеного між АТ «БАНК ФОРВАРД» та ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про те, що відповідачу була нарахована комісія за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору взагалі не передбачено. Відтак, такі умови в частині нарахування комісії з боку позивача є нікчемними в силу частини 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зважаючи на викладене частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, а саме нарахована комісія в розмірі 11900,80 грн. не підлягає стягненню з відповідачки.
Як вбачається розрахунку заборгованості за кредитним договором №200356043 від 20.07.2021 року відповідачу за період з 01.09.2021 по 28.02.2022 року нараховано 14280,96 грн. комісії, сплачено відповідачем за цей період 2380,16 грн. комісії, сума заборгованості за комісіями становить 11900,80 грн. При цьому, відповідач здійснив сплату 2380,16 грн. комісії на виконання нікчемних умов кредитного договору, то зазначена сума коштів має бути спрямована на погашення заборгованості за тілом кредиту та за відсотками, тому нарахована відповідачу заборгованість за тілом кредиту і відсотками в розмірі 54744,08 грн. підлягає зменшенню на 2380,16 грн. комісії.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненю заборгованість за кредитом в розмірі 52363,92 грн.
Згідно ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 1903,27 грн.
На підставі ст. ст. 526, 527, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України , суд, -
Позовну заяву - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 3-й поверх) заборгованість за кредитним договором №200356043 від 20.07.2021 року в розмірі 52363 (п'ятдесят дві тисячі триста шістдесят три) грн. 92 коп. та судовий збір в розмірі 1903 (одну тисячу дев'ятсот три) грн. 27 коп.
У решті вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г.О.ЦВЄЛОДУБ