20.05.2025 Справа №607/19687/24 Провадження №2/607/164/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участю секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості (ч. 2 ст. 625 ЦК України),
У провадженні судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області О. Герчаківської перебувають матеріали цивільної справи № 607/19687/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості (ч. 2 ст. 625 ЦК України) в розмірі 880 366,12 грн.
28 квітня 2025 року, задля з'ясування обставин, чи перебуває на розгляді Господарського суду Тернопільської області справа щодо неплатоспроможності фізичної особи (фізичної особи-підприємця) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), суд звернувся до вказаного вище суду господарської юрисдикції; у випадку відкриття провадження у господарській справі про неплатоспроможність цього боржника, також просив надати належним чином засвідчену копію ухвали про відкриття провадження.
15 травня 2025 року на адресу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшла відповідь Господарського суду Тернопільської області № 921/446/24/249/2025 від 12 травня 2025 року разом із копією ухвали від 22 жовтня 2024 року у справі № 921/446/24 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Отож, суд, вивчивши зміст ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за заявою боржника ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , справа № 921/446/24, та матеріали цивільної справи № 607/19687/24, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц дійшла до наступних висновків.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 березня 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За статтею 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічна норма права закріплена у статті 20 Господарського кодексу України).
За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), пунктами 2, 4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» якого визначено, що з дня введення його в дію Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» втрачає чинність і подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до частини 1 статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливтей, визначених цією статтею.
Згідно з частиною 2 статті 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до частини 3 цієї статті матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі №918/335/17, постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі №910/1116/18, від 12 січня 2021 року у справі №334/5073/19.
У постановах від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.
Таким чином, зокрема, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22 жовтня 2024 року відкрито провадження у господарській справі № 921/446/24 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 (ухвала суду про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність доступна також в Єдиному державному реєстрі судових рішень, як і інформація про процесуальні рішення та дії суду у цій справі).
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у цивільній справі № 607/19687/24 було відкрито до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , а тому суд в даному випадку застосовує норму ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Отож, матеріали цивільної справи № 607/19687/24 підлягають передачі до Господарського суду Тернопільської області, яким відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 .
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Тим самим, ЦПК України передбачив лише передачу цивільних справ між судами загальної юрисдикції для дотримання територіальної юрисдикції.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
А відтак, беручи до уваги спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства щодо надіслання справ до господарського суду, застосовуючи аналогію закону щодо передачі справ за підсудністю, цивільну справу № 607/19687/24 слід передати до Господарського суду Тернопільської області, яким відносно боржника ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , відкрито провадження у господарський справі № 921/446/24 про неплатоспроможність та в провадженні якого перебуває дана господарська справа.
У зв'язку з неявкою учасників справи, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
На підставі викладеного, керуючись ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.31, 258-260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,
Цивільну справу № 607/19687/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості (ч. 2 ст. 625 ЦК України) передати до Господарського суду Тернопільської області, в провадженні якого перебуває господарська справа № 921/446/24 відносно боржника ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , про його неплатоспроможність.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Головуючий суддя Герчаківська О. Я.