Справа № 461/3972/25
Провадження № 1-кс/461/3346/25
23.05.2025 м. Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
слідчої судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
розглянувши клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погодженого прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025142400000034 від 15.04.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави щодо підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, українця, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
Слідчий звернувся до суду зі вказаним клопотанням, у якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з визначенням розміру застави - 255 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 772'140,00 грн, та, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на 2 місяці.
В обґрунтування клопотання зазначає, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025142400000034 від 15.04.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 діючи з прямим умислом, спрямованим на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, спільно із ОСОБА_4 та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше квітня 2025 року, усвідомлюючи можливості незаконного збагачення внаслідок задоволення попиту на незаконний перетин кордону України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які не мають права на безперешкодний виїзд за межі України, здійснював пошук вказаних осіб, з корисливих мотивів та вчинив злочин за наступних обставин.
Так, починаючи із квітня 2025 року, у ОСОБА_8 , який призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 та який проходить службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 в/ч НОМЕР_1 (далі в/ч) виник намір попри встановлені режимом воєнного стану та оголошеною загальною мобілізацією заборони та обмеження покинути військову частину з подальшим перетином державного кордону та виїхати до країн Європейського Союзу.
У свою чергу ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою спільно із ОСОБА_4 та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, здійснюючи пошук осіб, які бажають незаконно перетнути державний кордон України, в квітні 2025 року, точної дати органом досудового розслідування не встановлено, за допомогою свого мобільного телефону НОМЕР_2 через мобільний додаток «Whatsapp», шляхом телефонного дзвінка зв'язався із ОСОБА_8 по номеру НОМЕР_3 , та в ході розмови повідомив, що він може допомогти в перетині державного кордону та проінструктував його щодо подальших дій (увійти в довіру командуванню для отримання дозволу на вихід за територію частини в/ч та послаблення контролю) з метою організації втечі останнього та подальшого переправлення через державний кордон України.
У подальшому, ОСОБА_7 продовжуючи свою злочинну діяльність спрямовану на організацію незаконного перетину через державний кордон України з корисливих мотивів, діючи спільно із ОСОБА_4 та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, 20.05.2025 за допомогою свого мобільного телефону НОМЕР_2 через мобільний додаток «Whatsapp», шляхом телефонного дзвінка зв'язався із ОСОБА_8 по номеру НОМЕР_3 , та в ході розмови наполягав, щоб ОСОБА_8 якнайшвидше знайшов шлях виходу з в/ч, на що ОСОБА_8 повідомив, що 21.05.2025 зможе вийти за межі в/ч та в подальшому ОСОБА_7 повідомив, що послуга організації його незаконного перетину державного кордону України буде коштувати 18 200 доларів США з умовою розрахунку як перерахунок всієї суми через крипто гаманець, реквізити якого відправить ОСОБА_7 .
Так, 21.05.2025 близько о 08 год. 15 хв. ОСОБА_8 покинувши приміщення в/ч попрямував до кафе «Львівські Круасани», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Ю.Руфа, 17, звідки, діючи на виконання вказівок ОСОБА_7 , надіслав за допомогою свого мобільного телефону через мобільний додаток «Whatsapp» своє розташування. Окрім цього, на вимогу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 надіслав два фотознімка з підготовленими грошовими коштами в розмірі 18 200 доларів США, які ОСОБА_8 підготував для подальшої передачі ОСОБА_7 як оплату за послугу з організації незаконного перетину ним державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску.
Після цього ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, використовуючи їх як посередників, надав вказівку ОСОБА_4 забрати ОСОБА_8 неподалік кафе «Львівські Круасани», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Ю.Руфа, 17 з подальшим поселенням його в готель «ІНФОРМАЦІЯ_4», що за адресою: АДРЕСА_2. Для цього ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами та використовуючи їх як посередників, за допомогою мобільного додатку «Whatsapp» надіслав ОСОБА_4 місце розташування ОСОБА_8 , яке отримав від останнього.
У свою чергу, 21.05.2025 близько о 09 год. 20 хв. ОСОБА_4 , використовуючи транспортний засіб марки «Kia Venga» д.н.з. НОМЕР_4 на виконання вказівок ОСОБА_7 , які він отримав через невстановлених на даний час посередників, в заздалегідь обумовленому місці забрав ОСОБА_8 , а саме поблизу кафе «Львівські Круасани», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Ю.Руфа, 17 та в подальшому забезпечив його доїзд та поселення ОСОБА_8 в готель «ІНФОРМАЦІЯ_4», що за адресою: АДРЕСА_2 про що поінформував ОСОБА_7 через невстановлених на даний час посередників.
У подальшому, того самого дня о 11 год. 10 хв. ОСОБА_8 перебуваючи в приміщенні номеру вищезазначеного готелю, отримав від ОСОБА_7 повідомлення в мобільному додатку «Whatsapp» з вимогою переказати грошові кошти у розмірі 18 200 доларів США в якості повної передоплати за допомогою обмінника, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Степана Бандери, 39, вказавши при цьому реквізити транзакції та кодове слово, яке необхідно повідомити працівнику вищезазначеного обмінника при здійсненні даної операції, на що ОСОБА_8 погодився. Крім цього ОСОБА_8 отримав додаткове повідомлення від ОСОБА_7 про те, що для забезпечення його доїзду за адресою знаходження вказаного обмінника, біля готелю за місцем його перебування буде очікувати ОСОБА_4 на автомобілі марки «Kia Venga» д.н.з. НОМЕР_4 .
Після цього, діючи згідно вказівок ОСОБА_7 , 21.05.2025 близько о 11 год. 40 год. ОСОБА_8 вийшов з приміщення вищезгаданого готелю та сів у транспортний засіб марки «Kia Venga» д.н.з. НОМЕР_4 за кермом якого перебував ОСОБА_4 та останні почали рух по м. Львові в напрямку обмінника, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Степана Бандери, 39, де ОСОБА_8 , згідно злочинного плану ОСОБА_7 та інших невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб, мав переказати на вказані останнім реквізити грошові кошти у розмірі 18 200 доларів США як повну передоплату за послугу з організації незаконного перетину через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску.
Однак, одразу після прибуття до обмінника що за адресою: м. Львів, вул. Степана Бандери, 39, протиправна діяльність ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та інших невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб була припинена через їх затримання працівниками правоохоронних органів, а грошові кошти в сумі 18 200 доларів США, вилучено.
21.05.2025 о 13:41 год. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
22.05.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, громадянина України, українця, зареєстрованого та який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 вказаного вище кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- повідомленням та заявою про виявлення ознак кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України;
- протоколом обшуку від 21.05.2025 в ході якого виявлено грошові кошти в сумі 18 200 доларів США;
- протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів від 21.05.2025, в ході якого булу оглянуто та ідентифіковано грошові кошти в 18 200 доларів США, які використовувались для документування протиправної діяльності ОСОБА_7 ;
- результатами проведених обшуків;
- речовими доказами у кримінальному проваджені;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності та взаємозв'язку.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_4 підозрюється в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, наданням засобів та усуненням перешкод, вчиненому щодо ОСОБА_8 , за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що відповідно до вимог ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, як підозрюваного, щодо нього необхідно застосувати запобіжний захід.
При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, сторона обвинувачення прийшла до висновків, що:
- наявні докази, які дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину є вагомими, допустимими та отриманими у встановленому КПК України порядку;
- вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов'язаного із позбавленням волі;
- у разі визнання винуватим ОСОБА_4 загрожує покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, без альтернативи призначення іншого покарання.
Підставою для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали обґрунтована підозра останнього у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з цим, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному не суперечить вимогам ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», вказаним у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.10.2014 у справі «Чанєв проти України», оскільки в матеріалах справи існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів у відношенні до підозрюваного чи зменшення ризиків, заявлених прокурором, на даний не встановлено.
Згідно ст. 183 КПК України, заборон щодо застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.
В органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 .
Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки зважаючи на особу підозрюваного він не може самоорганізуватися для здійснення належного самоконтролю.
Не можливе і застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу.
Застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні підозрюваному цілодобово залишати житло не зможе унеможливити вчинення останнім кримінальних правопорушень (злочинів). Викладене вище унеможливлює застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, при визначені суми застави відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно врахувати, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 відноситься до категорії тяжких злочинів, вчинених умисно та з корисливих мотивів, пов'язане з одержанням матеріальної вигоди в сумі 18200 доларів США (в еквіваленті 757 026 грн. згідно курсу НБУ), відпрацюванням слідством інших епізодів злочинної діяльності останнього, пов'язаних з незаконним перетином осіб через державний кордон та одержанням матеріальної вигоди за вчинення таких дій.
У вказаному кримінальному провадженні наявність виключності випадку, обумовлена тим, що, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 набуло значного суспільного резонансу, оскільки відноситься до категорії тяжких злочинів, вчинених умисно та з корисливих мотивів, та пов'язано із незаконним переправлення осіб військовослужбовців ДПСУ у період дії воєнного стану під час загальної мобілізації через державний кордон за межі України. Також, необхідно врахувати матеріальний стан ОСОБА_4 , перебування у власності транспортного засобу - автомобіля марки «HYUNDAI SONATA», 2015 р.в., р.н. НОМЕР_5 , vin-код: НОМЕР_6 , земельної ділянки з кадастровим номером: 4623683100:01:003:0104, площею 0,0705 га, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 364112846236 та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 719640646236.
Окрім того, слід врахувати те, що дії ОСОБА_4 в очах громадськості дискредитують діяльність всіх військовослужбовців Державної прикордонної служби України, які забезпечують охорону державного кордону України, тим паче в умовах воєнного стану, що в свою чергу підриває обороноздатність держави у воєнний час, та є негативним прикладом можливого ухилення військовослужбовців ДПСУ від виконання військового обов'язку по захисту держави.
За таких обставин, на думку органу досудового розслідування розмір застави ОСОБА_4 , з урахуванням виключності випадку, необхідно встановити у розмірі не менше 255 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Саме такий розмір застави забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України, та зможе запобігти спробам останнього ухилитися від органів досудового розслідування та суду, зокрема незаконно виїхати за межі державного кордону України.
Ураховуючи викладене вище, в органу досудового розслідування є всі достатні та обґрунтовані підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 , тому останньому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що зумовлено виконанням передбаченого ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження, для виконання якого орган досудового розслідування звертається із клопотанням до слідчого судді.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання за вищевказаними підставами та просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечили проти клопотання, вважають підозру ОСОБА_4 в інкримінованому йому правопорушенні необґрунтованою. Також вважають, що прокурор та слідчий не довели наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Просять обрати стосовно підозрюваного запобіжний захід у виді застави. Окрім цього, просили слідчу суддю врахувати майновий стан підозрюваного, наявність на його утриманні двох дітей, міцні соціальні зв'язки підозрюваного - одружений, за місцем проживання характеризується позитивно, має постійне місце роботи, є раніше не судимий, а також те, що розмір застави, визначеної у клопотанні, є завідомо непомірним для підозрюваного. У разі застосування слідчою суддею запобіжного заходу, просили обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки стан його здоров'я не дозволяє йому утримуватись під вартою.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши доводи учасників провадження, слідча суддя приходить до такого висновку.
Слідча суддя встановила, що слідчим управлінням ГУНП у Львівській області за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42025142400000034 від 15.04.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
21.05.2025 о 13:41 год. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затриманий у порядку ст. 208 КПК України.
22.05.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Мотиви і оцінка слідчої судді щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 КПК строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується з правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді на даному етапі кримінального провадження доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Слідча суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, вказаного у клопотанні, слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є його причетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- повідомленням та заявою про виявлення ознак кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України;
- протоколом обшуку від 21.05.2025 в ході якого виявлено грошові кошти в сумі 18 200 доларів США;
- протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів від 21.05.2025, в ході якого булу оглянуто та ідентифіковано грошові кошти в 18 200 доларів США, які використовувались для документування протиправної діяльності ОСОБА_7 ;
- результатами проведених обшуків;
- речовими доказами у кримінальному проваджені;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності та взаємозв'язку.
Сторона обвинувачення дотримала вимогу розумної підозри, оскільки наявні на теперішній час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 зі вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому кримінальному провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності у діях ОСОБА_4 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.
Щодо наявності ризиків та їх обґрунтованість.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
З огляду наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, оцінюючи особу підозрюваного, слідча суддя приходить до переконання у наявності передбачених ст. 177 КПК України ризиків, зокрема:
1) неможливість запобігання у межах кримінального провадження ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду.
Вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та у разі визнання винним, останньому загрожує показання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, без альтернативи призначення іншого покарання і це може стимулювати підозрюваного до втечі.
Окрім цього, слід врахувати соціальні зв'язки ОСОБА_4 , які не перешкоджають йому покинути територію України та переховуватись від органу досудового розслідування та суду, матеріальний стан підозрюваного дає йому можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Водночас, відповідно по п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Окрім цього, тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного ОСОБА_4 до втечі.
Разом з тим також слід врахувати те, що ОСОБА_4 підозрюється в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, поза пунктом пропуску, а тому в органу досудового розслідування є всі підстави вважати, що останній будучи на волі, може використати свої зв'язки, та незаконно покинути територію України, та в такий спосіб переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
2) неможливість запобігання у межах кримінального провадження ризику, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Вказаний ризик обґрунтовується тим, що до дня отримання матеріалів цього клопотання та додатків до нього підозрюваний ОСОБА_4 не мав доступу до матеріалів досудового розслідування та йому не було відомо про докази, якими володіє сторона обвинувачення, а відтак в подальшому, з метою ухилення від передбаченої законом відповідальності підозрюваний може знищити, сховати або спотворити речі та документи, речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення у вчиненні якого він підозрюється.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває та стороною обвинувачення проводиться ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на отримання доказів та встановлення істини у кримінальному провадженні, відтак незастосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою може привести до знищення, схову або спотворення речей та документів, речових доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення у вчиненні якому він підозрюється.
3) неможливість запобігання ризику, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб.
Зокрема, з метою уникнення передбаченої законом відповідальності підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у кримінальному проваджені ОСОБА_8 , з метою відмови від надання показань.
Разом з цим, у кримінальному провадженні буде призначено ряд експертиз, а відтак підозрюваний ОСОБА_4 з метою створення перешкод слідству та встановленню об'єктивної істини у справі, з метою подальшого уникнення від передбаченої законом відповідальності може незаконно впливати на експертів у даному кримінальному провадженні.
Про неможливість запобігти такому ризику свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження судом показань (ст. 23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього.
Вказані вище дії може вчинити як сам підозрюваний, а також і залучити для цього інших осіб.
4) неможливість запобігання ризику, передбаченому п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Вказаний ризик також підтверджується тим, що ОСОБА_4 , вчиняв кримінальне правопорушення за попередньою змовою з ОСОБА_7 та із іншими невстановленими досудовим розслідування особами, а тому останній зможе надавати консультації останнім, щодо переховування останніх від правоохоронних органів, надання неправдивих показань, таким чином перешкоджати встановленню всіх обставин вказаного кримінального правопорушення.
5) Зважаючи на те, що вищеописане кримінальні правопорушення вчинені ОСОБА_4 протягом тривалого періоду часу, наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний ОСОБА_4 може продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, пов'язані із незаконним переправлення осіб через державний кордон України.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Таким чином, у судовому засіданні знайшло своє підтвердження наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Метою застосування на стадії досудового розслідування запобіжного заходу, відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначав прокурор у клопотанні.
Підозрюваний, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, відноситься до осіб, до яких можливо бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідча суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , обставини вчинення злочину та його наслідки, суспільну небезпеку, особу підозрюваного, а також те, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, зазначених у клопотанні, для запобігання яких слідча суддя вважає недостатнім застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
У зв'язку з наведеним, клопотання слідчого є обґрунтованим, прокурор у судовому засіданні довів, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 ЦПК України, та наявність яких встановлена у судовому засіданні.
Таким чином, слідча суддя дійшла до висновку про задоволення клопотання сторони обвинувачення у частині застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо розміру застави.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Вирішуючи питання про визначення розміру застави, слідча суддя виходить з того, що відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У клопотанні орган досудового розслідування прийшов до висновку, що розмір застави, який повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним для нього, є 255 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 772'140,00 грн.
За таких обставин, на думку органу досудового розслідування, такий розмір застави, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, та є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, запобігання ризикам та не порушує права підозрюваного.
Європейський суд з прав людини вважає, що розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі» («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, заява № 12050/04, § 78).
Водночас, обвинувачений, якого судові органи готові відпустити під заставу, повинен надати вірну інформацію, яку за необхідності можливо перевірити, щодо суми застави, яка може бути призначена (рішення у справах «Іванчук проти Польщі» (Ivanchuk v. Poland) від 15 листопада 2001 року, заява № 25196/94, § 66; «Тошев проти Болгарії» (Toshev v. Bulgaria) від 10 серпня 2006 року, заява № 56308/00, § 68).
Виходячи зі встановлених під час розгляду цього клопотання обставин, слідча суддя переконана, що розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки. З іншого боку, розмір застави не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов застави, це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке перетворилося б на безальтернативне.
Слідча суддя переконана, що застава застосовується не з метою забезпечити відшкодування шкоди, а, зокрема, задля належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Визначаючи розмір застави, слідча суддя приймає до уваги доводи захисника про те, що вказаний у клопотанні розмір застави є необґрунтованим та непомірним для підозрюваного. Враховуючи тяжкість злочину, його суспільну небезпечність та наслідки, особу підозрюваного, матеріальний стан підозрюваного, наявність на його утриманні двох дітей, міцні соціальні зв'язки підозрюваного - одружений, за місцем проживання характеризується позитивно, має постійне місце роботи, є раніше не судимий, а також те, що розмір застави, визначеної у клопотанні, є завідомо непомірним для підозрюваного, обставини вчинення злочину, слідча суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Цей розмір застави слідча суддя вважає достатнім та таким, що забезпечить виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
За наведених вище обставин, слідча суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню.
При цьому, слідча суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177,178, 182, 183 КПК України, слідча суддя -
1. Клопотання задовольнити частково.
2. Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19», строком на 60 діб, тобто до 19 липня 2025 року включно, із можливістю внесення застави у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242'240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок.
3. У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , строком на 2 місяці, тобто до 23 липня 2025 року включно, обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
2) не відлучатися за межі Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 42025142400000034 від 15.04.2025;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
4. У задоволенні решти клопотання - відмовити.
5. Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений та оголошений 26.05.2025 о 09:30 год.
Слідча суддя ОСОБА_1