Справа №443/480/25
Провадження №3/443/231/25
іменем України
26 травня 2025 року суддя Жидачівського районного суду Львівської області Сливка С.І., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства виданим Львівським обласним центром зайнятості серія №435216236 від 07.09.2022, працюючого на посаді директора ТзОВ «Вуд Індастріс» (м.Жидачів, вул.Гніздичіівська, 8), проживаюяого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення
ОСОБА_1 , працюючи на посаді директора ТзОВ ТзОВ «Вуд Індастріс», допустив порушення вимог ведення податкового обліку, виявлені 26.03.2025 року під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Вуд Індастріс», ЄДРПОУ 38729123, з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2025 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, а саме порушено п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТзОВ «Вуд Індастріс» відмовлено при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період січень 2025 року у розмірі 23942 гривень.
ОСОБА_1 , будучи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, на виклик суду повторно не з'явився, хоч про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
При цьому ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи в суді шляхом направлення повістки за адресою, яка вказана в протоколі про адміністративне правопорушення Серія ГУ ЛВ №011007 від 26.03.2025 року. Проте, направлені на його адресу та адресу знаходження ТзОВ «Вуд Індастріс», рекомендовані повідомлення повернуто до суду з відміткою органу поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченим терміном зберігання», що відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17) є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду.
Крім того, повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи було здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Жидачівського районного суду Львівської області).
Вирішуючи питання щодо можливості проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім цього, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Суд зауважує, що ОСОБА_1 не подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, та не повідомляв суд про причини неприбуття на виклик суду, а також не подавав інших клопотань.
Враховуючи вищевикладене, у відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, вважаю можливим проводити розгляд справи у відсутності особи, що притягається до відповідальності, який не з'явився за викликом суду, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належно та вчасно.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до диспозиції частини 1 статті 163-1 КУпАП, адміністративним правопорушенням є відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу ; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі по адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо.
Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП доведеною повністю.
Зокрема, вказане підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме:
- Витягом з акту Головного управління ДПС у Львівській області №13369/13-01-07-05/38729123 від 26.03.2025 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Вуд Індастріс», ЄДРПОУ 38729123, з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2025 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету»;
- протоколом про адміністративне правопорушення Серія ГУ ЛВ №011007 від 26.03.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 повідомив, що погоджується.
В даному випадку суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.
При цьому, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився та не надав суду жодного доказу на спростування обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Обставин, які виключають провадження у справі та адміністративну відповідальність, немає.
Обставин, що відповідно до ст.ст. 34, 35 КУпАП пом'якшують та обтяжують відповідальність за правопорушення, не встановлено.
При обранні виду адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого правопорушення, його особу та ступінь вини.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім для ОСОБА_1 є адміністративне стягнення у виді накладення штрафу.
Крім того, відповідно до ст.40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» зі ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп..
Керуючись ст. ст. 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 605 (шістсот п'ять ) гривень 60 копійок судового збору.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст.ст.307, 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя С.І. Сливка