22.05.2025
ЄУН № 337/2190/25
Провадження №1-кс/337/176/2025
22 травня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Хортицького районного суду міста Запорожжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого СВ ВП №5 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, -
07 травня 2025 року ОСОБА_3 в особі представника - адвоката ОСОБА_4 подали до Хортицького районного суду м.Запоріжжя скаргу, в якій вказують на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
В судовому засіданні 09 травня 2025 року адвокат ОСОБА_4 заявив клопотання про відкладення розгляду для з'ясування результатів розгляду поліцією заяви про внесення відомостей до ЄРДР. Таке клопотання було задоволено судом, розгляд справи відкладено.
В судове засідання 15 травня 2025 року адвокат ОСОБА_4 не з'явився, але надав клопотання про відкладення розгляду, посилаючись на хворобу. Зобов'язався до наступного засідання надати підтвердження перебування на лікарняному.
В судове засідання 22 травня 2025 року адвокат ОСОБА_4 не з'явився. Жодних заяв, клопотань, пояснень, чи підтвердження поважності попередньої неявки - не надав.
Заявниця ОСОБА_3 до суду жодного разу не з'явилась.
Таку поведінку заявниці і її представника суд вважає зловживання правами, направлене на затягування розгляду справи,
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, а також право особи бути вислуханим судом.
В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За вказаних обставин, з урахуванням повторної неявки адвоката ОСОБА_4 до засідання без підтвердження наявності для того поважних причин, і третьої неявки до засідання заявниці ОСОБА_3 , слідчий суддя приходить до висновку про необхідність розгляду справи за їх відсутності.
22 травня 2025 року слідчий СВ ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 надав письмові заперечення проти скарги, посилаючись на відсутність у поданій до поліції заяві, інформації про вчинене кримінальне правопорушення.
Прокурор та слідчий в судове засідання повторно не з'явилися. Про розгляд скарги повідомлялись належним чином. Згідно ч.3 ст. 306 КПК України їх відсутність не є перешкодою для розгляду скарги.
Вивчивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Подана скарга обґрунтована тим, що 04 травня 2025 року ОСОБА_3 подала до ВП №5 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області заяву про те, що просить органи поліції прийняти міри до працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 , які незаконно утримують її брата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Просила внести до ЄРДР інформацію за ст. 146 КК України і розпочати досудове розслідування.
Таке звернення було зареєстровано до журналу єдиного обліку №9660 від 04 травня 2025 року.
Згідно матеріалів звернення, громадянина ОСОБА_6 о 16:30 годині 04 травня 2025 року доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як вбачається з відповіді слідчого, з матеріалів звернення відділ поліції прийшов до висновку про відсутність даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, та неможливістю у зв'язку з цим внести відповідну інформацію до ЄРДР.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).
Відповідно до статті 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам, до яких, зокрема, віднесені законність (стаття 9 КПК України), змагальність (стаття 22 КПК України) та диспозитивність (стаття 26 КПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (частина шоста статті 22 КПК України).
Відповідно до частини першої статті 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань (частина п'ята статті 214 КПК України).
Пунктом першим частини першої статті 303 КПК України визначено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Підставами вважати, що у заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин, є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину і підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно зі статтею 91 КПК України. Такими даними є відомості на підтвердження реальності конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР. При цьому реальність конкретної події злочину має визначатись наявністю об'єктивних даних, що свідчать про ознаки об'єктивної сторони злочину, тобто даних про наявність суспільно небезпечного діяння для злочинів з формальним складом та, додатково, даних про наслідки для злочинів з матеріальним складом.
Водночас, слідчий суддя звертає увагу, що для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України).
КПК передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
У постанові від 16 травня 2019 року у справі № 761/20985/18 Верховний Суд зазначив, що «якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження розпочато, то воно негайно має бути припинено із позиції вимог правопорядку, з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №818/15/18 зауважила, що «у межах процедури за правилами пункту 1 частини першої статті 303 КПК України слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 556/450/18 вказано, що «за змістом статті 214 КПК України, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та початку досудового розслідування є подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або самостійне виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Разом з тим слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР».
Положення частини першої статті 214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема, ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого чинним КК України.
Таким чином, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Як вбачається з матеріалів скарги, ОСОБА_3 звернулася до працівників поліції із зверненням про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі або викрадення людини), та в поясненнях вказала, що 04 травня 2025 року її брат ОСОБА_6 повідомив її в телефонному режимі, що його затримали співробітники поліції, та в подальшому доставили до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому ОСОБА_3 не наведено фактичних обставин, які б свідчили про вчинення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також працівниками поліції кримінальних правопорушень, оскільки останніми виконувалися заходи спрямовані на виявлення призовників, військовозобов'язаних, резервістів, які порушують правила військового обліку.
Законом від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» статтю 24 Закону України «Про Національну поліцію» доповнено частиною п'ятою, згідно з якою за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, беруть участь у здійсненні заходів щодо оповіщення військовозобов'язаних та резервістів спільно з представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також здійснюють адміністративне затримання та доставлення до цих центрів та органів призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 2101 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На переконання слідчого судді, звернення ОСОБА_3 не містить обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, оскільки у вказаній заяві викладені обставини затримання ОСОБА_6 службовими особами, державного правоохоронного органу та органу військового управління, які у межах компетенції забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Враховуючи наведене, суд вважає, що за обставинами викладеними у зверненні про вчинення кримінального правопорушення відсутні підстави стверджувати, що ОСОБА_6 незаконно позбавили волі чи викрали, тобто, що стосовно нього були вчинені кримінальні правопорушення.
Наведені заявником фактичні дані є лише особистою оцінкою скаржником фактів та подій викладених за змістом скарги, а також суб'єктивне тлумачення дій працівників поліції та військових ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо її брата ОСОБА_3 .
Будь-які об'єктивні дані про незаконне позбавлення волі або викрадення людини, торгівлі людиною або про таємне викрадення майна, вчинене військовою службовою особою чи працівником правоохоронного органу, ОСОБА_3 у скарзі не наведені, а отже відсутні об'єктивні дані, що можуть свідчити про наявність ознак вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 146, 149, 185 КК України.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що підстави для внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення за даною заявою відсутні, а скарга ОСОБА_3 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 214, 303, 304, 306, 307, 371, 372 КПК України,-
Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого СВ ВП №5 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1