Справа № 442/10012/24
Провадження №3/442/18/2025
Іменем України
22 травня 2025 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області - Коваль Р.Г., розглянувши матеріали, які надійшли з Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , працюючого в ТзОВ «Парк Природи» в с. Майдан, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД№ 918989 від 19.11.2024, який складений поліцейським СРПП відділу поліції № 1 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області Роботецьким Миколою Ярославовичем, ОСОБА_1 , 19.11.2024 року о 12 год. 08 хв., в с. Майдан по вул. Шевченка, керував транспортним засобом ВАЗ 2121 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, які не реагували на світло, порушення мови, природна блідість). Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вини у вчиненому не визнав, з підстав викладених його адвокатом Войціховським А.Б. письмових поясненнях, які надані на адресу суду, в яких зокрема вказано на ряд недоліків під час складання матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, ОСОБА_1 пояснив, що записи працівника поліції в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, як щодо місця зупинки та підстав зупинки, так і щодо обставин справи. Працівниками поліції він був зупинений в с. Кринцята Дрогобицького району з підставі керування транспортним засобом ВАЗ 21221, реєстраційний номер НОМЕР_1 без номерного знаку, про що було винесено постанову ББА № 593407 від 19.11.2024 року, за ч. 1 ст.121-3 КУпАП про накладення на нього штрафу в сумі 1190 грн. з якою він категорично не погоджується. Під час зупинки його транспортного засобу в автомобілі була пасажирка ОСОБА_2 , яка він віз в с. Майдан, однак її не було вписано в протокол про адміністративне правопорушення, не відібрано пояснень про обставини справи. Під час розмови з працівником поліції, останній звинуватив його у керуванні автомобілем у стані наркотичного сп'яніння, при цьому жодного огляду він не проводив. В процесі розмови з поліцейським він не відмовлявся їхати на експертизу. Сівши в авто до працівників поліції, поліцейські між собою вирішували куди його везти на експертизу в м. Стрий чи в м. Самбір. Він просив поліцейських щоб вони зупинились біля його хати та надали йому можливість переодягнутись та взяти з собою гроші назад на дорогу додому. В цьому йому було відмовлено, працівники поліції зупинили свій автомобіль, його висадили, а самі поїхали геть. Після цього він вирішив сам поїхати в м. Дрогобич та здати відповідні аналізи, бо йому розповідали односельчани, що можуть бути негативні наслідки для нього. Працівник поліції жодних ознак наркотичного сп'яніння в нього не виявив, оскільки він адекватно з ним спілкувався, його стан ніхто не перевіряв. Жодних актів, направлень, протоколу про адміністративне правопорушення він не підписував, оскільки в його присутності такі документи не складались, і він не відмовлявся від їх підписів так як їх фактично не було. Посвідчення водія працівники поліції в нього не вилучали хоча він його їм показував.
Просив закрити провадження в даній справі, так як він не винен у інкримінованих йому діях.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвокат Войціховський А.Б. підтримав позицію свого підзахисного, просив закрити провадження по даній справі з підстав, які ним викладені у клопотанні, оскільки в справі відсутні належні, допустимі та достатні докази які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Одночасно просив врахувати долучені ним до матеріалів справи докази, які підтверджують невинуватість його підзахисного. Вважає дії працівників поліції незаконними щодо складення на його підзахисного протоколу про адміністративне правопорушення.
В ході судового розгляду суддя заслухав пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
З об'єктивної сторони правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, полягає в тому числі у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Суб'єктами правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у цьому випадку є водії транспортного засобу.
Отже, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони даного правопорушення на переконання суду є вина суб'єкта правопорушення, яка полягає в тому, що суб'єкт правопорушення, усвідомлюючи встановлені стовно нього обмеження у праві керування транспортними засобами, здійснював керування ними.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно до п. 8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З урахуванням того, що такі докази мають випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто бути такими, що не залишать місце сумнівам, оскільки, наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Так, як стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до п. 6, 7, 8, 13 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду - водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється уповноваженою особою Державтоінспекції для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам. Уповноважена особа Державтоінспекції забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я уповноважена особа Державтоінспекції в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№ 918989 від 19.11.2024, який складений поліцейським СРПП відділу поліції № 1 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області Роботецьким Миколою Ярославовичем, ОСОБА_1 , 19.11.2024 року о 12 год. 08 хв., в с. Майдан по вул. Шевченка, керував транспортним засобом ВАЗ 2121 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, які не реагували на світло, порушення мови, природна блідість). Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Так, до матеріалів протоколу серії ААД № 918989 від 19.11.2024 працівниками поліції долучено:
- копію протоколу серії ААД№ 918989 від 19.11.2024;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.11.2024;
- копію постанови серія ББА № 5934 від 19.11.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі;
- рапорт, який складений поліцейським СРПП відділу поліції № 1 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області Роботецьким М. Я. 19.11.2025;
- диск CD-R.
Дослідивши надані докази, проаналізувавши письмові пояснення адвоката Войціховського А.Б., його пояснення дані в судовому засіданні та пояснення самого ОСОБА_1 , з яких вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 918989 від 19.11.2024 не відображає дійсні обставини справи та складений із порушеннями, оскільки згідно зі ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В якості доказу поліцейським також долучено до матеріалів справи Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому в графі «Огляд проводився за допомогою» міститься запис «-», в графі «Результат огляду» міститься запис «Відмовився».
Оскільки на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серіїААД № 918989 від 19.11.2024 інших доказів немає, адже покази свідків відсутні, відтак вважаю, що вказане Направлення не є доказом у справі та викликає сумніви щодо його достовірності та допустимості.
Щодо рапорту, то слід відмітити, що поліцейський є зацікавленою особою, а тому його рапорт не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення (див. позицію ВС КАС у справі № 524/5741/16-а в постанові від 20.05.2020).
Чинним законодавством передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду регулює Інструкція "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (надалі Інструкція).
Інструкція розділяє ознаки алкогольного та наркотичного сп'яніння.
Частиною 2 статті 266 КУпАП передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Крім того, Пунктами 6-8 Інструкції передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Це означає, що лише у разі відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий може бути проведений у найближчому закладі охорони здоров'я.
Разом з тим, до матеріалів протоколу не додано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, із запису який надано на CD-R диску судді вбачається, що останній не заперечував проти такого огляду і в медичному закладі, сів в автомобіль поліцейських, однак в подальшому вийшов з нього, і є незрозумілим з яких причин та обставин ОСОБА_1 залишив автомобіль працівників поліції.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
У ст. 40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
У п.п. 1 п. 2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999 передбаченого, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Згідно з п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Розділом ІІІ цієї Інструкції передбаченого, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.
Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Таки чином, якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.
Зазначене кореспондує із позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 18.07.2019 по справі № 216/5226/16-а.
З СD-R диску, долученого працівниками поліції до матеріалів справи вбачається, що такий містить три відео файли, які не є безперервними, не містять всіх подій, які відбувались 19.11.2024 в період часу з 12.08 год. за участю ОСОБА_1 , а тому не є належним та допустимим доказом у справі, і відтак відсутні належні та допустимі докази на підтвердження відмови ОСОБА_1 на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Так, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 918989 від 19.11.2024 не зазначено свідків під час його складання, та взагалі відсутні відомості чи такі були присутніми у день та час його складення, хоча за твердженнями ОСОБА_1 такі особи були присутніми, однак в протоколі вони не зазначені.
Крім того, на спростування обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серіїААД № 918989 від 19.11.2024, захисником Німаса Н.В., судді надано Довідку № 1535 від 19.11.2024 року, яка видана ОСОБА_1 про те, що о 14 год. 15 хв. останній проходив огляд у лікаря ДМЛ № 1, з якої вбачається про тверезість останнього, та про відсутність етанолу в крові (наявність етанолу в крові 0.0%).
Крім цього згідно результатів експертного дослідження МЕДИЧНОЇ ЛАБОРАТОРІЇ «ДІЛА» від 14.12.2024 року, у пацієнта ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні в пробах сечі будь - які з 10 наявних наркотичних засобів, які відповідно до медичних досліджень МОЗ зберігаються в організмі людини при їх вживанні до 30 днів.
Одночасно суддею живались заходи для виклику в судове засідання поліцейського СРПП відділу поліції № 1 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області Роботецького М.Я. для дачі ним пояснень щодо обставин складення ним протоколу серії ААД № 918989 від 19.11.2024, однак останній на виклик суду не з'явився з невідомих причин.
З огляду на це, немає можливості перевірити дії працівників поліції, неможливо встановити, чи здійснювалася взагалі фіксація вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, оскільки з метою забезпечення повноти та об'єктивності провадження у справі про адміністративне правопорушення, поліцейський повинен не лише формально зазначити ці ознаки у протоколі про адміністративне правопорушення, але і надати докази, які підтверджують наявність цих ознак. Однак даного факту встановити неможливо.
Таким чином, через неповноту вчинених органом поліції процесуальних дій, суддя позбавлений можливості перевірити обставини, викладені в протоколі, а також спростувати твердження ОСОБА_1 та встановити істину у справі, тобто наведене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Такий формалізований підхід поліцейських до оформлення матеріалів, допущення грубих порушень процесуального порядку та процедури оформлення матеріалів, притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не керувала транспортним засобом в стані сп'яніння, можна розцінювати як свідчення необ'єктивності під час вирішення питання про можливість притягнення до відповідальності ОСОБА_1 .
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 вересня 2019 року по справі № 214/5215/19.
Враховуючи наведене, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні будь які докази на підтвердження керування останнім транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, а отже, протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП складено безпідставно.
Частиною 2 статті 251 КУпАП встановлено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), справа «Малофєєва проти Росії» ( заява №36673/04). справа «Карелін проти Росії» (заява №926/08. рішення від 20.09.2016 р.).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,- суди застосовують при розгляді справ «Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод» і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п. 50-55 Рішення від 06.09.2005) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), n. 161, SeriesА заява № 25).
Крім того, у справі «Paul andAudreyEdwardsv. theUnitedKingdom» (№ 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необгрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. В той же час, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки, доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком. Також, відповідно усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
У даній ситуації зібрані матеріали, як докази, уповноваженою на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, особою, за своєю суттю залишають місце сумнівам, як наслідок, не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом.
Тим самим, з огляду на обставини, встановлені під час судового розгляду, винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, не доведена.
Однак, нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено закриття провадження у зв'язку з недоведеністю винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, який вказує на те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких умов, на думку суду, на цьому етапі, суть вчиненого правопорушення з кваліфікацією дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП є сумнівними, що є не прийнятним, та не кореспондується із стандартом доказування поза розумним сумнівом, а тому, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважаю, що провадження у цій справі слід закрити на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з встановленням обставин визначених п. 1) ч. 1 ст. 247 наведеного Кодексу.
Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33-35, 40-1, 130, 245, 247, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП,
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду.
Постанова вступає в законну силу після закінчення строку на її оскарження та підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців.
Суддя Роман КОВАЛЬ