Справа № 484/849/25
Провадження № 2/484/666/25
16.05.2025 р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
в складі: головуючого - судді Панькова Д.А.
секретаря судового засідання - Чечельницької Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний розподіл житлового будинку,
13.02.2025 року позивач звернулася до суду з позовом про реальний розподіл житлового будинку, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 24 вересня 1994 року за р. № 1-2878 Другою первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області було посвідчено договір дарування, на підставі якого ОСОБА_1 належить 1/2 частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Власником іншої частини житлового будинку є ОСОБА_2 , якій належить 1/2 частина житлового буднику, на підставі договору купівлі - продажу посвідченого Першою первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області від 06.12.1979 року за р. № 2519.
Але, між ними виникають спори про порядок користування і володіння будинком. Угоди про спосіб виділення їхньої частки із загального майна не досягнуто. Позивачка як власник своєї частки позбавляється повноцінно користуватися та розпоряджатися своїм власним майном і тому звертається до суду щодо вирішення даного питання.
Наголошує, що кожний власник користується такими приміщеннями житлового будинку а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить житловий будинок літерою А1, загальною площею 70,8 кв.м. житловою площею 30,6 кв.м. що складається з: веранда літ. а2, ганок літ. а3, ганок літ. Ганок №7, Ганок №8, сарай літ. Б,літня кухня літ. В, кухня літ. Г, гараж літ. Д, колодязь літ.№1, огорожа № 3, замощення №4, ворота з хвірткою №5, хвіргка№6, огорожа №9.
Кожен з них має окремий свій двір та вхід до своєї житлової частини будинку.
За технічними показниками частина нерухомого майна, що виділяється ОСОБА_1 складається з: житлового будинку літерою А1, загальною площею 31,2 кв.м. житловою площею 15,4 кв.м. що складається з: веранда літ. а2, ганок літ. а3, ганок літ. Ганок №8, сарай літ. Б, кухня літ. Г, замощення №4, хвіртка№6.
Відповідно статті 356 ЦК України чітко говорить, що: власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Зокрема стаття 357 ЦК України зазначено про те. що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Положеннями ст. 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до положень ч.1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Згідно положень ст.367 ЦК України співвласники мають право поділити в натурі майно, що є спільною частковою власністю. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності па нього припиняється.
Положеннями п.6, п.7 Постанови Пленуму Верховного СУДУ України віл 04 жовтня 1991 року №7 "Про практику застосування сулами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок", виділ в натурі часток житлового будинку, що є спільною частковою власністю можливий, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру). У спорах про поділ в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку. яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
У разі виділу співвласником в натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Верховний суд неодноразово розглядав питання виділу в натурі часток житловою будинку, що перебуває у спільній частковій власності. Згідно з усталеною судовою практикою, виділ можливий за умови, що кожному співвласнику може бути надана відокремлена частина будинку з окремим виходом або існує технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
ВСУ постановою від 19 травня 2021 року по справі№ 501/2148/17 наголосив що поділ та виділ не є тотожними поняттями.
При поділі майно розподіляється між усіма співвласниками, і право спільної часткової власності припиняється. Натомість при виділі один із співвласників отримує свою частку в натурі, а інші залишаються співвласниками решти майна.
Виділ частки можливий, якщо:
- Кожному співвласнику може буї и надана відокремлена частина будинку з окремим виходом;
- Існує технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які відповідають розміру часток співвласників.
Якщо виділ у натурі частки неможливий, співвласник має право па отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація може бути надана лише за згодою співвласника, який бажає виділу.
Підсумовуючи вище викладене, а саме те що позивачка та відповідач мають окремий вхід до житлового буднику, необхідно надання кожному співвласнику відокремленої частини з самостійним виходом або технічної можливості переобладнання буднику в ізольовані квартири.
Зазначає, що позивачка пенсійного віку та не має інших родичів які б її підтримували та допомагали в усуненні перешкод з боку відповідача у праві користування та володіння її майном, тому позивачка змушена звернутися до суду за захистом своїх Конституційних та майнових прав.
Представник позивача надав суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив справу слухати без його участі та участі позивача.
Відповідач про час і місце слухання справи оповіщена відповідно до вимог ст. 128, 130 ЦПК України. Відзив на позов не надала.
Дослідивши матеріали справи, надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач є власником 1/2 частки у спільній частковій власності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування посвідченого 24 вересня 1994 року за р. № 1-2878 Другою первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області.
Позивач вказує, що є технічна можливість виділу в натурі частки в об'єкті нерухомого майна, оскільки кожний власник має окремий свій двір та вхід до своєї житлової частини будинку, на підтвердження чого надає висновок про можливість виділу, складений ФОП ОСОБА_3 .
Разом з тим, згідно з частиною 1 статті 355 і частиною 1 статті 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (частина 1 cтатті 358 ЦК України).
За змістом частин 1 і 3 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Статтею 367 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна таке питання вирішується судом.
На підставі статей 183, 367 ЦК України поділ будинку в натурі може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Ураховуючи, що при поділі майно, що знаходиться у спільній частковій власності, поділяється між співвласниками і правовідносини спільної власності припиняються, кожному із співвласників має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою, мати окремий вхід, окрему систему життєзабезпечення (електрозабезпечення, газопостачання), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України.
Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
З огляду на матеріали справи спірне майно належить двом співвласникам, тому виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється.
Враховуючи те, що після поділу майна, що є спільною частковою власністю, право спільної часткової власності припиняється, кожному із співвласників має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого співвласника, мати окремий вхід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України.
У пунктах 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04.10.1991 роз'яснено, що при вирішенні спорів про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту статті 115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
На підтвердження можливості виділу майна, що є спільною частковою власністю позивач надала висновок про можливість виділу № 6/24 від 11.11.2024, складений ФОП ОСОБА_4 щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна.
Зазначений документ містить лише висновок про можливість виділу ОСОБА_1 частини нерухомого майна, а саме житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з 1/2 частки житлового будинку з надвірними спорудами який позначений житловий будинок літерою А1, загальною площею 31.2 кв.м. житловою площею 15,4 кв.м. що складається з: веранда літ. а2. ганок №8. сарай літ. Б. кухня літ. Г. замощення №4. хвіртка№6
Однак, висновок не містить зазначення того, які приміщення, якою площею при поділі виділяються ОСОБА_2 , чи відповідає поділ розміру їх часток у приватній власності і критерії його визначення.
Тому суд вважає, що зазначений висновок не може бути визнаний належним і допустимим доказом на підтвердження обставин технічної можливості поділу будинку і виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності.
При цьому, клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи з метою визначення технічної можливості поділу будинку представником позивача заявлено не було.
На підставі викладеного суд знаходить необґрунтованими і безпідставними позовні вимоги, а тому позивачу слід відмовити в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), в особі представника адвоката Болквадзе Бесікі Мерабовича до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про реальний розподіл між співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.
Дата виготовлення повного тексту рішення суду - 23.05.2025 р.
Суддя: