13.05.2025
Справа № 497/500/25
Провадження № 3/497/236/25
13.05.2025 року Болградський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Раца В.А.,
при секретарі - Божевої І.Д.,
за участю особи, відносно якої складений протокол - ОСОБА_1 ,
захисника - Дімова Д.П.,
військового прокурора - Брагар Д.В., в режимі відеоконференцзв'язку,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Болграді адміністративний матеріал, який надійшов з Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Нові Трояни Болградського району Одеської області, громадянина України, який працює лікарем-хірургом в Комунальному некомерційному підприємстві «Болградська центральна районна лікарня» Болградської міської ради Одеської області та є членом позаштатної військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 та місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України (книжка) серії НОМЕР_1 , виданий 28 жовтня 2002 Тарутинським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_2 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.172-6 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Відповідно до протоколу №412/2025 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, лікар-хірург ОСОБА_1 , будучи суб'єктом декларування, а саме включений відповідно до наказу №107 від 27.11.2023 року до складу позаштатної військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 в якості члена комісії, який повинен бути обізнаним щодо обов'язку, способу, та терміну подачі такого типу декларації, за відсутності поважних причин, в порушення частини першої ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», подав щорічну декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, лише 14.01.2025 року о 18 годині 38 хвилин, що встановлено відповідно до відкритих загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
За даним фактом старшим оперуповноваженим 6-го відділу (протидії корупції) управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України майором поліції Яковлєвим І.В. у відношенні ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину не визнав, та пояснив, що він є лікарем-хірургом та працює в Комунальному некомерційному підприємстві «Болградська центральна районна лікарня» Болградської міської ради Одеської області. Про видачу наказу №107 від 27.11.2023 року йому було відомо та він був доведений до його відома. До нього, як до лікаря хірурга, для проходження медичного огляду приходило декілька чоловік, та він підписував декілька документів, але коли це було, чи до листопада 2023 року, чи після, він не пам'ятає. Про необхідність подачі декларації йому доведено не було, а саму декларацію за 2023 рік він подав тільки після відібрання у нього пояснень співробітником УСР в Одеській області ДСР НП України та повідомлення ним його в усній формі про можливість притягнення його до кримінальної відповідальності в разі неподання декларації. Отже на його думку, він не вчиниі жодного правопорушення, пов'язаного з корупцією.
Захисник Дімов Д.П., який підтвердив свої повноваження електронним ордером серії ВН №1444981 від 12.03.2025 року, в судовому засіданні наполягав на закритті провадження по справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що в наказі ОСОБА_1 не був попереджений про необхідність подання декларації, прокурором не доведено його участь в засіданнях комісії, та про набуття статусу особи, яка має подавати декларацію йому не доводили.
Прокурор Брагар Д.В. підтримав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , на його думку він повинен понести адміністративну відповідальність, передбачену санкцією ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
Оцінивши досліджені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, а також вислухавши думку учасників процесу, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За частиною 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
За положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП встановлюється відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Склад адміністративного правопорушення це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкту, суб'єктивної сторони.
Суб'єкт адміністративного правопорушення це фізична осудна особа, яка досягла на момент вчинення проступку віку, з якого настає адміністративна відповідальність.
Об'єктивна сторона правопорушення за ч.1 ст. 172-6 КУпАП полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 ЗУ «Про запобігання корупції» зобов'язана подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Так, наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» визначено, що до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.
До складу ВЛК (ЛЛК) входять медичні працівники закладу охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, за погодженням з головою відповідної штатної ВЛК регіону.
Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.
За запитом голови ВЛК (ЛЛК), до роботи позаштатних (постійно та тимчасово діючих) ВЛК (ЛЛК) на правах членів ВЛК (ЛЛК) можуть залучатися головні (провідні) медичні спеціалісти, начальники відділень, інші лікарі-спеціалісти закладів охорони здоров'я (установ), спеціалісти інших (не медичних) спеціальностей, начальник медичної служби та/або представник командування (керівництва) військової частини, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається.
Так, наказом генерального директора КНП «Болградська центральна районна лікарня» Болградської міської ради Одеської області від 27.11.2023 №107 «Про продовження роботи позаштатної військово-лікарської комісії в КНП «Болградська ЦРЛ» для проведення медичного огляду військовозобов'язаних запасу, кандидатів на військову службу та на військову службу за контрактом у Збройних Силах України та інших військових формуваннях у 2023-2024 роках» було організовано бригаду лікарів, не створено військово-лікарську комісію для проведення медичних оглядів, а саме організовано бригаду, до складу якої увійшли голова комісії та секретар медичної комісії, про членів комісії нічого не зазначено, тільки йде перелік осіб - лікарів та їх дублери. Тобто відповідно до цього наказу створена колись комісія, в тому ж складі (про зміну складу комісії в наказі нічого не зазначено), продовжує діяти у 2023-2024 роках, при цьому в наказі відсутні роз'яснення щодо необхідності подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування починаючи з 2023 року, відповідно до змін у діючому Законодавстві.
В наказі дійсно вказаний лікар-хірург ОСОБА_1 , та з наданої суду копії вбачається що він ознайомлений з цим наказом, але дати ознайомлення не має.
Тобто відповідно до наказу ОСОБА_1 є основним лікарем постійно діючої комісії, але суду не надано доказів підписання ОСОБА_1 будь яких документів в складі комісії, той факт, що сам ОСОБА_1 зазначає про звернення до нього декількох чоловік для проходження комісії не підтверджують факту підписання певних документів у складі комісії.
Відповідно до пп. «ґ» п.2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами на яких поширюється дія цього закону є голови та члени медико-соціальних експертних комісій, а також голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій, які при цьому не є особами, зазначеними у п.1 ч.1 цієї статті.
У відповідності до п.15 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єкти декларування - особи, зазначені у п.1, п.п. «а», «в»-«ґ» п.2, п.4 ч.1 ст. 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у п.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у п.1, п.п. «а», «в»-«ґ» п.2 ч.1 ст. 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
12.10.2023 року набрав чинності Закон України № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким відновлено обов'язок подання декларацій суб'єктів, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та доповнено перелік суб'єктів декларування, визначених п.2 ч.1 ст. 3 Закону підпунктом «ґ», а саме голови та члени лікарсько-консультативних і медико-соціальних експертних комісій, а також голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій, які при цьому не є особами, зазначеними у п.1 ч.1 цієї статті.
Відповідно до роз'яснення Національного агентства з питань запобігання корупції №4 від 13.11.2023 року встановлено, що особам, які до набрання чинності Законом № 3384-ІХ вже перебували і продовжують перебувати у складі відповідних комісій, слід подати лише щорічну декларацію з позначкою «я продовжую виконувати функції держави або місцевого самоврядування» за 2023 рік до 31.03.2024 року включно.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час, ст. 62 Конституції України передбачає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до вчинення правопорушення.
Таким чином, суд не вбачає підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП, оскільки він відповідно наданих суду доказів не є суб'єктом даних правовідносин, а докази, які б це спростовували, в матеріалах справи відсутні.
Натомість ОСОБА_1 було доведено суду, що в його діях відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП в розумінні Закону України «Про запобігання корупції», а саме не доведено суб'єктивну сторону правопорушення, а саме включення ОСОБА_1 до наказу не утворює у нього обов'язку подавати відповідну Декларацію. Будь-яких документів, підтверджуючих його участь у складі комісії, з підписанням відповідних документів, та/або висновків, до суду не надано.
Таким чином, прокурором в судовому засіданні не доведено відповідними та належними доказами участь ОСОБА_1 у складі комісії, а саме лише включення до наказу, без підтвердження виконання ним обов'язків члена комісії, не є доказом виникнення у нього функції та повноважень члена комісії.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п. 50-55 Рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series А заява N 25).
Крім того, у справі "Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom" (N 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 N 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в ч.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
При цьому суд приймає вмотивовану постанову тільки в межах викладених уповноваженою посадовою особою у протоколі про адміністративне правопорушення та обсягу доказів, наявних в матеріалах справи.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та додані до протоколу.
У зв'язку з чим, в матеріалах справи є лише сумніви щодо наявності вини в діях ОСОБА_1 , відтак згідно статті 62 Конституції України суд такі сумніви повинен трактувати на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові ВС/КАС від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Згідно з ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад та подія адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд вважає за необхідне провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 33-35, 172-6 ч.1, 221, 247, 268, 280, 283, 284, 285, 287 КУпАП, суд-
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області.
Суддя В.А.Раца