Справа №442/2464/25
Провадження №2-а/442/31/2025
22 травня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі:
головуючого - судді Хомика А.П.
з участю секретаря судового засідання - Лужецької С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного спеціаліста, інспектора паркування та благоустрою відділу безпеки та контролю Департаменту міського господарства Лисенко Олександра Борисовича, Відділу безпеки та контролю департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
Представник ОСОБА_1 - адвокат Галишин А.В. звернувся до суду з позовом до Головного спеціаліста, інспектора паркування та благоустрою відділу безпеки та контролю Департаменту міського господарства Лисенко Олександра Борисовича, Відділу безпеки та контролю департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25 березня 2025 року інспектором паркування та благоустрою відділу безпеки та контролю Департаменту міського господарства Лисенком О.Б. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія БК №00020278, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300,00 грн.
ОСОБА_1 біля 13-50 год. 21 березня 25-го року заїхав своїм транспортним засобом Mitsubishi Space Star державний номерний знак НОМЕР_1 на майданчик - парковку у м.Дрогобичі по вул.Шолом - Аейхема. Поставив машинну на парковку. Зробив це для того, щоб прийняти ліки, оскільки є інвалідом 2 групи. Дані ліки йому передбачені лікарем для вжиття саме на цю годину. Щоб запити дані таблетки він зайшов в аптеку купити пляшку води, поруч з майданчиком .В аптеці була черга і він трохи почекав. Коли вернувся, то на лобовому склі отримав повідомлення про несплату за стоянку автомобіля. В подальшому звернувся до головного спеціаліста, інспектора паркування та благоустрою відділу безпеки та контролю Департаменту міського господарства Лисенко Олександр Борисович та надав відповідні пояснення. На питання в чому полягає порушення отримав відповідь, що час безоплатної стоянки його авто на дві хвилини довше - це 12 хвилин ніж передбачено 10 хвилин. На його пояснення, що на майданчику немає жодного місця визначеного для інваліда, отримав відповідь що треба було їхати по місту і шукати таке місце. Інспектор на його пояснення про біль в грудях і запаморочення не відреагував і виніс постанову від 25.03.2025 року Серія БК № 00020278 про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки стоянки паркування транспортних засобів зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) з таким формулюванням: «21.03.2025 року о 13:58 годин транспортним засобом Mitsubishi Space Star державний номерний знак НОМЕР_1 здійснення користування майданчиком для платного паркування що знаходиться за адресою: вулиця Шолома-Алейхема в місті Дрогобичі з несплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування» Сума штрафу 300 грн.
Вважає, що винесена постанова є незаконною виходячи з наступного.
Відповідно до статті 17 КУпАП «Обставини, що виключають адміністративну відповідальність»: «Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.». ОСОБА_1 здійснив дійсно екстрену зупинку в стані крайньої необхідності, так як внаслідок поганого самопочуття, а саме головокружіння та болі змушений був зупинитися.
Одночасно згідно з пунктом 1.10 ПДР України вимушена зупинка - це припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
Крім того, вказує, що інспектор не правильно зазначив фабулу порушення, останній не впевнився у дорожній обстановці, а належних доказів на підтвердження вчинення правопорушення, не зважаючи на норми ст. 280 КУпАП, інспектором не зібрано, що потягло невірне застосування норм чинного законодавства.
Вважає, що оскільки ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, за таких обставин у його діях не має складу адміністративного правопорушення, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04.04.2024 року відкрито провадження у справі.
14.04.2025 головний спеціаліст, інспектор паркування та благоустрою відділу безпеки та контролю Департаменту міського господарства Лисенко О.Б. подав відзив на позов. Позову не визнає, вказує, що ним за допомогою сертифікованого програмного забезпечення належно встановлено обставини цієї справи, а саме здійснення 21.03.2025 р. о 13:58:32 на вул. Шолом-Алейхема транспортним засобом марки MITSUBISHI моделі SPACE STAR номерний знак НОМЕР_1 користування майданчиком для платного паркування DR005 з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хв, що доведено фотофіксацією, здійсненою у момент вчинення вищезазначеного адміністративного правопорушення, що повністю доводить вину позивача. На підтвердження факту несплати вартості послуги з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів за поставлення вищезазначеного транспортного засобу надає довідку оператора майданчика для платного паркування DR005 КП «Служба муніципального управління» ДМР. Також звертає увагу суду на те, що пояснення відповідача про те, що він діяв в стані крайної необхідності є надуманим та не підтвердженим жодними доказами, оскільки до позовної заяви не додано виписки чи призначення лікаря, де було б вказано, що саме о 13.50 год. позивачу потрібно приймати конкретні ліки. Також не додано чек про купівлю води та не зазначено, в яку саме аптеку ходив позивач. Також не зрозуміло, якщо позивач має регулярно приймати ліки у встановлений час та проживає у м.Дрогобичі на вул. Шевченка, 36/2, яка в радіусі до 1 км. від місця зупинки, то чому він стверджує, що здійснив зупинку в стані крайоної необхідності, адже прийом ліків мав бути плановим, а тому зупинку автомобіля потрібно було запланувати завасно та здійснити її, не порушуючи правил паркування. Окрім цього ймовірне незадовільне самопочуття (головокружіння, біль) станом на 13.50 год. 21.03.2025 не підтверджено висновками медичних фахівців.
Також вказав, що на даному майданчику облаштовано чотири місця для безоплатного паркування осіб з інвалідністю, однак позивач ними не скористався, а припаркував транспортний засіб на платному місці.
14.04.2025 від Департаменту міського господарства надійшов відзив на позов. Вказують, що Відділу безпеки та контролю департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради не є суб'єктом владних повноважень, відповідно не може бути відповідачем в адміністративній справі. Просять відмовити у задоволенні позову повністю.
В судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Галишин А.В. позовні вимоги підтримали. ОСОБА_1 доповнив, що є особою з інвалідністю ІІ Групи, а тому має право на безкоштовне паркування, передбачене Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Головний спеціаліст, інспектор паркування та благоустрою відділу безпеки та контролю Департаменту міського господарства Лисенко О.Б. щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.
Представник Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради - Коцюба Н. щодо задоволення позову заперечила. Вказала, що працівниками відділу неодноразово проводилася роз'яснювальна робота з ОСОБА_1 щодо правил паркування в м.Дрогобичі та доводилось до відома, що він має право на безоплатне паркування у спеціально відведених на це місцях для інвалідів на територіях платних стоянок. Однак позивач на це не реагує та продовжує порушувати Правила дорожнього руху. Вважає доводи відповідача щодо екстреної зупинки в стані крайньої необхідності безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії БК №00020278 від 25.03.2025, складеної інспектором паркування та благоустрою відділу безпеки та контролю Департаменту міського господарства Лисенко О.Б., 21.03.2025 о 13 год. 58 хв. на вул. Шолом-Алейхема в м.Дрогобичі розміщено транспортний засіб Mitsubishi Space Star, д.н.з. НОМЕР_1 з порушенням правил паркування (неоплата вартості послуг за користування майданчиком для платного паркування), чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 152-1 КУпАП України. Крім того, в постанові зазначено, що технічним засобом, яким зафіксовано правопорушення є прилад фіксації № АРМ Інспектора. Даний транспортний засіб належить позивачу - ОСОБА_1 , що сторонами не оспорюється.
Положеннями ч.1 ст. 152-1 КУпАП передбачено настання відповідальності в разі порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування.
Згідно з п. 15.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Інформаційно-вказівним знаком 5.43 Правил дорожнього руху (Зона стоянки) позначається початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним.
Згідно приписів Правил дорожнього руху табличка до дорожнього знаку 7.14 Платні послуги, застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 або 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування,
Між сторонами виник спір щодо реалізації прав, визначених положеннями Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Крім того, позивачем висловлюються заперечення щодо обставин порушення правил стоянки як диспозитивних вимог притягнення до відповідальності за ст. 152-1 КУпАП.
Згідно з приміткою статті 152-1 КУпАП положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.
Судом досліджено посвідчення серії НОМЕР_2 , видане Управлінням соціального захисту населення Турківської РДА на ім'я ОСОБА_1 , згідно якого такий є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
У відповідності до п.п. 10.1-10.3 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок.
До місцевих зборів належать: збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.
Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).
Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
Відповідно до п.286-1.1.1. ст. 286-1 Податкового кодексу України платниками збору для паркування транспортних засобів є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.
З системного аналізу наведених норм слід дійти висновку, що позивач як особа, яка наділена правами особи з інвалідністю 2 групи, не може заявляти вимогу на реалізацію передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» пільг при оплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, оскільки наведений пункт не охоплює право на звільнення від сплати саме «послуг», тобто відмінного від ознак податкового та митного законодавства терміну.
За приписами п. 14.1.104 статті14 Податкового кодексу України майданчики для платного паркування - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платне паркування транспортних засобів.
Згідно з п.286-1.1.2, 286-1.1.3 Податкового кодексу України перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної, міської ради про встановлення збору.
Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради контролюючому органу в порядку, встановленому розділом I цього Кодексу.
При цьому, суд вважає необхідним звернути увагу на таке.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування,транспорту і зв'язку належать: прийняття рішень про розміщення,обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів,здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення,обладнання та функціонування майданчиків для паркування; впровадження в межах відповідного населеного пункту автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, затвердження технічних вимог та завдання до цієї системи; уповноваження інспекторів з паркування здійснювати у випадках, визначених законом, розгляд справ про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів.
У відповідності до ст. 59 Закону України № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно з ч.1 ст. 73 Закону України № 280/97-ВР акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Відповідно до п.3.15 Положення про паркування транспортних засобів у м.Дрогобичі, з метою створення належних умов для діяльності державних та комунальних установна проїжджих частинах вулиць і площ на підставі рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради можуть відводитись місця для безоплатного паркування їх транспортних засобів у межах фасадної частини будинків, у яких вони розміщені. , а відповідно до п.4.15 на майданчиках для паркування обов'язково облаштовуються місця ( в обсязі 10 відсотків загальної кількості, але не менш як одне місце) передбаченого стандартами розміру, позначені дорожніми знаками та розміткою для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Отже, з наведено вбачається, що особи з інвалідністю користуються правом безоплатного паркування шляхом розміщення транспортного засобу на зарезервованих спеціальних місцях паркування.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За положеннями ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність складання оспорюваної постанови інспектором та підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення судом не встановлено, оскільки сторонами не заперечуються факт розміщення транспортного засобу на платному місці для паркування, а доводи позивача про те, що він діяв в стані крайної необхідності не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи ( останнім не надано ні чеку про купівлю води для приймання ліків, ні призначення лікаря щодо необхідності вживати ліки у визначений час, тощо).
Підсумовуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити, а постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серія БК №00020278, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300,00 грн - залишити без змін.
Крім того, позивачем заявлено вимоги до відділу контролю департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради, який не є суб'єктом владних повноважень, відповідно не може бути відповідачем в адміністративній справі.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Приймаючи до уваги те, що Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та Державного казначейства, печатку, суд вважає Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради неналежним відповідачем. Однак, позивач та його представник відмовились від заміни відповідача і тому судом було залучено до участі у справі належного відповідача - Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради, до якого у позивача та його представника позовних вимог не заявлено.
Оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи та звільнений від сплати судового збору, то судові витрати з розгляду даної справи слід віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 122, 283, 288 КУпАП ст. ст. 9, 19, 20, 74, 77, 90, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного спеціаліста, інспектора паркування та благоустрою відділу безпеки та контролю Департаменту міського господарства Лисенко Олександра Борисовича, Відділу безпеки та контролю департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради, Департаменту міського господарства Дрогобицької мської ради, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а у випадку відкладення складення рішення у повному обсязі чи його прийняття у письмовому провадженні в цей же строк з дня отримання копії рішення.
Суддя А.П. Хомик