нп 2/490/2175/2025 Справа № 490/1815/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
20 травня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Вознюк Д.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справуза позовом ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ"ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-
В березні 2025 року представник ТОВ "Фінансова Компанія " "Кредит Капітал" звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому проситьпозовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задоволити в повному обсязі: · стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; паспортні дані: НОМЕР_2 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість за кредитним договором №200235313 від 03.12.2019 року в розмірі 14660,89 грн. на користь позивача , а аткож судові витрати. Розгляд справи здійснювати за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».
В обгрунтування позову посилається на те, що 03.12.2019 року між Акціонерним товариством «БАНК ФОРВАРД» та ОСОБА_1 було підписано кредитний договір (оферту) №200235313 (далі кредитний договір), відповідно до умов якого Відповідачу було відкрито рахунок для надання, повернення та обліку кредитних коштів та заборгованості за Кредитним договором та надано кредит в сумі 25000 грн. на строк 1097 днів, а Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 1.1 та 1.2 кредитного договору Позичальник просить відкрити рахунок, що буде використовуватися для надання, повернення та обліку кредитних коштів та заборгованості за кредитним договором та надати йому кредит шляхом зарахування суми Кредиту на Рахунок та її подальшого безготівкового перерахування з Рахунку згідно з дорученням Клієнта.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме перерахував грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору шляхом перерахування в безготівковій формі на Рахунок споживчих кредитів Позичальника, що підтверджується виписками за кредитними договорами , які додаються.
Проте, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв'язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язання за кредитним договором.
Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість Відповідача перед Позивачем за кредитним договором №200235313 від 03.12.2019 року становить 14660,89 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 6335,52 грн.; заборгованість за відсотками - 0,37 грн.; заборгованість за комісією - 8325 грн.
13 травня 2025 року на адрсеу суду надійшли письмові запереченян проти позову від представника відповідача Дідух К.О., в яких зазначають, що з позовними вимогами Відповідач не згодна частково. Стягнення заборгованості по комісії за кредитним договором №200235313 від 03.12.2019 року в розмірі 8 325,00 гривень є незаконним, просить при ухвалені Рішення врахувати правову позицію Відповідача, викладену у даних Поясненнях. Позовні вимоги задовольнити частково, а саме виключно в частині стягнення з Відповідача заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 0,37 гривень, а в решті позовних вимог відмовити .
Відповідно до Оферти №200235313від 03.12.2019 року Відповідачу ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 25 000,00 гривень на строк 1097 днів з 03.12.2019 року по 03.12.2022 року та встановлено плату за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,5 % та щомісячна комісія у розмірі 832,50 гривень, а також плата за надання послуги 35,00 гривень за кожен місць (блок 1). Паспортом споживчого кредиту у розділі 4 вказана плата за обслуговування кредитної заборгованості (щомісячно) 2,5 %, а також у розділі 7 Паспорту споживчого кредиту вказана щомісячна комісія у розмірі 832,50 гривень, а також плата за смс-сервіс у розмірі 35,00 гривень за кожен місяць. Згідно з наданим Розрахунком заборгованості за Кредитним договором №200235313 від 03.12.2019 року заборгованість у розмірі 14 660,89 гривень складається з заборгованості по сумі кредиту у розмірі 6 335,52 гривень; Заборгованості по процентам у розмірі 0,37 гривень; Заборгованості по комісії у розмірі 8 325,00 гривень.
При цьому, згідно наданим до Позовної заяви з розрахунком заборгованості комісія була нарахована у розмірі 19 980,00 гривень та стягнута - сплачена Відповідачем у сумі 11 655,00 гривень. Стягнення комісії є незаконними діями Банку та, внаслідок відступлення права вимоги- Позивачем, як наслідок, незаконними діями ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал». Такі умови договору суперечать вимогам законодавства у сфері захисту прав споживачів, вимогам справедливості. Розмір такої комісії вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови пункту розділу 4 паспорту споживчого кредиту в частині оплати комісії у розмірі 2,5 % щомісячно від суми виданого кредиту є несправедливими.
Оскільки надання інших послуг за вказану щомісячну плату умовами договорів не передбачено, розділом 4 паспорту споживчого кредиту Відповідачу фактично було встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність якої прямо встановлена ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідач вважає, що оскільки йому було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу Банку, яка за законом, повинна надаватися безоплатно, вказані вище положення кредитного договору/паспорту споживчого кредиту є несправедливими та порушують вимоги ст. 11 закону України «Про споживче кредитування». Дії Позивача при укладанні спірних договорів суперечили вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про банки та банківську діяльність».
Відтак, Відповідач вважає, що підстави для стягнення суми за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 8 325.00 гривень відсутні, за нікчемною умовою договору. Як вбачається з розрахунків заборгованості по комісії по кредитному договору №200235313 від 03.12.2019 року , Відповідачка сплатила комісію у розмірі 11 655,00 гривень Оскільки положення договору про сплату комісії є нікчемним, слід у тіло кредиту зарахувати частково оплату Відповідачкою за комісії у розмірах 11 655,00 гривень. Відтак, загальний розмір заборгованості Відповідачки по сплаті кредиту за кредитним договором №200235313 від 03.12.2019 року, становить - 39 212,77 гривень (6 335,52 гривень - 11 655,00 гривень=- 5 319,48 гривень ). Переплата у розмірі 5 319,48 гривень.
Також відповідач повідомляє Суд про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на професійну правничу допомогу. Орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу складає 5 000,00 гривень. Докази будуть надані до Суду протягом 5 днів з моменту оголошення Рішення по справі.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.03.2025 року відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження .
В судове засідання позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал свого представника не направив, представник позивача направив до суду заяву, в якій просив справу розглядати у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що03.12.2019 між АТ «БАНК ФОРВАРД» та ОСОБА_1 було підписано кредитний договір (оферту) №200235313, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було відкрито рахунок для надання, повернення та обліку кредитних коштів та заборгованості за Кредитним договором та надано кредит в сумі 25000 грн. на строк 1097 днів, а Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 1.1 та 1.2 кредитного договору Позичальник просить відкрити рахунок, що буде використовуватися для надання, повернення та обліку кредитних коштів та заборгованості за кредитним договором та надати йому кредит шляхом зарахування суми Кредиту на Рахунок та її подальшого безготівкового перерахування з Рахунку згідно з дорученням Клієнта. Відповідно до кредитного договору, позичальник підтверджує, що приймає Публічну пропозицію АТ «БАНК ФОРВАРД» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «БАНК ФОРВАРД» https://www.forward-bank.com, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДБО, так і послуг, що можуть бути надані мені в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДБО послуги.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме перерахував грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору шляхом перерахування в безготівковій формі на Рахунок споживчих кредитів Позичальника, що підтверджується виписками за кредитними договорами та не оспорюється відповідачем по справі.
Відповідно до п. 7 вказаної оферти позтчальник зобов'язується регулярно звертатися до Банку шляхом відповідних розділів веб-сайту Банку в мережі інтернет за вкзаною адресою, в тому числі перевіряти тарифи та уови користування карткою.
Сам договір містить наступні умови кредитування.- строк кредитувння 36 імсяців, ставка ліміту - 25% річних, плата за обслуговування кртки - ен тарифікується, , плата за надання послуги - 35 грн.плата за осблуговування кредитної заборгованості 2,55 щомісячно
Згідно паспорту споживчого кредиту «розумні гроші», підписаного позичальником зазначено, що сума кредиту 25000 грн строком кредитування на 36 міс. Процентна ставка 0,01% річнихщомісячна комісія з обслуговування кредитної заборгованості - 3,33% нараховується щомісячно на загальну суму заборгованості і плата 35 грн за смс щодо суми заборгованості щомісячно.
Витрати за кредитом 31234,08 грн, загальна вартість кредиту за весь строк кредитування 56 234,08 грн, реальна процентна ставка 84,925 річних. Щомісячний платіж становить 1563 грн , з яких 695,28 сплата за тілом кредиту, загальна вратість кредиту становить 56 234,08 грн, з яких 25 000 тіло кредиту; 29970 грн комісіії - щомісячна комісія у розмірі 832, 50 грн , а також ще щомісячні платежі на загальну суму 4,08 грн відсотки; та 1260 грн- по 35 грн на місяць.
25.07.2024 року АТ «БАНК ФОРВАРД» та ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги . Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками АТ «БАНК ФОРВАРД», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №200235313 від 03.12.2019 року .Згідно з платіжною інструкцією № 4170 від 23.07.2024, ТЗОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахував АТ «БАНК ФОРВАРД» 70 122 419,74 грн. за призначенням платежу: оплата за лот GL1N426202/1, переможець ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, ціна продажу 70 122 419,74 грн.
Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним кредитним договором становить 14660,89 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 6335,52 грн.; заборгованість за відсотками - 0,37 грн.; заборгованість за комісією - 8325 грн.
Зі змісту заперечень відповідача вбачається, що вона визнає, що дійсно має заборгованість по кредиту перед АТ «БАНК ФОРВАРД» у сумі 0,37 грн зі сплати відсотків. При цьому, згідно наданим до Позовної заяви з розрахунком заборгованості комісія була нарахована у розмірі 19 980,00 гривень та стягнута - сплачена Відповідачем у сумі 11 655,00 гривень. Такі умови договору суперечать вимогам законодавства у сфері захисту прав споживачів, вимогам справедливості. Розмір такої комісії вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови пункту розділу 4 паспорту споживчого кредиту в частині оплати комісії у розмірі 2,5 % щомісячно від суми виданого кредиту є несправедливими. Оскільки надання інших послуг за вказану щомісячну плату умовами договорів не передбачено, розділом 4 паспорту споживчого кредиту відповідачці фактично було встановлено плату за надання інформації щодо її кредиту, безоплатність якої прямо встановлена ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Отже вважає, що оскільки їй було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу Банку, яка за законом, повинна надаватися безоплатно, вказані вище положення кредитного договору/паспорту споживчого кредиту є несправедливими та порушують вимоги ст. 11 закону України «Про споживче кредитування».
Відтак, відповідач вважає, що підстави для стягнення суми за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 8 325.00 гривень відсутні, за нікчемною умовою договор - отже слід у тіло кредиту зарахувати частково оплату нею комісії у розмірі 11 655,00 гривень. Відтак, загальний заборгованості відповідачки по сплаті кредиту за кредитним договором №200235313 від 03.12.2019 року відсутня, оскільки існує переплата у розмірі 5 319,48 гривень ( 6 335,52 гривень - 11 655,00 гривень=- 5 319,48 гривень ).
Як вбачається з розрахунків заборгованості по комісії по кредитному договору №200235313 від 03.12.2019 року , який додано позивачем до позову, ОСОБА_1 за час користування кредитом сплатила комісію у розмірі 11 655,00 гривень.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності. До укладення договору про споживчий кредиткредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту(частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»). Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
Термін «паспорт споживчого кредиту» вживається у Законі України «Про споживче кредитування» лише в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин). З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов'язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).
Також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20) у спорах між фізичною особою та банком, суди виходили з того, що матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, тобто інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма). Вказаний документ підписано позичальником, при цьому вказано, що він підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Тобто суди виходили з того, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією укласти кредитний договір, коли особа, ознайомившись із паспортом споживчого кредиту, власним підписом підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданою виходячи із обраних ним умов кредитування.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Отже, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).
Як вбачається з матеріалів справи, паспорт споживчого кредиту містить відомості щодо процентної ставки, що застосовується в разі невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту. Однак, дана інформація має загальний характер та є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
Отже, підписання відповідачем паспорта споживчого кредиту не свідчить, що відповідачем було погоджено та встановлено банком відсотки саме у такому розмірі, який позивач просить стягнути як заборгованість за відсотками. Окрім того, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що в даній роздруківці заяви вказано, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.Споживач, підписавши такий документ, підтвердив отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб та фінансової ситуації споживача, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для споживача, у тому числі в разі невиконання останнім зобов'язань за таким договором.
Отже, враховуючи, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою) та має інформативний характер для споживача, суд критично оцінює можливість доведення факту належного повідомлення відповідача про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків, шляхом підписання паспорта споживчого кредиту.
Окрім того, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вбачав наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазакономнадані відповідні пільги.
За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Банк Форвард»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістомстатті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першоюстатті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника ( акцептування оферти) №200235313 від 03.12.2019 року процентна ставка зазначена як 25% річних і окремо - плата за обслуговування кредитної заборгованості по 2,5% щомісячно.
При цьому, згідно з частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі 342/180/17-ц, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Отже, враховуючи умови договору , суд не може погодитися з встановленою лише у паспорті споживчого кредиту реальною процентною ставкою 84% річних та передбаченою комісією за обслуговування кредиту у 3,33% щомісячно.
За такого, розмір відсотків, які мав сплатити позичальник за весь період користування кредитом мав дорівнювати 18 750 грн з розрахунку 25% річних за три роки.
Судом враховано також висновок Верховного Суду викладений у постанові від 06.02.2019 у справі № 175/4753/15-ц, провадження № 61-8449св18, за яким згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Що стосується заборгованості по комісії суд зазначає наступне.
Споживчий кредит (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п'ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що:« 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Відповідно до частини другої статті 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що: «згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
В судовому засіданні встановлено, що умовами кредитного договору передбачена сплата комісії за обслуговування кредитної заборгованості (щомісячна комісія) в розмірі 2.5% на місяць, а за розрахунку заборгованості вбачається, що кредитором нарахована позичальнику комісія у розмірі 19 980 грн з якої Банком зараховано саме на погашення комісїі зі сплачених позичальнилм коштів 11 655 грн.
Проте, в кредитному договорі не зазначено переліку банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.
Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення кредитного договору від 03.12.2019 щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи викладене вище та те, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного договору кредиту, заявлена позивачем до стягнення з відповідача комісія не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», а тому позовні вимоги в частині стягнення комісії у заявленому розмірі задоволенню не підлягають.
Як вже було встановлено судом, кредитний договір №200235313 від 03.12.2019 року підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; боржник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо його умов та в подальшому договір виконував. Кредитний договір містить повну інформацію щодо умов кредитування, а саме щодо суми та періоду надання кредиту і розміру процентної ставки.
Враховуючи зміст кредитного договору можливо дійти висновку, що ОСОБА_1 з моменту підписання цього договору була обізнана щодо оплатності наданого кредиту, а також щодо свого обов'язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту.
Заперечуючи проти заборгованості по відсоткам, відповідачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів факту виконання умов договору в повному обсязі.
Підсумовуючи зазначене вище, станом на час звернення до суду у позичальника існує перед позивачем заборгованість за тілом кредитом у сумі 6 335,52 грн та відсотків у розмірі 7095 грн., а всього 13 430,52 грн.
При цьому суд враховує, що оскільки сплата комісії була банком встановлена неправомірно, отже сплачені позичальником кошти накомісію у розмірі 11 655,00 гривень , кредитору слід було зарахувати частково оплату за комісію у сплату відсотків за користування кредитом ( 19880 грн -11655) грн.
У статті 2 ЦПК України визначені завдання та основні засади цивільного судочинства, серед яких змагальність та диспозитивність.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У частині першій статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з договору № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги від 25.07.2024, позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у додатку № 1, укладеними між кредитором і боржниками.
Таким чином, позивач як новий кредитор набув права вимоги за кредитним договором №200235313 від 03.12.2019 року на підставі договору № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги.
Отже, оскільки позичаем заявлено про стягнення з відповідача лише 0,37 грн відсотків за користу вання кредитом- суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства .
Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №200235313 від 03.12.2019 року в розмірі 6335,89 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 6335,52 грн. та заборгованості по відсоткам у сумі 0,37 грн.
У іншій частині позовних вимог слід відмовити.
У відповідності до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., позовні вимоги позивача задоволені на 43,21% (6335,89 /14660,89 грн.х100% ).
Тому, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача відповдічаки на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-капітал» судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі пропорційно задоволених вимог, а оскільки позов задоволено на 43,21%, судовий збір слід стягнути в розмірі 1 046,72 грн. (2 422,40 грн. х 43,21 % : 100).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх) з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; паспортні дані: НОМЕР_2 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість за кредитним договором №200235313 від 03.12.2019 року в розмірі 6335,89 грн. , яка складається з 6335,52 грн заборгованості за тілом кредиту та 0,37 грн заборгованості за відсотками.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 046,72грн.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення суду складено 23 травня 2025 року.
Суддя О.А. Гуденко