Справа № 573/858/25
Провадження №1-кп/573/141/25
23 травня 2025 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
потерпілого: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 08 квітня 2025 за № 12025205530000049 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
українця, громадянина України, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , освіта неповна загальна середня, неодруженого, не працюючого, не інваліда, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимого:
1) 22.05.2015 Білопільським районним судом Сумської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку 2 роки;
2) 19.12.2016 Сумським районним судом Сумської області за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково, у виді 15 днів позбавлення волі (з розрахунку відповідності 1 дню позбавлення волі 8 годин громадських робіт) приєднано покарання, призначене за вироком Білопільського районного суду Сумської області від 22.05.2015, яким він засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі і звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 10 серпня 2016 року звільнення від відбування покарання з випробуванням скасовано з направленням для відбування покарання у відповідності з вироком суду, і остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 15 днів; звільнений 16.10.2018 умовно достроково, невідбутий строк 3 місяці 15 днів, судимості не зняті і не погашені,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.1 25 КК України,
06.04.2025 ОСОБА_4 перебував за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , де також разом з ним перебував його вітчим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким він з 2007 року проживає однією сім'єю, пов'язані спільним побутом, мають стосовно один одного взаємні права та обов'язки, тобто складають одну сім'ю.
Перебуваючи в приміщенні кімнати вище вказаного житлового будинку, за вищевказаною адресою, близько 19:00 год., 06.04.2025, між ОСОБА_4 та його вітчимом ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла словесна сварка, у ході якої у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на завдання тілесних ушкоджень вітчиму ОСОБА_5 . Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення вітчиму ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, ОСОБА_4 , 06.04.2025, близько 19:00 год., перебуваючи в приміщенні кімнати житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , наніс два удари кулаком правої руки в ділянку правого боку вітчиму ОСОБА_5 , заподіявши тілесні ушкодження : в ділянці грудної клітини справа по лопатковій лінії на рівні 7-9-го ребер синець неправильної овальної форми, розміром 7х4 см, синюшного кольору в центрі, по периферії зеленувато-жовтого кольору. На фоні синця садно смугасте, розміром 1х0,4 см, вкрите коричневою кіркою вище рівня навколишніх тканин. Кількість травматичних впливів не менше одного. Вказані тілесні ушкодження у вигляді синця та садна кваліфікуються як ЛЕГКІ тілесні ушкодження.
Спричиняючи тілесні ушкодження вітчиму ОСОБА_5 , ОСОБА_4 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав можливість настання суспільно-небезпечних наслідків від цих дій та бажав їх настання, тобто вчинив кримінальний проступок з прямим умислом.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, дав покази, які відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті та описовій частині вироку. Зокрема показав, що 06.04.2025 він перебував у будинку за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , де також разом з ним перебував його вітчим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким він з 2007 року проживає однією сім'єю. Між ним та ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла словесна сварка, у ході якої він наніс два удари кулаком правої руки в ділянку правого боку вітчиму ОСОБА_5 , заподіявши тілесні ушкодження. У вчиненому розкаюється.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.
Також судом учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та описовій частині вироку суду, доведена повністю.
Суд приходить до висновку, що зазначеними вище умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Вчинене кримінальне правопорушення у відповідності до ст. 12 КК України є кримінальним проступком.
За місцем проживання згідно довідки, виданої Ворожбянською міською радою ОСОБА_4 характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше судимий, не інвалід, не одружений, на утримання малолітніх та неповнолітніх дітей не має, не працює.
Обставинами, що згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та встановленню істини у справі, відсутність тяжких наслідків.
Обставини, що згідно ст. 67 КК України обтяжували б покарання ОСОБА_4 , є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
Таким чином вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого діяння, що є кримінальним проступком, сукупність встановлених обставин, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у скоєному та вважає, що покарання обвинуваченому за інкримінований кримінальний проступок слід призначити у виді штрафу, оскільки саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення і перевиховання та запобігання вчиненню ним нових правопорушень.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 під час досудового розслідування не обирався і підстав для його обрання суд не вбачає.
Відповідно до статті 91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: 1) заборона перебувати місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників (частина 1 статті) Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку (частина 2 статті) Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців (частина 3 статті).
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством необхідно застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід, поклавши на нього обов'язок, передбачений п. 5 ч. 1ст. 91-1 КК України, а саме, направити ОСОБА_4 для проходження програми для кривдників строком 1 місяць.
Суд вважає, що такий обмежувальний захід із покладенням обов'язку будуть сприяти виправленню обвинуваченого та покращенню психологічного здоров'я потерпілого.
Цивільний позов не заявлений.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень.
На підставі п.5 ч.1 ст.91 -1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід, поклавши на нього обов'язок пройти програму для кривдників протягом 1 (одного місяця).
Контроль за виконанням програми для кривдників покласти на орган пробації за місцем проживання обвинуваченого.
На вирок може бути подано апеляцію до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя