Справа №: 148/390/25
Провадження № 2/148/348/25
12 травня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Дамчука О.О
за участі секретаря Носулько К.П.
представника відповідача Шелудько О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з повідомленням сторін у режимі відеокоференції в м. Тульчині цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Представниця позивача звернулася до суду з позовом посилаючись на те, що 13.01.2021 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» укладено електронний договір № 098342-ВН1-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Зазначений кредитний договір було укладено шляхом акцептування відповідачем пропозиції (оферти) банку одноразовим ідентифікатором G9896, направленим на зазначений відповідачем номер телефону, що останній вказав в своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий відповідачем було введено та відправлено. Згідно умов кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 16000,00 грн; строк кредитування 16 тижнів (113 днів); дата повернення кредиту (05.05.2021), процентна ставка за кредитом фіксована та в день дорівнює 0,92316468 %, одноразова комісія за надання кредиту складає 800,00 грн. У подальшому 23.03.2021 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем укладено електронну додаткову угоду № 1 до договору № 098342-ВН1-004 за умовами якої відповідачу надано додаткові кошти у розмірі 17000,00 грн та погоджено збільшення строку кредитного договору №098342-ВН1-004 на 69 днів, тобто до 13.07.2021 (загальний строк кредитування 182 дня); комісія за надання додаткових коштів 2500,00 грн; станом на дату укладення додаткової угоди загальний розмір наданого кредиту становив 25127,21 грн. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит у розмірі 16000,00 грн та додатково в розмірі 17000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , номер якої зазначений при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті. Станом на 11.05.2025 відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту, сплати комісії та нарахованих процентів не виконав у повному обсязі. В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором у встановленому договором порядку та строки, станом на день звернення до суду, відповідач має заборгованість у сумі 40801,81 грн, з яких 20589,31 грн сума кредиту; 19977,98 грн сума процентів за користування кредитом; 234,52 грн розмір комісії за надання кредиту. Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №098342-ВН1-004 у сумі 40801,81 грн та судові витрати в розмірі 2422,40 грн сплаченого судового збору при зверненні до суду.
04.03.2025 від представниці відповідача адвоката Шелудько Оксани Олександрівни за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву в якому остання просить у задоволенні позову відмовити частково та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати за надання правової допомоги. Посилаючись на те, що позивач просить стягнути з відповідача відсотки у розмірі 19977,98 грн, що суперечить зазначеній у договорі орієнтованій вартості кредиту в розмірі 28000,00 грн та додаткової угоди в розмірі 45708,37 грн, що в сукупності зі сплаченими відповідачем відсотками становить 73612,92 грн. Також зазначає, що передбачений у договорі розмір відсотків порушує принцип рівності сторін, оскільки є явно завищеним та не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності та розумності. Вказує, що нарахування позивачем комісії за обслуговування кредиту є платою за надання кредиту, а тому порушує ЗУ «Про захист прав споживачів», у зв'язку з чим є несправедливою умовою договору. Зауважує, що позивачем не доведено факту надання коштів позичальнику, не підтверджено належними доказами наявність заборгованості та її розмір, у зв'язку з чим неможливо перевірити розмір нарахованих сум боргу та процентів. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.
10.05.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій останній посилається на те, що сторона відповідача не заперечує проти укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, здійснення платежів на погашення заборгованості за зобов'язанням. Зауважує, що позивачем до суду надані усі наявні в нього докази перерахування грошових коштів відповідно до умов договору та додаткової угоди на зазначену відповідачем банківську картку, оскільки позивач не є банківською установою та надає грошові кошти у позику через посередників, а тому позивачем було до суду подано клопотання про витребування доказів. Зазначає, що розрахунок заборгованості містить усі необхідні складові, ґрунтується на умовах кредитного договору, всі платежі відповідача за кредитними договором були враховані у даний розрахунок. Вказує, що сторона відповідача посилаючись на неправильність розрахунків не зазначила в чому саме полягає їх неправильність та своїх розрахунків не надала. Наголошує, що сторона позивача не нараховувала та не просить стягнути з відповідача пеню чи штрафи передбачені договором, лише просить повернути частину позики та сплатити проценти за користування такою, які є правомірною платою та нараховані відповідно до ст. 1048 та 1056-1 ЦК України в межах строку дії договору, після закінчення строку дії договору позивачем ніякі нарахування не проводились. Також зазначає, що комісія за надання кредиту є правомірною та не суперечить ЗУ «Про споживче кредитування» та відповідають принципу свободи договору.
У судовому засіданні представниця відповідача адвокат Шелудько О.О. позовні вимоги не визнала, підтримала позицію зазначену у відзиві та наголосила що, відповідно до наданої інформації, на виконання ухвали суду про витребування доказів, відсутні докази перерахування відповідних сум зазначених у договорі та додатковій угоді на рахунок відповідача.
Представник позивача у судове засідання не прибув, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. У прохальній частині позовної заяви та відповіді на відзив містяться прохання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують, проти ухвалення заочного рішення не заперечують. Також 03.03.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (а.с.58-60,91).
Відповідач у судове засідання не прибув будучи належним чином повідомленим про дату час та місце розгляду справи, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України (а.с.57, 128-128а, 158-159).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на наведене вище, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Із матеріалів справи вбачається, що при укладанні Договору сторони керувались статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" де зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України"Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного вбачається, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК).
Також сторона відповідача не заперечувала щодо укладення електронного кредитного договору та на виконання даного кредитного зобов'язання відповідачем частково здійснювались перерахування коштів, що підтверджується наданими позивачем інформаційними довідками (а.с.106-111), наданою на виконання ухвали про витребування доказів випискою про рух коштів по рахунку відповідача (а.с.165-127) де співпадають код авторизації, дата здійснення операції та сума операції з даними вказаними в зазначених вище інформаційних довідках, та свідчить про визнання відповідачем кредитного договору № 098342-ВН1-004 від 13.01.2021 укладеним на вказаних у договорі умовах, оскільки стороною відповідача доказів протилежного не надано.
У силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом убачається, що відповідач не заперечує щодо укладення електронного договору на отримання споживчого кредиту № 098342-ВН1-004 від 13.01.2021 між ним та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», шляхом акцептування пропозиції позивача.
Із наданих стороною позивача візуальних форм послідовності дій клієнта від 13.01.2021 та 23.03.2021 вбачається, що відповідач використовуючи номер мобільного телефону ідентифікувався в ІТС Товариства та зайшов в особистий кабінет, де ознайомився з паспортом споживчого кредиту та підписав його одноразовим ідентифікатором направленим Товариством на вказаний ним номер мобільного телефону, після чого отримав від товариства оферту, яку акцептував введенням одноразового ідентифікатора, направленого на його мобільний телефон Товариством. Після укладання договору, позивач направив (розмістив) клієнту в ІТС підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа. Договір та Правила кредитування направлені клієнту на електронну пошту, вказану як електронний засіб зв'язку з відповідачем (а.с.28-29).
Суд вважає необхідним відхилити твердження представниці відповідача щодо неналежності та недостатності доказів на підтвердження позовних вимог позивача, оскільки із матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено Договір № 83 «Про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам» від 11.11.2020 (а.с.92-96) предметом якого є надання послуг щодо зарахування наданих ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» одержувачам позик на рахунки одержувачів, а ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» зобов'язується сплатити Банку комісійну винагороду на умовах визначених договором та Договір № ПГ-5 «Про надання послуг» предметом якого є фінансова послуга з прийому платежів, що надходять на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», в якості повернення (сплати) платниками сум кредитів/позики/відсотків (інших платежів) за кредитами/позиками, а тому надані надавачами платіжних послуг довідки про перерахування коштів є належними та допустимими доказами по даній справі, оскільки в сукупності з наданими АТ «УКРСИББАНК», на виконання ухвали про витребування доказів, документами підтверджують обґрунтованість позовних вимог позивача.
З урахуванням зазначеного вище вбачається, що на виконання вказаного кредитного договору та додаткової угоди до договору Товариство перерахувало на зазначені відповідачем реквізити платіжного засобу, а саме банківської картки 13.01.2021 16000,00 грн та 23.03.2021 17000,00 грн, що підтверджується довідками АТ «ТАСКОМБАНК» (а.с.30 зворот - 31), який на підставі Договору № 83 про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам від 11.11.2020, є надавачем платіжних послуг та здійснює зарахування наданих позивачем позик на рахунки одержувачів за кредитними договорами укладеними з позивачем (п.2.1 Договору). Також перерахування сум позики на рахунок відповідача підтверджується Анкетою клієнта (а.с.30), де відповідач вказав реквізити платіжного засобу, а саме банківської картки № НОМЕР_1 та випискою про рух коштів по зазначеному рахунку, наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с.165, 170 зворот) із якої вбачається, що 15.01.2021 на рахунок відповідача було зараховано 16000,00 грн, код авторизації 600467 від 13.01.2021 та 26.03.2021 на рахунок відповідача було зараховано 17000,00 грн, код авторизації 693577 від 23.03.2021, що відповідає відомостям зазначеним у довідках надавача платіжних послуг АТ «ТАСКОМБАНК», а тому позиція сторони відповідача щодо відсутності доказів на перерахування відповідних позичкових сум на рахунок відповідача спростована дослідженими в судовому засіданні доказами.
Таким чином судом встановлено, що 13 січня 2021 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», шляхом акцептування пропозиції товариства, укладено електронний договір № 098342-ВН1-004 про надання кредиту (а.с.20 зворот-21). Даний договір було укладено відповідно до Правил надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», які знаходяться на сайті кредитодавця, що зазначено у п.1 та п.6 Договору, де також міститься посилання за яким позичальник може з ними ознайомитись, водночас дані Правила були розміщені Товариством в особистому кабінеті клієнта разом із підписаним договором та знаходяться в цілодобовому Онлайн доступі, на що вказують візуальні форми послідовності дій відповідача, які надані позивачем. Також 23.03.2021 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду 1, якою погоджено надання додаткової суми позичкових коштів та продовження строку дії договору (а.с.25).
Пунктом 9 Договору № 098342-ВН1-004 від 13.01.2021 передбачено, що до укладання цього договору відповідач отримав від кредитодавця інформацію та документи, надання яких передбачені законодавством України, зокрема ст.9 ЗУ «Про споживче кредитування»; ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; паспорт споживчого кредиту; про умови договору і правила, що розміщені на сайті кредитодавця. Також позичальник підтвердив, що ознайомлений з договором та правилами, текст яких розміщено на сайті, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх.
Вказані договір, додаткова угода та паспорт споживчого кредиту до договору містять вказівку на суму кредиту, строк його видачі, відсоткову ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту, штрафи, тощо (а.с.19-30), тобто в них зазначені всі належні та необхідні умови кредитування.
Відтак, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов'язання перед відповідачем за договором про надання кредиту виконало та надало йому кредит в сумі 16000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
Згідно умов кредитного договору: загальний розмір наданого кредиту складає 16000,00 грн; строк кредиту 16 тижнів (113 днів), термін дії договору до 05.05.2021, процентна ставка фіксована на в день становить 0,92316468 %, комісія за надання кредиту - 800,00 грн (п.1 Договору).
Згідно умов додаткової угоди сторонами погоджено надання додаткового кредиту в розмірі 17000,00 грн та збільшення строку кредитування на 69 днів, а тому станом на 23.03.2021 загальна сума отриманого та неповернутого кредиту складала 25127,21 грн, а строк кредитування було продовжено до 13.07.2021. Умовами додаткової угоди, яка була погоджена сторонами, також передбачено сплату комісії за надання додаткового кредиту в розмірі 2550,00 грн.
Суд не погоджується з позицією відповідача щодо невизнання кредитної заборгованості в частині сплати відсотків та одноразової комісії за надання кредиту з огляду на таке.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1054 ЦК). Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі (ч.2 ст.1056-1ЦК).
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Пунктом 1 Договору № 098342-ВН1-004 про надання кредиту від 13.01.2021 передбачено, що кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».
Також суд не погоджується з позицією представниці відповідача, що ЗУ «Про захист прав споживачів» має пріоритетне значення для застосування в кредитних відносинах, оскільки це спростовується нормами закону, а саме ч.1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», у якій передбачено, що Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування", тобто пріоритетне значення для застосування має ЗУ "Про споживче кредитування". В зв'язку з чим посилання сторони відповідача на те, що отримання кредитором комісійної винагороди в розмірі 3350,00 грн за надання кредиту не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності суд до уваги не бере, оскільки такі твердження не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, та розцінюються судом, як власне тлумачення норм закону.
Частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно Договору № 098342-ВН1-004 про надання кредиту від 13.01.2021 та додаткової угоди 1 від 23.03.2021, комісія за надання кредиту встановлена у розмірі 800,00 грн та 2550,00 грн, які нараховується одноразово при видачі кредиту.
Тобто нарахування комісії за надання кредиту передбачено чинним законодавством, умовами Договору № 098342-ВН1-004 про надання кредиту від 13.01.2021 та додаткової угоди 1 від 23.03.2021, а тому підлягають стягненню з відповідача.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України (по тексту ЦК).
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 599 ЦК передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином або частково чи у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір вважається дійсним при дотриманні таких умов: законність дії; волевиявлення сторін; дотримання встановленої законом форми договору; правоздатнiсть i дiєздатнiсть сторін. Головним елементом кожного договору є воля сторін, спрямована на досягнення певної мети, яка не суперечить закону.
При укладенні договору сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що визначено чинним законодавством (стаття 627 Цивільного кодексу України). Це положення закріплює один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору, який включає в себе наступні складові: свобода в укладенні договору, тобто відсутність будь-яких примусів, щодо того, вступати суб'єктам в договірні відносини, чи ні; свобода вибору характеру договору, що укладається, а це означає, що сторони самі для себе вирішують, який саме договір їм укладати. При цьому, вони можуть укладати як договір, що передбачений чинним законодавством, так і такий, що ним не передбачений, проте відповідає загальним засадам цивільного законодавства (частина 1 статті 6 Цивільного кодексу України); вільний вибір контрагента за договором, тобто сторони шукатимуть того контрагента, який максимально підходить їм за тими чи іншими ознаками.
Матеріали справи не містять та стороною відповідача не доведено, що договір № 098342-ВН1-004 від 13.01.2021 або його частина визнані законом чи судом недійсними, чи відповідач відмовився від отримання кредиту протягом 14 днів, що передбачено Законом України "Про споживче кредитування".
Суд погоджується з позицією сторони позивача що доданий до матеріалів справи розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи, оскільки в ньому містяться всі необхідні відомості задля можливості перевірки нарахованих позивачем сум процентів та вказані зарахування коштів на погашення кредитної заборгованості, а тому посилання представниці відповідача щодо неможливості перевірки нарахованої позивачем суми заборгованості спростовано під час судового засідання.
Здійснивши власні розрахунки суд упевнився, що зазначена позивачем сума заборгованості є такою, що підлягає задоволенню, відповідно до зазначеного нижче.
Пунктом 2 Договору № 098342-ВН1-004 про надання кредиту від 13.01.2021 передбачено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (за користування кредитом) нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом з урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів, передбачених п.3 даного договору.
Як вбачається із сукупності доказів (договору кредиту, додаткової угоди, довідок про зарахування на рахунок відповідача передбачених договором та додатковою угодою коштів, довідок про часткове погашення заборгованості за зобов'язанням, витягу про рух коштів по рахунку відповідача) вбачається, що 13.03.2021 з рахунку позивача через платіжного посередника було здійснено перерахування коштів у розмірі 16000,00 грн на рахунок відповідача. Загальний строк кредитування 182 дня, що складається зі 113 днів за договором про надання кредиту + 69 днів за додатковою угодою, тобто початок кредитування 13.03.2021 останній день кредитування 13.07.2021.
28.01.2021 відповідачем було здійснено погашення тіла кредиту в розмірі 484,35 грн ( з 13.01.2021 по 28.01.2021 вбачається 16 днів користування кредитними коштами у розмірі 16000,00 грн), а тому нарахування процентів в цей період має наступний вигляд (16000,00 х 0,92316468 / 100 х 16 = 2363,30 грн).
У подальшому 10.02.2021 відповідачем знову здійснено погашення тіла заборгованості у розмірі 1494,64 грн (13 днів користування кредитними коштами у розмірі 15515,65 грн), в цей період з 29.01.2021 по 10.02.2021 нарахування процентів має такий вигляд (15515,65 х 0,92316468 /100 х 13 = 1862,06 грн),
25.02.2021 погашено наступну частину заборгованості за кредитом, а саме в розмірі 1722,26 грн ( з 11.02.2021 по 25.02.2021 - 15 днів користування кредитними коштами у розмірі 14021,01 грн) та розрахунок процентів має такий вигляд (14021,01 х 0,92316468 /100 х 15 = 1941,56 грн),
11.03.2021 в рахунок погашення заборгованості за кредитом надійшло 1871,54 грн ( з 26.02.2021 по 11.03.2021 - 14 днів користування кредитними коштами у розмірі 12289,75 грн) та розрахунок процентів має такий вигляд (12298,75 х 0,92316468 /100 х 14 = 1589,53 грн).
23.03.2021 на рахунок позивача надійшли додаткові кошти у розмірі 17000,00 грн, відповідно до додаткової угоди 1, а тому нарахування процентів за період з 12.03.2021 по 22.03.2021 (11 днів користування кредитними коштами у розмірі 10427,21 грн), розрахунок процентів має такий вигляд (10427,21 х 0,92316468 /100 х 11 = 1058,84 грн), за період 23.03.2021 (один день користування кредитними коштами у розмірі 10427,21 грн - залишок суми на дату надання додаткових коштів + 17000,00 грн = 27427,21 грн), розрахунок процентів має такий вигляд (27427,21 х 0,92316468 /100 = 253,19 грн).
23.03.2021 в рахунок погашення заборгованості за кредитом надійшло 2300,00 грн (з 24.03.2021 по 23.04.2021 - 31 день користування кредитними коштами у розмірі 25127,21 грн), розрахунок процентів має такий вигляд (25127,21 х 0,92316468 /100 х 31 = 7190,78 грн),
23.04.2021 в рахунок погашення заборгованості за кредитом надійшло 2237,9 грн (з 24.04.2021 по 26.05.2021 - 33 дні користування кредитними коштами у розмірі 22889,31 грн), розрахунок процентів має такий вигляд (22889,21 х 0,92316468 /100 х 33 = 6972,96 грн),
26.05.2021 в рахунок погашення заборгованості за кредитом надійшло 2300,00 грн (з 27.05.2021 по 13.07.2021 - закінчення строку кредитування за умовами договору - 48 днів користування кредитними коштами у розмірі 20589,31 грн), розрахунок процентів має такий вигляд (20589,31 х 0,92316468 /100 х 48 = 9123,34 грн), тобто сума процентів нарахована позивачем за користування кредитом з урахуванням здійснених відповідачем сплат складає (2363,30 +1862,06 + 1941,56 + 1589,53 + 1058,84 + 253,19 + 7190,78 + 6972,96 + 9123,34) та відповідає нарахованій позивачем загальній сумі заборгованості за процентами за весь час користування кредитними коштами, а саме 32356,36 грн, а тому з відповідача підлягає стягненню дана сума заборгованості за процентами за вирахуванням сплаченої відповідачем у погашення заборгованості за процентами у розмірі 12378,38 грн (32356,36 - 12378,38 = 19977,98), тобто у розмірі 19977,98 грн.
Із зазначеного вище вбачається, що сплата відсотків за користування кредитом, яка передбачена договором у межах його строку, є невід'ємною умовою суті кредитного договору, штрафи та пеню за порушення зобов'язання, які передбачені договором про надання споживчого кредиту, інфляційні та 3% річних, які передбачені ч.2 ст. 625 ЦК позивач відносно відповідача не застосовує, а тому сума заборгованості визначена позивачем доведена та підтверджена належними доказами, підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, що застосовується і до односторонніх правочинів, також сторони з є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Станом на 07.01.2024 відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення частини кредиту та нарахованих процентів не виконав, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.11 зворот - 18), доказів щодо погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 098342-ВН1-004 від 13.01.2021, окрім наданих стороною позивача матеріали справи не містять та стороною відповідача до суду не надані. Із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем на виконання кредитного зобов'язання було здійснено погашення заборгованості в частині сплати талу кредиту в розмірі 12410,69 грн, процентів за користування кредитними коштами в розмірі 12378,38 грн та комісії в розмірі 3115,48 грн, в загальній сумі 27904,55 грн.
Із встановлених судом обставин убачається, що невиконання відповідачем належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту між ним та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в обумовлені договором строки, призвело до порушення прав позивача, та підлягає задоволенню у частині стягнення боргу в сумі 40801,81 грн, що складається з 20589,31 грн заборгованості за тілом кредиту, 19977,98 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом та 234,52 грн комісії за надання кредиту.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із доданої до матеріалів позову копії електронної платіжної інструкції № 7451 від 21.10.2024 (а.с.1) вбачається, що позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Будь-яких заяв, клопотань про стягнення з відповідача інших судових витрат позивачем не заявлено.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411), заборгованість за Договором № 098342-ВН1-004 про надання споживчого кредиту від 13.01.2021 в розмірі 40801,81 (Сорок тисяч вісімсот одна) гривня 81 коп. (що складається зі: тілу кредиту в розмірі 20589,31 грн, процентів за користування кредиту в розмірі 19977,98 грн, комісії у розмірі 234,52 грн).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) 2422,40 грн (Дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Дамчук О.О.