1Справа № 335/3274/25 3/335/1072/2025
21 травня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Романько О.О., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності у відношенні
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 , посвідчення водія серії НОМЕР_2 , тел. НОМЕР_3 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ОСОБА_1 28.03.2025 о 05 год. 38 хв. в м. Запоріжжі, Шосе Південне 14 км, керував транспортним засобом «Mazda 6», д.н.з. НОМЕР_4 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме розширені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатору «Alkotest Drager 6820», та у медичному закладі у присутності лікаря нарколога відмовився на місці зупинки транспортного засобу.
Про повторність попереджений. Від керування транспортного засобу відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі вищевикладеного щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення: серії ЕПР1 № 283714 від 28.03.2025 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Звернувся за правовою допомогою та залучив до участі у розгляді справи захисника.
23.04.2025 від захисника Бойко О.В. надійшло клопотання про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
В клопотанні захисника зазначено, що після детального ознайомлення з матеріалами справи та їх дослідження, а також аналізу чинного законодавства України, виявлено допущення поліцейським 1 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області капралом поліції Давидовим Іллею Богдановичем (надалі - поліцейський) численних, суттєвих та грубих порушень процедури проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння та складання матеріалів адміністративної справи, а матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів винуватості останнього в інкримінованому адміністративному правопорушенні, вина не доведена поза «розумним сумнівом», у діяннях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а встановлені факти є підставою для закриття провадження у цій справі.
Прохала справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи записів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП. орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке інкримінується ОСОБА_1 полягає у відмові від проходження у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суб'єктом зазначеного правопорушення є водій транспортного засобу.
Дії водія ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 130 ч. 1 КУпАП, за ознакою відмови від проходження у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, суду надано наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 283714 від 28.03.2025 складений поліцейським 1 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області капралом поліції Давидовим Іллею Богдановичем о 06 год. 15 хв.; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з зазначенням огляд не проводився у зв'язку з відмовою; направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР, складене 28.03.2025 о 05.49 год; рапорт поліцейського взводу 1 роти 1 батальйону 3 УПП в Запорізькій області ДПП капрала поліції Іллі Давидова; довідка з бази даних підсистем «Адмінпрактика», видана інспектором відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП лейтенантом поліції О. Чаусовою; компакт-диск з відеозаписом фіксації правопорушення та відомості з архіву правопорушень.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок № 1103) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735).
Порядок використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції регламентований Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026 (далі - Інструкція № 1026).
Порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення регламентований Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція №1395).
Згідно роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
У той же час відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб, поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 2 Розділу 1 Інструкції № 1026 застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення; 2) охорони громадської безпеки та власності; 3) забезпечення безпеки осіб; 4) забезпечення публічної безпеки і порядку.
Згідно з п. 2 Розділу 2 Інструкції № 1026, портативний відеореєстратор та карта пам'яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів.
Відповідно до п. 5 Розділу 2 Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Пунктом 1 Розділу 7 Інструкції № 1026 передбачено, що під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються:
1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу;
2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.
З положень п. 1 Розділу 8 Інструкції № 1026 вбачається, що вивантаження відеозаписів з карт пам'яті портативних відеореєстраторів та відеореєстраторів, установлених на службових транспортних засобах, БпЛА, на сервер зберігання відеозаписів здійснюється шляхом приєднання карти пам'яті до спеціального обладнання в автоматичному режимі за допомогою спеціального програмного забезпечення або в інший спосіб, визначений виробником до такого сервера.
Разом з тим, приєднані до протоколу матеріали відеофіксації, на переконання суду, не є повними та відеозапис безперервним (долучений до матеріалів справи поліцейським DVD-диск містить відео, зняте на різні технічні засоби, у тому числі ті, які не містять інформації про дату та час їх запису, а саме відео складається з більше ніж 6 (шести) фрагментів), те що момент зупинки транспортного засобу здійснено на службовий технічний пристрій, тобто на службовий портативний відеореєстратор патрульного поліцейського, в матеріалах справи не зазначено, відомості про пристрої такої фіксації відсутні в протоколі, складеному 28.03.2025 поліцейським відносно ОСОБА_1 , в якому зазначено лише про БК 471245. Про те, що відеозапис (його 3 (третій) фрагмент/відрізок з 05:38:55 до 05:47:52) ймовірно вівся поліцейським з мобільного телефону (пристрою) через те, що він не міг користуватись бодікамерою з «технічних причин» матеріали справи також не свідчать. Вказаний 3 (третій) фрагмент/відрізок відеозапису з 05:38:55 до 05:47:52 здійснено не на службовий портативний відеореєстратор поліцейського, оскільки на вставці перед початком відрізку відео не зазначено за яким саме екіпажом (транспортним засобом) закріплений реєстратор, а в якості джерела вказано «import», а не ID відеореєстратора екіпажу (транспортного засобу), як це має бути у відповідності до вимог Інструкції № 1026. Вказані обставини не виключають можливість того, що вказаний відеозапис здійснено на особистий телефон одного зі співробітників поліції. При цьому початок запису вказано 28.03.2025 о «05:45:02», а кінець о «05:53:17», що також не узгоджується з часом подій. Більше того на самому відеозаписі відсутні такі характерні ознаки, притаманні службовому портативному відеореєстратору, як інвентарний чи номенклатурний номер пристрою, тобто ідентифікаційний номер реєстратора, дата, місце та час здійснення відеозапису. Відомості про застосування технічного засобу «import» відсутні в протоколі.
Такі невідповідності та відсутність інформації про походження відео свідчать про його протиправне використання та як наслідок його недійсність, а також те, що воно у розумінні закону не може вважається належним доказом. Таким чином, у порушення частини 2 статті 268 КУпАП та Інструкції № 1026 відеозапис, доданий до матеріалів справи не є повним, безперервним та записано на невідомий технічний пристрій, відомості про який не зазначено в протоколі. У той же час, відсутність безперервного відеозапису позбавляє можливості у повному обсязі перевірити забезпечення та дотримання прав ОСОБА_1 , оцінити всю подію за участі останнього.
До того ж у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17 (адміністративне провадження № К/9901/1403/17) зроблено правовий висновок, що відеозапис, поданий поліцією на підтвердження факту порушення водієм правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
Частиною 1 ст. 256 КУпАП встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
З положень п. 1 Розділу II Інструкції № 1395 до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп'яніння в разі проведення огляду на стан сп'яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Крім суд звертає увагу суду на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення поліцейський вказує на наявність у ОСОБА_1 ознак сема стану алкогольного сп'яніння.
При цьому, така ознака як «розширені зіниці очей, що не реагують на світло» до ознак алкогольного сп'яніння, які визначені у п. 3 Розділу I Інструкції №1452/735.
Як вже зазначалося, відповідно до підпункту 2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Підпункту 3 розділу І Інструкції № 1452/735 передбачає виключний перелік ознак алкогольного сп'яніння. Так, ними є: 1) запах алкоголю з порожнини рота; 2) порушення координації рухів; 3) порушення мови; 4) виражене тремтіння пальців рук; 5) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; 6) поведінка, що не відповідає обстановці. За таких умов, Інструкція № 1452/735 визначає виключний перелік ознак алкогольного сп'яніння, які дають працівникам поліції правові підстави для проведення огляду особи на стан сп'яніння і зобов'язують водія пройти такий огляд.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, останні містять різну інформацію про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння. Зазначення поліцейським у складених відносно ОСОБА_1 матеріалах про адміністративне правопорушення різної (суперечливої) інформації дає підстави сумніватись у наявності у ОСОБА_1 будь-яких ознак алкогольного сп'яніння.
З долученого до матеріалів справи відеозапису не можливо встановити яким чином поліцейський виявив у ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук та розширені зіниці очей, що не реагують на світло), адже відео цього не містить. Так, поліцейський не проводив огляд пальців рук ОСОБА_1 на перебування їх у стані тремтіння, так само як і огляд зіниць очей на їх реагування на світло. Наявний у матеріалах справи відеозапис спростовує будь-які намагання поліцейського виявити наявні у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння. На відео поліцейський обмежився виключно суто вказівкою наявності таких ознак у ОСОБА_1 . Це свідчить про формальне внесення таких ознак сп'яніння до протоколу з метою подальшої легалізації дій поліцейського щодо проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння. Проглянувши 6 (шостий) фрагмент/відрізок відеозапису, долученого поліцейським до матеріалів справи можна стверджувати, що на ньому не зафіксовано жодних із передбачених чинним законодавством ознак алкогольного сп'яніння, натомість вбачається, що поведінка ОСОБА_1 була абсолютно адекватною до подій, що відбувались. На відеозаписі чітко видно, як ОСОБА_1 поводить себе спокійно та адекватно обстановці, розмовляє зі співробітниками поліції без будь-яких порушень мови, координації рухів, тремтінь пальців рук тощо. Зафіксований на відеозаписі характер поведінки ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейським не дає жодних підстав для висновку про наявність у нього зазначених у протоколі ознак алкогольного сп'яніння, які б відповідали положенням, передбаченим Інструкцією № 1452/735 для такого виду сп'яніння.
Відповідно да статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відтак, лише вимога суб'єкта владних повноважень (поліцейського), що ґрунтується на законі, має наслідком її виконання; висування ж вимоги, що не продиктована об'єктивними передумовами і наповнена лише формальним змістом, не є підставою для її виконання за рахунок шкоди для особистих інтересів особи. Означені вимоги суб'єкта владних повноважень (поліцейського) не повинні межувати із свавіллям та з незаконним посяганням на права та обов'язки людини. Незважаючи на відсутність підстав для проведення огляду, ОСОБА_1 поліцейським було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатор «Alcotest Drager 6820».
Частина 2 ст. 266 КУпАП передбачає, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Отже, альтернативу містить фіксування процедури проведення огляду або ж відмови від такої.
Водночас у порушення пунктів 4, 5 Розділу II Інструкції №1452/735 перед проведенням огляду поліцейськими не роз'яснено ОСОБА_1 порядок застосування технічних засобів та проведення процедури огляду на стан сп'яніння.
Так, згідно з відеозаписом поліцейський запропонувавши ОСОБА_1 проведення огляду, не роз'яснив порядок та процедуру проходження огляду, його права та обов'язки, наслідки його дій. Належним чином не роз'яснив право відмовитись від проходження на місці зупинки та пройти огляд в закладі охорони здоров'я, чи пройти на місці зупинки, але не погодитись з результатом, та забезпечити проходження його огляду в закладі охорони здоров'я упродовж двох годин. Як і не роз'яснив наслідки відмови від проходження огляду на місці, згоди чи незгоди з результатом тесту тощо.
Правила дорожнього руху, які є обов'язковими для виконання водіями, не зобов'язують останніх досконально знати вимоги статті 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735, а тому обов'язок роз'яснити водієві порядок проходження огляду на стан сп'яніння, а також наслідки його проходження, покладається на поліцейських.
Як вбачається з фрагментів відеозапису, поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що останній має право обрати де саме буде здійснюватися його огляд на стан сп'яніння (або на місці зупинки транспортного засобу, або у закладі охорони здоров'я).
Вказана позиція поліцейського суперечить вимогам норм КУпАП та Інструкції № 1452/735, якими встановлено чіткий порядок проведення огляду особи на стан сп'яніння (спочатку на місці зупинки, а потім (у разі відмови від огляду на місці або незгоди з його результатами) - у закладі охорони здоров'я).
Вищевказані вимоги КУпАП та Інструкції № 1452/735 є імперативними, тобто мають неухильно виконуватись поліцейськими, і така імперативність не може бути нівельована поліцейським в залежності від бажання і за вибором особи, яка підлягає огляду.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 раніше не притягувався до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП (про це свідчать матеріали справи) вперше опинився у такій ситуації та не будучи юристом або знавцем у галузі права, тобто особою, яка не тільки знає, а й розуміє юридичне значення своїх дій, без належного роз'яснення процедури проходження огляду на стан сп'яніння та його прав зі сторони поліцейського, останній наполягав на залученні до цієї процедури 2 (двох) свідків, отримавши від поліцейського відмову у їх залученні (при наявності відеозапису наявність свідків не обов'язкова), маючи сумніви у правдивості слів поліцейського Акіменко Є.В. не міг належним чином реалізувати свої права і як наслідок цього відмовився від проведення огляду без залучення свідків.
На переконання суду, поліцейський помилково розтлумачив поведінку ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду на стан сп'яніння і розпочав процес складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд зазначає, що відмова особи від проходження огляду на стан сп'яніння повинна бути чіткою, зрозумілою, такою, яка не викликає сумнівів чи неоднозначного її тлумачення, та яка не залежить від будь-яких зовнішніх факторів, у тому числі і дій чи намірів інших осіб.
Аналогічні правові позиції неодноразово наводились у постановах апеляційних судів у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП. Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку про те, що водій ОСОБА_1 вважався б таким, що порушив вимоги п.2.5. Правил дорожнього руху, лише у разі його чіткої та категоричної відмови від проходження в установленому порядку огляду, з метою встановлення стану, зокрема, алкогольного сп'яніння.
При цьому згідно з диспозицією частини 1 статті 130 КУпАП під відмовою від проходження огляду законодавець розуміє умисну та свідому дію особи, виражену у небажанні вчиняти активні дії для проходження огляду на стан сп'яніння, за умови наявності для цього усіх необхідних умов. Водночас правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися відповідними доказами.
З відео, яке міститься у матеріалах справи після озвучення ОСОБА_1 відмови від проходження огляду на стан сп'яніння (відеозапис 05:52:00) поліцейський повідомив про те, що відносно нього буде складено протокол (відеозапис 05:53.04).
Однак, після розмови у телефонному режимі з адвокатом та роз'яснення йому діючих норм чинного законодавства України (відеозапис 06:02:47), тобто після спливу 9 хвилин після повідомлення поліцейським про те, що відносно ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення, останній повідомив поліцейському про його готовність пройти огляд. Однак, поліцейський проігнорував виявлену ОСОБА_1 готовність пройти огляд на стан сп'яніння, при цьому повідомивши, що вже відбувається процедура оформлення протоколу, яка на той момент не була фактично завершеною. Безпосередньо протокол про адміністративне правопорушення було виготовлено поліцейським та надано ОСОБА_1 для написання пояснень тільки о 06:15:03, тобто після спливу досить тривалого проміжку часу з моменту повідомлення поліцейським про те, що огляд на стан сп'яніння вже не можливий, оскільки триває процедура оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Як свідчить відеозапис наявний у матеріалах справи, поліцейський після отримання від ОСОБА_1 згоди на готовність прийти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та повідомлення йому про неможливість його здійснення декілька разів цікавився у колеги про готовність протоколу, на що отримав відповідь «НІ».
Аналіз усталеної судової практики свідчить, що протокол, складений відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП не може бути визнаний належними доказом у цій справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви.
Між тим, протокол про адміністративне правопорушення є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.
Виходячи з положень статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є документом, який є підставою для висунутого обвинувачення.
При цьому розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі.
Окремо, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або вразі не згоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до частин 5 та 6 статті 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно до пунктів 8, 12 Інструкції № 1452/735 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння на місці зупинення транспортного засобу або незгоди з його результатами відповідно до встановленого порядку є обов'язковим.
Якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку № 1103, пункт 6 розділу ІХ Інструкції № 1395).
Відповідно до пункту 2 Інструкції № 1395 огляду на стан сп'яніння підлягають водії, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Пунктом 2.8 Інструкції № 1395 передбачена спеціальна форма для направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння. З метою достовірності результатів, поліцейський забезпечує доставку осіб до закладу охорони здоров'я протягом двох годин. Аналогічний тезис закріплений у ч. 4 ст. 266 КУпАП.
З огляду на вимоги вищевказаних Положення та Інструкції, та ч.3 ст.266 КУпАП особа, відносно якої проводиться огляд, має отримати повну інформацію щодо порядку проведення вищевказаного огляду (зокрема, можливості пройти огляд на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних засобів або у медичній установі, у разі незгоди пройти огляд на місці зупинки та право пройти огляд у медичній установі). Не маючи відповідної інформації, особа позбавлена можливості діяти у спосіб, що може підтвердити відсутність правопорушення, тобто фактично порушення процедури проведення огляду є порушенням права на захист, що в свою чергу тягне недопустимість зібраних з порушенням такого права доказів (п.3 ч.2 ст.87 КПК України).
В матеріалах справи міститься направлення ОСОБА_1 на огляд з метою встановлення стану сп'яніння, складене 28.03.2025 о 05.43. Варто зазначити, що час складання направлення (яке є обов'язковим згідно Додатку 1 та п. п. 8 Розділу 2 Інструкції) не відповідає фактичним обставинам справи, зафіксованим на відео.
Правова позиція щодо аналізу направлення на огляд, як обов'язкового документу для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП відображена у справах № 333/183/24 та 337/4487/24 та постанові Запорізького апеляційного суду від 27.05.2021 по справі № 311/696/21. Правова позиція щодо необхідності повної відеофіксації правопорушення під час його документування знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду у складі колегії КАС № 357/10134/17 (п. 33-36) щодо доказів по справам про адміністративні правопорушення, № 524/5536/17 від 15.11.2018 року (відеозапис, поданий на підтвердження факту порушення ПДР, є неналежним доказом, якщо в протоколі немає посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис).
Наявне у матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР від 28.03.2025 о 05.43 є неналежним доказом, оскільки на наявному у матеріалах справи відеозаписі після начебто відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду на місці зупинки транспортного засобу поліцейський дій щодо його оформлення не вчиняв, про його оформлення ОСОБА_1 не повідомляв, не вручав його останньому (відсутні відомості про таке вручення або відмову від отримання цього направлення і в матеріалах справи).
З поміж іншого, проглянувши наявний у матеріалах справи відеозапис начебто час складання направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР від 28.03.2025, а це 05.49 не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки фактично відмова ОСОБА_1 від проходження огляду без участі 2 свідків, як вже зазначалося раніше прозвучала о 05:52 (відеозапис о 05:52:00), тобто поліцейський фактично «оформив» зазначене направлення раніше ані ж прозвучала від ОСОБА_1 відмова від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу без залучення двох свідків.
Надалі ОСОБА_1 за власним бажанням звернувся до комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради (надалі - КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР) з метою проведення медичного огляду на виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінні або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На підставі особистої заяви ОСОБА_1 лікарем КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР ОСОБА_2 проведено вказаний огляд на підставі якого, останньому видано висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінні або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складений 28.03.2025 о 07.10 год. (дата і точний час огляду 28.03.2025 о 07.00 год.). Відповідно до зазначеного висновку у ОСОБА_1 ознак сп'яніння не виявлено. Отже, про відсутність реально існуючих об'єктивних ознак сп'яніння у ОСОБА_1 окрім іншого може свідчить і висновок, відповідно до якого у нього ознак сп'яніння не виявлено.
Такі дії ОСОБА_1 як добровільна згода поїхати до медичного закладу (КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР) для проходження огляду, написання ним заяви на його проведення з послідуючим проходження його за власною заявою та ініціативою, в сукупності ставлять під сумнів доведеність вини останнього у тому, що він відмовився пройти медичний огляду для встановлення стану сп'яніння чи його відсутності у встановленому порядку та виключають ознаки ухилення останнього від проходження такого огляду.
Водночас ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає три самостійні об'єктивні сторони адміністративного правопорушення, а саме: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції - що заборонено п.2.9 (а) (б)Правил дорожнього руху; 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів - що заборонено п.2.9 (г)Правил дорожнього руху; 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - що заборонено п.2.5 Правил дорожнього руху.
Суд, будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також, суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У той же час Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
Разом з тим неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Отже, відповідно до викладеного, суд розглядає справу про адміністративне правопорушення лише в межах обставин, викладених в протоколі.
Крім того протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП не може бути визнаний належними доказом у цій справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Рапорт працівника поліції, який міститься у матеріалах справи теж не є належним та допустимим доказом, через те, що він відображає виключно суб'єктивну думку працівника поліції. До того ж в розумінні статті 251 КУпАП, такий рапорт не може вважатися належним і допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення (зокрема, до такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 20.05.2020 у справі № 524/5741/16-а).
Візуальне спостереження працівниками органу Національної поліції щодо допущення особою порушення вимог Правил дорожнього руху може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 квітня 2018 року у справі з єдиним унікальним № 338/1/17 (адміністративне провадження № К/9901/15804/18).
До того ж, сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення (Постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі № 177/525/17).
Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст.ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 18.07.2019 у справі №216/5226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №536/1703/17 (К/9901/3839/17).
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків, чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Приймаючи дане рішення, суддя керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Так, з досліджених в ході розгляду справи наданих суду доказів судом не встановлено достовірних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 , відносно якого складено протокол про адміністративне правопорушення, містять достатні дані, які б відображали вчинення останнім такого адміністративного правопорушення як відмова особи, яка керує т.з. від проходження відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп'яніння, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, на переконання суду, долучені до адміністративного матеріалу докази є сумнівним та не підтверджують наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Коробов проти України»).
Інших доказів, які б свідчили про скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, співробітниками патрульної поліції суду не надано.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорту» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 та 280 КУпАП.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки, зокрема такі положення висвітлені у рішеннях Суду у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії». Отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, а вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України.
Оцінивши докази, долучені до справи, суд приходить до висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, інкримінованого ОСОБА_1 ..
Як вже зазначалося, ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Таке положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський суд з прав людини у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладеного, дана справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 9, 130, 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: О.О. Романько