Справа № 462/2301/25
26 травня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О.Б., секретаря судового засідання Кмошик С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова про стягнення мінімальної заробітної плати
встановив:
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивачки 169 600 грн мінімальної заробітної плати гарантованої законом за період з квітня 2023 року по лютий 2025 року. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що вона перебуває у трудових відносинах з Комунальною 3-ою стоматологічною поліклінікою м. Львова та працює на посаді лікаря стоматолога дитячого. З 01.08.2017 по сьогодні заробітна плата працівникам не нараховується та не виплачується, що унеможливлює отримати довідку про нараховану, але невиплачену заробітну плату. Факт перебування у трудових відносинах та відсутності протягом тривалого часу нарахувань заробітної плати підтверджується рішеннями Залізничного районного суду м. Львова про стягнення з відповідача на її користь заборгованості по заробітній платі. Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати встановлений законом, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату за період з квітня 2023 року по лютий 2025 року в розмірі 169 600 грн.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02.04.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 28.11.1988 перебуває у трудових відносинах з Комунальною 3-ю стоматологічною поліклінікою м. Львова. Згідно наказу від 28.11.1988 Жеребецька прийнята на пів ставки лікаря стоматолога дитячого прийому, згідно наказу від 12.02.1990 переведена на повну ставку лікаря стоматолога дитячого прийому /а.с. 4-6/.
Згідно відомостей з Пенсійного фонду України відносно застрахованої особи ОСОБА_1 від 17.03.2025 вбачається, що з серпня 2017 року заробітна плата позивачці не нараховувалась /а.с. 7-10/.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 18.05.2018 у справі №462/575/18 стягнуто з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі 15 500 грн /а.с. 11-12/.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 06.11.2018 у справі №462/5494/18 стягнуто з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з січня по серпень 2018 року в розмірі 29 784 грн /а.с. 13-14/.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 08.09.2020 у справі №462/3286/20 стягнуто з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2018 року по травень 2020 року у розмірі 88583 гривні /а.с. 15-16/.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 12.06.2023 у справі №462/2500/23 стягнуто з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 - 205 369 грн. 00 коп. невиплаченої заробітної плати за період з червня 2020 року по березень 2023 року /а.с. 17-19/.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Вищезазначені судові рішення не оскаржувались та набрали законної сили, а відтак, обставини встановлені даними рішеннями доказуванню не підлягають.
Згідно із ст. 2 КЗпП України право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до ст 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття заробітна плата.
Згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 95 Кодексу законів про працю України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що у будь-якому випадку оплата праці при виконанні працівником місячної (годинної) норми праці (обсягу робіт) не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати. При визначенні, чи не є заробітна плата нижчою від мінімальної, до неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 40 Бюджетного Кодексу України розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період визначається Законом про Державний бюджет України.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» було встановлено у 2023 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня 2023 року - 6700 гривень.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» було встановлено у 2024 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» було встановлено у 2025 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 8000 гривень.
Згідно розрахунку позивачки, який перевірений судом, остання просить стягнути з відповідача заробітну плату за період з квітня 2023 року по лютий 2025 року у розмірі 169 600 грн, з яких: за період з квітня по грудень 2023 року у розмірі 60 300 грн (9 міс. х 6 700 грн); за період з січня по березень 2024 року у розмірі 21 300 грн (3 міс. х 7 100 грн); за період з квітня 2024 року по лютий 2025 року у розмірі 88 000 грн (11 міс. х 8 000 грн).
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що позивачка дійсно перебуває у трудових відносинах із відповідачем, належних та допустимих доказів про нарахування та виплату позивачці заробітної плати за оспорюваний період відповідачем не надано, тому суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивачки 169 600 грн заборгованості.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави 1 696 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, ст.ст. 2, 94, 115 КЗпП України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова про стягнення мінімальної заробітної плати задовольнити.
Стягнути з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 169 600 грн (сто шістдесят дев'ять тисяч шістсот гривень) невиплаченої заробітної плати за період з квітня 2023 року по лютий 2025 року.
Стягнути з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова 1 696 грн (одну тисячу шістсот дев'яносто шість гривень) судового збору в дохід держави.
Рішення в частині стягнення заробітної плати у межах виплати за один місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Комунальна 3-я стоматологічна поліклініка м. Львова, ЄДРПОУ 01984317, адреса: 79021, м. Львів, вул. С. Петлюри, 17.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно. Оригінал рішення міститься в матеріалах справи № 462/2301/25. Рішення не набрало законної сили.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Копія виготовлена
Суддя: Постигач О.Б.