"26" травня 2025 р. Справа153/495/25
Провадження2-а/153/26/25-а
Ямпільський районний суд Вінницької області, який діє як адміністративний суд
у складі головуючого судді Гаврилюк Т.В.
за участю секретаря судового засідання Шарко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області цивільну справу №153/495/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вище вказаним позовом, який мотивований тим, що постановою №406 по справі про адміністративне правопорушення винесеної ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 18.02.2024 позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, а саме за те, що ніби то 12 лютого 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 не уточнив свої облікові дані у встановлений законодавством строк та спосіб, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення №3/25/66 від 12.02.2025 складеним інструктором ІНФОРМАЦІЯ_3 за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Позивач вказує, що його притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а постанова винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 18.02.2024 відносно нього підлягає скасуванню за наступних підстав. Відповідно ст.210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто ст.210 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, що вчинене в особливий період, носить бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення, обов'язково має бути зазначено, які саме правила військового обліку були порушені. Як зазначено в постанові, в період з 18.05.2024 по 16.07.2024 військовозобов'язаний ОСОБА_1 не уточнив свої військово-облікові дані, та інші персональні дані, які визначені ст.7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», чим порушив пп.1 п.2 розділ ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ від 11.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку». Проте, вказаний пункт містить сім частин, які передбачають різні обов'язки, тому не можливо встановити, що саме позивачем порушено, тобто в оскаржуваній постанові не конкретизовано суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, адже протокол про адміністративне правопорушення №3/25/66 від 12.02.2025 складений відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП особою, яка розглядала справу про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, вважається встановленою його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а винним його визнано у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП. Отже, за різними нормами, які передбачають відповідальність за різні правопорушення, і мають доказуватись різними доказами. Частиною 2 ст.254 КУпАП визначено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. 3 протоколом позивач не ознайомлений, належний позивачеві примірник не вручався, про його існування позивачеві нічого не відомо, тому протокол як доказ вини або невинуватості має бути дослідженим в суді разом з усією справою про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, чого відповідачем зроблено не було. Під час провадження у справах про адміністративні правопорушення, для реалізації даного конституційного принципу, у відповідності до ст.ст.7, 245 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Примітка до ст.210 КУпАП вказує, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Оскільки ні в протоколі, ні в постанові не вказано, які саме дані ОСОБА_1 не уточнено, неможливо встановити, чи підлягають вказані норми застосуванню відносно позивача. Відсутність у протоколі та постанові про адміністративне правопорушення необхідного посилання на конкретну норму закону або підзаконного нормативно-правового акту щодо правил військового обліку, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п.109 рішення від 13.12.2001 у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови (Metropolitan Church of v. Moldova)), згідно якого «Закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку». Також, ОСОБА_1 зазначає, що йому надано відстрочку від мобілізації як батьку, на утриманні якого перебувають троє дітей, відповідно до ІНФОРМАЦІЯ_1 ним надавались та кожні шість місяців оновлюються всі відомості про нього як про особу та як військовозобов'язаного. Також, про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. У процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому, обов'язок повідомляти людину про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, особа, яка якщо притягується до відповідальності, знає про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Отже, жодних повідомлень про розгляд адміністративної справи ОСОБА_1 відносно не отримував. Відповідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати ми було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Жодного з вищевказаного особою, яка склала постанову, зроблено не було. Відповідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вказані обставини, позивач просить суд скасувати постанову №406 по справі про адміністративне правопорушення винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 18 лютого 2024 року, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 як незаконну.
Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 29.04.2025 поновлено пропущений з поважних причин встановлений законом процесуальний строк звернення до суду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи рекомендоване повідомлення №0610249901477, в якому стоїть відмітка «вручено 07.05.2025» (а.с.50), відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
Дослідивши матеріали справи, суд, прийшов до наступного:
Із копії паспорта громадянина України виданого 23.04.2001 (а.с.6-9) судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Одеса Одеської області, зареєстрований АДРЕСА_1
Із копії постанови №406 по справі про адміністративне правопорушення від 18.02.2025 винесеної ТВО начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 (а.с.9) судом встановлено, що на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення №3/25/66 від 12.02.2025 складений інструктором ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, у тім, що 12 лютого 2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено, що військовозобов'язаний громадянин України ОСОБА_1 в порушення вимог закону не уточнив свої облікові дані у встановлений законодавством строк та спосіб, чим своєю бездіяльністю вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Громадянин ОСОБА_1 на розгляд справи не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується особистим підписом в протоколі про адміністративне правопорушення, що відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП не є перешкодою для розгляду адміністративних справ. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку. Військовозобов'язаний ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_6 . За даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «Оберіг» встановлено, що в період з 18.05.2024 по 16.07.2024 військовозобов'язаний ОСОБА_1 не уточнив свої військово-облікові дані, та інші персональні дані, які визначені ст.7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», що підтверджується Витягом звірки даних з ЄДРПВР, чим порушив підпункт 1 пункт 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633-ІХ від 11.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку». Згідно підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633-ІХ громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані. У зв'язку з не уточненням своїх облікових (персональних) даних ОСОБА_1 26.12.2024 за електронним зверненням №E969119 був поданий в розшук до органу Національної поліції. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 надав пояснення вказавши, що 16.08.2024 був в Ямпільському ТЦК. В матеріалах справи відсутні належні докази, що ОСОБА_1 був 16.08.2024 в другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_6 та уточнював свої облікові (персональні) дані. Згідно ч.2 ст.26 Закону №3543-ХІІ громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом. Факт вчинення правопорушення виявлений 12.02.2025 коли ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_5 та не надав доказів неможливості у встановлений законом термін (в період з 18.05.2024 по 16.07.2024) уточнити свої облікові (персональні) дані. Таким чином, вважає доведеною вину ОСОБА_1 в порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що проявилось в невиконанні свого військового обов'язку в частині не уточнення своїх даних (адреси проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти ( за наявності електронної пошти та інших персональних даних протягом 60 днів з дня набрання чинності закону №3666 (в період з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно), що є порушенням абзацу 7 ч.3 ст.22 Закону №3633 ІХ, абзацу 4 п.1 ч.2 Прикінцевих положень закону №3633, абзацу 2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за що встановлена адміністративна відповідальність за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Обставин, згідно ст.ст.34, 35 КУпАП, які обтяжують або пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлено. Майновий стан: не працює, місячний заробіток не повідомив. Враховуючи викладене та беручи до уваги, що громадянин ОСОБА_1 в особливий період, скоїв адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17000 грн.
Із копії конверта, опису вкладення та трекінгу часу перевірки статусу відстеження листа (а.с.10-11) судом встановлено, що 11.03.2025 відповідач направив на адресу позивача постанову №406 по справі про адміністративне правопорушення від 18.02.2025, вручено відповідачу 20.03.2025.
Із копії військового квитка серії НОМЕР_1 від 07.10.2011 (а.с.12-13) судом встановлено, що ОСОБА_1 призовною комісією Ямпільського району Вінницької області зарахований в запас ст.18 п1 п.п.2 ЗУ «Про в.о.в.с» Пр.№2Я від 06.04.2010. В ЗСУ не служив.
Із копі довідки №6847 від 16.08.2024 виданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 полковником ОСОБА_4 (а.с.14) судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 ЗУ«Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію на строк до 09.11.2024.
Із копії посвідчення Батьків багатодітної сім'ї серії НОМЕР_2 від 28.01.2016 (а.с.15) судом встановлено, що мати ОСОБА_5 та батько ОСОБА_1 мають право на пільги, передбачені законодавством для багатодітних сімей, строк дії посвідчення до 15.09.2028.
Із копії наданих відповідачем доказів на виконання ухвали суду (протоколу про адміністративне правопорушення №3/25/66, копії паспорта, копію постанови №406, внутрішнього опису до рекомендованого поштового відправлення, копію чеку та трекінг щодо вручення постанови №406) (а.с.24-30) судом встановлено, що позивачеві направлялася повістка, однак останній відмовився від її отримання, та не з'явився по повістці, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст210-1 КУпАП.
Із протоколу про адміністративне правопорушення №3/25/66 від 12.02.2025 відносно ОСОБА_1 (а.с.26) судом встановлено, що даний протокол складено за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а визнано винним позивача за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
Дослідивши усі докази по справі і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку:
В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За змістом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом. (ч.2 ст.26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» )
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст.235 КУпАП)
Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами (ст.251 КУпАП).
Отже, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 12.02.2025, ОСОБА_1 інкримінується адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, суть якого полягає в тому, що він, «Не уточнив персональні дані у встановлений законодавством строк та спосіб, свою бездіяльністю вчинив адміністративне правопорушення».
Разом з тим, посадовою особою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 в ході розгляду протоколу про адміністративне правопорушення винесено постанову №406, якою ОСОБА_1 уже притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у сумі 17000 гривень.
Оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а постанову за ч.3 ст. 210 КУпАП, то суд вважає, що Постанова №406 від 18.02.2025 суперечить вимогам чинного законодавства, є протиправною, та такою, що підлягає скасуванню, оскільки винесена без будь-яких правових підстав.
Також, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що встановлюють наявність адміністративного правопорушення, та винність позивача у його вчиненні.
Вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст210 КУпАП, за яке його притягнуто до відповідальності, не підтверджується жодним допустимим доказом, окрім постанови про накладення адміністративного стягнення, яка є предметом оскарження, що складена ТВО начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 без зазначення доказів правомірності винесення даної постанови. В оскаржуваній постанові №406 від 18 лютого 2025 року відсутні посилання на докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
У відповідності до ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Оцінюючи матеріали справи в їх сукупності, ту обставину, що відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів в підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, а позивачем надано відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» копію довідки про надання відстрочки №6847 від 19.08.2024, якою підтверджено, що позивач заздалегідь звернувшись в ІНФОРМАЦІЯ_5 з пакетом документів, уже станом на 16.08.2024 отримав відстрочку до 09.11.2024, отже, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на те, що під час розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов'язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача рішення, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування із закриттям провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
Згідно з положеннями ч.1 ст.39 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 605,60 грн., за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 .
На підставі викладеного, керуючись ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.ст.2, 8-10, 210-1, 247, 251, 280 КУпАП, ст.ст.2, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 286, 295, 297 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову №406 від 18.02.2025 винесену ТВО начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковником ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_6 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий Т. В. Гаврилюк