Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1429/23
Провадження № 2-п/499/1/25
Іменем України
23 травня 2025 року смт Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк»: заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 10.12.2015 року у розмірі 124718,30 грн. станом на 13.12.2023 та судові витрати у розмірі 2147,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 10.12.2015 року. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, вказав, що на позові наполягає, не заперечує проти заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, на адресу суду надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи до отримання відповіді від АТ КБ «ПриватБанк», оскільки 19.05.2025 ним було направлено заяву про реструктуризацію боргу, а також щоб було зроблено перерахунок коштів, які було знято з його соціальної картки під час виконавчого провадження.
Щодо відкладення судового засідання, то суд не вбачає підстав для його відкладення, зважаючи на таке.
Судом під час розгляду даної справи (після скасування заочного рішення від 13.06.2024 року відповідно до ухвали Іванівського районного суду Одеської області від 25.02.2025 року) було призначено судові засідання на 20.03.2025 року, на 17.04.2025 року, на 06.05.2025 року та на 20.05.2025 року.
У судове засідання 20.03.2025 року відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав заяву про відвід судді у задоволенні якої було відмовлено, розгляд справи відкладено на 17.04.2025 року.
Судове засідання призначене на 17.04.2025 року не відбулося з причин перебування судді Погорєлова І.В. на лікарняному.
У судове засідання 06.05.2025 року відповідач ОСОБА_1 не з'явився, надав до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на лікуванні, доказів такого станом на 20.05.2025 року не надав.
При цьому, відповідачем 29.04.2024 року направлялася до позивача заява про реструктуризацію боргу (під час розгляду справи до постановлення заочного рішення), однак в свою чергу представник позивача в своїй заяві від 12.09.2024 року вказала на ту обставину, що реструктуризація боргу є правом, а не обов'язком банку, на підставі чого її подання не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки не передбачає обов'язкового вирішення зі сторони позивача.
З огляду на зазначене, суд вбачає у таких діях відповідача (подання численних заяв про відкладення розгляду справи при відсутності обґрунтованих клопотань по суті заявлених вимог, відсутності заперечення щодо суми боргу та ін.) зловживання своїми процесуальними обов'язками.
Відповідно до ч.1 ст.240 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 223 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;
5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Оскільки підстав, вказаних у ч.2 ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за необхідне розглянути справу у відсутність відповідача за наявними матеріалами.
Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 10.12.2015 року.
14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (Скорочена Назва - ПАТ КБ «Приватбанк») на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (скорочена назва - АТ КБ «Приватбанк»), про що свідчать копії сторінок виписки та копії сторінок статуту АТ КБ «Приватбанк».
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом останнього у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження.
Ч. 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи пропозицію Банку відповідач підписом у Заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг визнає та погоджується на запропоновані Банком умови користування послугами.
Також, одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди, дія договору підтверджується фактом користування картковим рахунком та використання кредитних коштів, що повністю узгоджується з ч. 2. ст. 642 ЦК України, згідно якої особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Виконання відповідачем договору вбачається також із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.
Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом
ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок, що підтверджується Випискою по рахунку, та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у Довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку, номери та строк дії якої зазначено у довідці про отримані картки,
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 185000.00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язковий платежу. Згідно до п. 1.1.1.60. Договору Мінімальний обов'язковий платіж - розмір боргових зобов'язань Відповідача, які щомісяця повинен сплачувати відповідач протягом терміну дії карти. Мінімальний обов'язковий платіж розраховується в процентному співвідношенні від загальної заборгованості Клієнта.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості ОСОБА_1 станом на 13.12.2023 року має заборгованість 124718.30 грн., яка складається з такого: 96042.31 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 28675,99 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 00 грн. - нарахована пеня; 00 грн. - нараховано комісії.
Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п. 2.1.1.2.1. Договору, Договір діє на протязі 5 років з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк.
На даний час ОСОБА_1 не погасив заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав ті інтересів АТ КБ «Приватбанк».
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що вбачається зі ст. 610 ЦК України.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Тому з огляду на зазначене можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Таким чином, враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, суд, оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, ту обставину, що відповідач не виконав умови кредитного договору, не подав відзив з відповідними запереченнями та доказами на їх підтвердження, декілька разів подавав клопотання та заяви про відкладення розгляду справи у зв'язку з реструктуризацію боргу, що свідчить про його усвідомлення про наявність такого боргу, приходить до висновку про стягнення з відповідача суми заборгованості відповідно до наданого позивачем розрахунку, оскільки невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань порушує права, свободи та інтереси позивача.
Щодо судового збору, то суд вказує на таке.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.6 ст.141ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.02.2025 у справі №274/4384/23, від 21.10.2020 у справі №644/6351/17-ц, від 15.07.2020 у справі №336/5035/16-ц, від 24.03.2021 у справі №308/1020/16-ц.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач є інвалідом ІІ групи, який звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», а тому судові витрати позивача підлягають компенсації за рахунок держави.
З огляду на викладене, відповідно до ст.141 ЦПК України АТ КБ «Приватбанк» необхідно компенсувати за рахунок держави 2147,20 грн. понесених і документально підтверджених судових витрат.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 141, 209, 258, 264, 268, 280, 288, 289, 354 ЦПК України, -
Позовну заяву акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ЄДРПОУ: 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 10.12.2015 року станом на 13.12.2023 року у розмірі 124 718 грн. (сто двадцять чотири тисячі сімсот вісімнадцять гривень) 30 коп.
Компенсувати акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений за подання цього позову судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Таким чином оскільки судове засідання було призначено на 20.05.2025 року, а повний текст рішення складено 23.05.2025 року, то датою складання повного тексту судового рішення є 23.05.2025 року.
СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ