Справа № 495/1910/25
Номер провадження 3/495/815/2025
16 травня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Топалова А.Л., розглянувши матеріали, що надійшли від відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.204-1 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який працює за наймом, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2
21.03.2025 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.204-1 ч.2 КУпАП ОСОБА_1 .
Згідно протоколу серії ПдРУ №331524 від 11.03.2025 року ОСОБА_1 ставиться в провину вчинення адміністративного правопорушення з таким формулюванням: "11.03.2025 року о 09:30 год. на відстані 2000 м від прикордонного знаку 0617/03 та лінії державного кордону було виявлено громадянина ОСОБА_1 , який у складі групи осіб здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України до Республіки Молдова поза пунктом пропуску, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення".
В судове засідання, призначене на 10.05.2025 року, ОСОБА_1 з'явився, просив відкласти судове засідання, для залучення адвоката та ознайомлення з матеріалами справи. Судове засідання відкладено на 16.05.2025 року.
В судовому засіданні 16.05.2025 ОСОБА_1 вину не визнав. Пояснив, що протягом тривалого часу постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , працює за наймом, переважно на будівництві. 11.03.2025 зранку їхав на цвинтар у с.Ройлянка повз село Старокозаче Білгород-Дністровського району Одеської області на автомобілі зі своїм товаришем ОСОБА_2 , який мав допомогти у проведенні ряду робіт. Були зупинені прикордонним нарядом, який роз'яснив, що для перебування у цій зоні їм необхідно отримати дозвіл НОМЕР_1 Прикордонного загону, після чого запросили у приміщення ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", де склали адмінпротокол. Вважав, що протокол складено через перебування у прикордонній зоні без письмового дозволу НОМЕР_1 Прикордонного загону, тому не висловлював заперечень у протоколі про адмінправопорушення та підписав усі надані документи,у тому числі надруковане пояснення від його імені. Суть адмінправопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, при складанні протоколу роз'яснено не було. Заявив, що наміру незаконно перетинати державний кордон України не мав та не робив таких спроб. Надав суду Витяг з "Резерв+" про перебування на обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 як призовник, дані уточнені вчасно.
Адвокат Царенко О.О. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, оскільки, на його думку, у матеріалах справи не міститься жодного доказу та взагалі не зазначено, які умисні дії були вчинені гр. ОСОБА_1 , які свідчать про спробу перетнути державний кордон України будь-яким способом поза пунктами пропуску, оскільки його було зупинено на кругу біля села Старокозаче на території Білгород-Дністровського району Одеської області. Викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає, в чому саме полягає суть вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, не зазначено в чому саме полягають дії з кваліфікуючою ознакою "спроба незаконного перетинання", не наведено, які саме дії здійснював останній, протокол не містить жодних відомостей щодо дій, вчинених ОСОБА_1 , які б відповідали об'єктивній стороні правопорушення, передбаченогост.204-1 КУпАП. Рапорт начальника 2 групи ІПК віпс (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ОСОБА_3 , який обгрунтовує складання адмінпротоколу протоколу за ч.2 ст.204-1 КУпАП має наступний зміст: «Дійсним доповідаю, о 09:30 11.03.2025 року на напрямку п/зн 0617/03 на відставні 2000 м від лінії державного кордону було виявлено громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які здійснили спробу незаконного перетину державного кордону України до Республіки Молдова поза пунктами пропуску через державний кордон у пішому порядку групою осіб.», тобто не містить жодної конкретики. Матеріалів фото чи відеофікасації можливого вчинення зазначеного правопорушення до матеріалів протоколу не долучено.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Царенка О.О., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, встановлено, що провадження по справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу, впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частиною 2 статті 204-1 КУпАП передбачено відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Як доказ вчинення правопорушення матеріали справи містять: зазначений вище протокол про адміністративне правопорушення; рапорт; копію паспорту громадянина України; пояснення ОСОБА_1 . При цьому рапорт містить лише повтор фабули правопорушення, викладений у адмінпротоколі серії ПдРУ №331524 від 11.03.2025 року, без жодної деталізації обставин, а у поясненні не зазначено у вчиненні якого правопорушення особа визнає свою вину та у чому воно виражалось, які дії були вчинені.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Перетинання державного кордону поза пунктами пропуску через державний кордон може означати, що особа перетнула державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.
Відповідно спроба перетнути кордон поза пунктами пропуску через державний кордон означає певні умисні дії особи спрямовані на те, щоб перетнути державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.
Суд звертає увагу, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення працівником прикордонної служби не була розкрита об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 : не конкрентизоване місце вчинення правопорушення, спосіб його вчинення, до матеріалів справи не долучено доказу того, що ОСОБА_1 спробував перетнути державний кордон України будь-яким способом поза пунктами пропуску.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Виходячи зі змісту ст. 62 Конституції України, принцип презумпції невинуватості особи полягає в тому, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд повинен обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Сукупність вказаних обставин свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП, так як обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення в частині встановлення об'єктивної сторони не підтверджені належними і допустимими доказами, що виключає його адміністративну відповідальність за вказаною правовою кваліфікацією.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п. 110 рішення ЄСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).
ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)» (справи «Малофєєв проти Росії», рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року).
Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Таким чином, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, очевидним є висновок, що органом, який склав протокол не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч.2 ст. 204-1 КУпАП, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного в фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достовірними доказами.
За таких обставин, провадження у адміністративній справі стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 27, 33-35, 204-1, 221, 247 КУпАП, суд
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , закрити на підставі ст.247 ч. 1 п. 1 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Анна ТОПАЛОВА