13.05.2025 Справа №607/17710/24 Провадження №2/607/683/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі :
головуючого Ромазана В.В.
з участю секретаря Процишин Н.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Вальчук М.М.
розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав ,-
Адвокат Вальчук М.М. в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , у якому, просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які не були одружені, народилося двоє дітей: дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Із 2012 року ОСОБА_2 проживає окремо від сім'ї, не бере жодної участі у вихованні дітей, не провідує їх, не цікавиться їх здоров'ям, успіхами у навчанні, морально та матеріально не підтримує. Крім цього, відповідач не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не піклується про фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя. Діти постійно проживають з матір'ю, перебувають на повному її утриманні та вихованні. Відповідач не сплачує аліментів на утримання дітей, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 29.05.2024 р., складала 182 817,00 грн. Відповідач із доньками не спілкується та самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо дітей, що є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позов не подав.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 серпня 2024 року відкрито провадження у даній справі.
07 квітня 2025 року у даній справі закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради письмових пояснень щодо позову не подавала.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Вальчук М.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просять суд їх задовольнити. Також вказали, що відповідач тривалий час не виконує свої батьківські обов'язки по відношенню до дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не цікавиться їх життям та вихованням, а тому існують усі підстави для позбавлення його батьківських прав та задоволення позову в цілому.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, і не повідомив суд про причину своєї неявки, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується документально.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд, зі згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
Представник Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради в судове засідання не з'явився, подавши клопотанням про розгляд справи у відсутності їх представника, висновок комісії з питань захисту прав дитини щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , стосовно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтримують.
Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилася дочка - ОСОБА_5 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 24.09.2008 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області) та ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася дочка - ОСОБА_4 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 22.09.2010 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області).
Судом з'ясовано, що ОСОБА_1 разом із дочками - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 (Довідка № 1253/28-03, видана 26.06.2024 року Відділом реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради).
Згідно Медичного висновку №266 від 23.11.2021 р., наданого ЛКК КНП «Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня», ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дитиною з інвалідністю віком до 18 років.
Відповідно до довідки Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 11 від 19.06.2024 № 224, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно навчалася у даному закладі освіти з 01.09.2022 по 31.08.2023. За час навчання вихованням дитини займалася лише мати. Батько, ОСОБА_2 , за час навчання дочки у школі, не виявляв зацікавленості у навчанні та вихованні, не відвідував батьківські збори.
Згідно даних із довідки Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 11 від 11.06.2024 №215, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , навчається у 7-А класі. Вихованням дитини займається лише мати. Батько, ОСОБА_2 , за час навчання дочки у школі, не виявляв зацікавленості у навчанні та вихованні, не відвідував батьківські збори.
Як вбачається із змісту довідки Державного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище технологій та дизайну» від 24.06.2024 № 37, ОСОБА_5 навчається в освітній групі №13 із 01.09.2023 за професією «Лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу. Знаходиться на неповному державному забезпеченні. Протягом 2023-2024 навчального року ОСОБА_1 (мати ОСОБА_7 ) цікавилася навчання дочки та відвідувала батьківські збори. Батько ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , протягом навчального року жодного разу не цікавився успіхами у навчанні дочки, не відвідував навчальний заклад, не спілкується з керівниками групи.
Відповідно до інформації Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомог» Тернопільської міської ради від 17.07.2024 №01.1-04/490, на обліку у лікаря-педіатра амбулаторії загальної сімейної медицини перебувають діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Із народження на всі профілактичні огляди та лікувальні заходи дітей супроводжує мати. Батько дітей, ОСОБА_2 , із запитами (усними або письмовими) щодо стану здоров'я своїх дітей до КНП «ЦПМСД» ТМР не звертався.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.10.2017 у справі № 607/9105/17, яке набрало законної сили, вирішено стягувати із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1 800 грн., тобто по 900 грн. на кожну дитину зокрема, щомісячно.
Згідно з довідкою про неотримання аліментів від 14.10.2024 №161645, виданою Тернопільським відділом державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 не одержувала аліменти в період з 01.11.2020 по 30.06.2024 від ОСОБА_2 , згідно з виконавчим листом № 607/9105/17 від 16.11.2017, виданим Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, про стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах, наданого старшим державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кацан А.Б., станом на 15.04.2025 р. за боржником ОСОБА_2 наявна заборгованість в сумі 220 692,50 грн.
Згідно Висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 08 січня 2025 р. №21, орган опіки та піклування, беручи до уваги рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , стосовно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2
Будучи допитаними в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 із початку 2012 року перестав цікавитись життям неповнолітніх дочок - ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , не бере участі у їх житті та вихованні, не спілкується із ними. Також пояснили, що діти перебувають лише під опікою матері та на її утриманні.
Згідно ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 164 СК України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пп. 15,16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Ухилення від виконання юридичного обов'язку - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість його виконати, але не вчиняє до цього жодних дій. Тому, жодні інші обставини, як-то ухилення матері чи батька від утримання дитини, не можуть призвести до позбавлення батьківських прав.
Європейський Суд з прав людини у пунктах 54, 55, 56, 59 свого рішення у справі «Хант проти України» (Hant v. Ukraine) від 07 грудня 2006 року зазначив, «…що суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v.Sweden (№2), від 27 листопада 1992 року, №250, ст.35-36, п.90), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини. Суд зазначає, що в даній справі компетентні національні суди, вирішуючи позбавити заявника батьківських прав, брали до уваги аргументи, надані матір'ю дитини та іншими свідками її сторони, відповідно до яких заявник втратив цікавість до свого сина. Суд не має сумнівів, що такі доводи можуть бути належними. Однак, звертаючись до усталеної прецедентної практики Суду щодо статті 8, яка виключає імпліцитні процедурні вимоги, необхідно визначити, чи був заявник залучений до процесу прийняття рішень, розглядаючи провадження в цілому, в тій мірі, яка є достатньою для забезпечення відповідного захисту його інтересів, беручи до уваги обставини справи, а також важливість прийнятих рішень…».
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтею 9 Конвенції встановлено, що держави учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
Суд, заслухавши пояснення сторони позивача, оцінивши та дослідивши докази у даній справі, а також у їх сукупності, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 , слід задовольнити, позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітніх дітей: дочок - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Крім того, в силу вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути 1 211,20 грн. судового збору, сплаченого при зверненні із позовом в суд.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265, 280-284, 289 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав, задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітніх дітей: дочок - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду у повному обсязі складене 23.05.2025 року.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан