25.04.2025 Справа №607/27927/24 Провадження №2/607/879/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участю секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Тернопільської міської ради, третя особа: Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 31 травня 2012 року його мати ОСОБА_3 склала заповіт згідно з яким заповідала ОСОБА_1 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявника ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 .
З метою прийняття спадщини, у встановлений законом строк ОСОБА_1 звернувся до Тернопільської районної державної нотаріальної контори, де було заведено спадкову справу № 49/2024, однак постановою у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно.
Позивач вважає, що нотаріус при оформленні спадщини допустився помилки, оскільки, не взяв до уваги даних, наданих Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації, що факт належності ОСОБА_3 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Підставою виникнення права власності є договір міни № 88 від 27 березня 1998 року, який зареєстрований на товарній біржі «Тернопільській регіональній біржі нерухомості», та зареєстрований в Тернопільському міському бюро технічної інвентаризації за № 938 від 08 квітня 1998 року.
Зважаючи на вищенаведені обставини та положення закону, враховуючи неможливість оформлення позивачем своїх спадкових прав у нотаріальній конторі, що підтверджується постановою про відмову у вчинені нотаріальних дій, ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 31 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, третя особа: Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування залишено без руху.
10 січня 2025 року на виконання ухвали суду від 31 грудня 2025 року судом зареєстровано заяву позивача ОСОБА_1 з оригіналом квитанції про сплату судового збору.
Ухвалою судді від 17 січня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі №607/27927/24; постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду, постановленою без оформлення окремого документа у судовому засіданні 17 лютого 2025 року, витребувано від Тернопільської районної державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію матеріалів спадкової справи № 49/2024, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27 лютого 2025 року судом зареєстровано лист Тернопільської районної державної нотаріальної контори, на виконання ухвали суду від 17 лютого 2025 року надано копію матеріалів спадкової справи № 49/2024, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
21 березня 2025 року судом зареєстрована заява ОСОБА_1 про заміну неналежного відповідача Тернопільської міської ради на належного - ОСОБА_2 , яка також спадкувала майно після смерті матері позивача - ОСОБА_3 .
Ухвалою суду, постановленою без оформлення окремого документа, у судовому засіданні 21 березня 2025 року, замінено первісного відповідача Тернопільську міську раду на належного - ОСОБА_2 .
23 квітня 2025 року та 25 квітня 2025 року судом зареєстровані заяви ОСОБА_2 про визнання позову та розгляд справи у її відсутності, яка також просила долучити до справи копії договору міни квартири та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, подала заяву в якій також просила суд проводити розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві, а також у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
За змістом ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Представник третьої особи: Тернопільської районної державної нотаріальної контори, в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, у якій просить суд справу розглядати без її присутності, при вирішенні справи покладається на думку суду.
За вказаних обставин, з підстав передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 12 вересня 1966 року ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у сім'ї ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
31 травня 2012 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла належну їй 1/5 частину квартири квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 . Зазначений заповіт зареєстрований в реєстрі за номером 731 та посвідчений приватним нотаріусом О. І. Коломійчук.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 10 жовтня 2023 року Виконавчим комітетом Підволочиської селищної ради Тернопільського району Тернопільської, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 128.
Із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 194869368 від 26 грудня 2019 року вбачається, що померлій ОСОБА_3 належала 1/5 частка приватної спільної часткової власності квартири за адресою АДРЕСА_2 , набута на підставі договору міни, серії та номер 88 від 27 березня 1998 року, виданого: Товарною біржею «Тернопільська регіональна біржа нерухомості».
Згідно довідки № 1225 від 29 березня 2019 року, виданої ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації», станом на 29 грудня 2012 року власником квартири АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 . Право власності належить на підставі: договору міни житлових приміщень, посвідченого 27 березня 1998 року за реєстром № 88; право власності зареєстровано Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 08 квітня 1998 року за № 938.
Відповідно до запису у будинковій книзі у квартирі АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 .
16 грудня 2024 року державний нотаріус Тернопільської районної державної нотаріальної контори, розглянув подані ОСОБА_1 документи для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 , після смерті матері - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
31 травня 2012 року за реєстровим № 731, Коломійчуком О. І. - приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Тернопільської області було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_1 на належну їй 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 .
У справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори заведена спадкова справа за № 49/2024 року, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , за заявою дочки померлої ОСОБА_2 про прийняття спадщини за заповітом від 13 лютого 2024 року за номером № 127. Також після смерті ОСОБА_3 , була подана заява сина померлої ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом від 12 березня 2024 року за номером № 252. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися.
Згідно договору міни квартири від 27 березня 1998 року Тернопільської регіональної біржі нерухомості, в реєстрі за № 88, ОСОБА_1 діючи від свого імені і від імені неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи за згодою батька, що вище та ОСОБА_3 , проживаючі в АДРЕСА_3 , уклали договір про те що ОСОБА_8 міняє належну ВАТ «Агробудмеханізація» двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 , ОСОБА_6 неповнолітнім ОСОБА_7 і ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , на однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 .
Нотаріус виявила відсутність правовстановлюючого документу, у зв'язку з чим відмовила ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті його матері ОСОБА_3 , про що складено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 2435/02-31 від 16 грудня 2024 року.
Як убачається із наданих на запит суду Тернопільською районною державною нотаріальною конторою матеріалів спадкової справи № 49/2024, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулася дочка ОСОБА_2 . Повідомивши про наявність інших спадкоємців, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_9 . Дочка спадкодавця ОСОБА_2 мала намір спадкувати за заповітом, посвідченим Оріховецькою сільською радою Підволочиського району Тернопільської області 28 листопада 1997 року, зареєстрований в реєстрі за № 18. Інший спадкоємець - ОСОБА_9 , про якого нотаріусу повідомила відповідачка, за оформленням своїх спадкових прав не звертався. Така інформація відсутня при матеріалах спадкової справи № 49/2024.
Відтак, проаналізувавши вищенаведене, суд доходить до наступного висновку.
В силу ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до положень ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
За змістом ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
В силу ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тому у даному випадку на момент переходу права власності правовідносини між позивачами та відповідачем підлягають врегулюванню за нормами Цивільного кодексу УРСР (далі - ЦК УРСР (в редакції 1963 року).
Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором ст. 128 ЦК УРСР (в редакції 1963 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 45, ст. 47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.
Нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.
Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями), з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення сторонами договору міни квартири, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.
З огляду на викладене, оскільки сторони договору домовилися щодо всіх істотних умов договору міни та така домовленість підтверджується наявними, дослідженими судом матеріалами справи, при цьому сторони повністю виконали умови укладеного договору міни квартири від 27 березня 1998 року, який не було нотаріально засвідчено з посиланням на положення ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», договір було укладено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства, за спільною згодою сторін та на прийнятних для них умовах, наявні правові підстави вважати договір міни квартири від 27 березня 1998 року є дійсним.
Таким чином, на день смерті спадкодавцю ОСОБА_3 належала на праві власності спірна 1/5 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яку вона набула у власність, та яка була за нею зареєстрована, що вбачається із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 194869368 від 26 грудня 2019 року.
Водночас, укладення договору міни квартири на Тернопільській регіональній біржі нерухомості унеможливлює оформлення за позивачем частки спірної квартири в порядку спадкування за заповітом, про що нотаріусом складено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 2435/02-31 від 16 грудня 2024 року.
Отож, до виниклих правовідносин підлягають застосуванню положення книги 6 ЦК України Спадкове право.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
За змістом статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
В силу статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина перша статті 1222 ЦК України).
Відповідно до ст. 68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.
31 травня 2012 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла належну їй 1/5 частину квартири квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 . Зазначений заповіт зареєстрований в реєстрі за номером 731 та посвідчений приватним нотаріусом О. І. Коломійчук.
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частинами 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Водночас, позивачу було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на це майно, не беручи до уваги, що право власності спадкодавця зареєстровано у реєстрі нерухомого майна, що стверджується витягом № 194869368 від 26 грудня 2019 року.
Проте, суд попередньо встановив, що договір міни квартири за вищевказаною адресою від 27 березня 1998 року, вчинено сторонами цього правочину згідно діючого на день укладення цього договору законодавства, яке не вимагало нотаріального посвідчення такого правочину та державної реєстрації права власності, а відтак спадкодавець набув у власність спірну частику квартири АДРЕСА_1 .
В силу статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п. 37 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» - з урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Відтак, в силу встановлених судом обставин, позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення шляхом визнання за позивачем права власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв'язку з тим, що позивач не заявив вимог про розподіл судових витрат, дане питання судом не вирішується.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 200, 206, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 (одну п'яту) частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 ;
Третя особа: Тернопільська районна державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ:05466080, адрса місцезнаходження: вул. Котляревського, буд. 27, м. Тернопіль, 46003.
Головуючий суддя Герчаківська О. Я.