Справа № 308/16543/24
16 травня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Крегул М.М.,
за участю секретаря судових засідань - Мішко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород , в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною позовною заявою, яку обґрунтовує тим, що 26 червня 2022 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав у позику від позивача 220 000 гривень, які він зобов'язався повернути у повному обсязі до 31 січня 2023 року.
Проте, станом на момент звернення позивача до суду термін виконання зобов'язання Відповідачем прострочений. На неодноразові прохання позивача про добровільну сплату суми заборгованості відповідач не реагує та ухиляється від повернення зазначеної суми боргу.
При цьому , позивач зазначає, що згідно пункту 1.2 договору сторони дійшли згоди про відсоткову ставку у 8% річних за користування позикою.
Пункт 5.1 передбачає що позичальник при порушенні строку повернення позики, який вказаний у п. 4.1 Договору, позичальник сплачує штраф у розмірі 10 000 грн., а також пеню у розмірі облікової ставки НБУ від загальної суми позики, зазначеної у п. 1.1 Договору, за кожний день прострочення, починаючи з 31-го дня прострочення і закінчуючи днем повного повернення позики.
При цьому, згідно затвердженому рішенню Правління НБУ від 13 червня 2024 року № 205-рш "Про розмір облікової ставки", що набирає чинності з 14 червня 2024 року, облікова ставка становить до 13% річних, тому до суми боргу додається 28 600 грн.
З урахуванням наведеного у позові, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу за борговою розпискою у розмірі 276 200,00 грн., з яких: 220000,00 грн. - сума заборгованості за договором позики за період з 26.07.2022 року до 31.01.2023 року; 17600,00 грн. - 8% річних за користування позикою; 10000,00 грн. - штраф; 28600,00 грн. - пеня у розмірі облікової картки НБУ та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 762,00 грн.
Позивач у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. При цьому , у матеріалах справи наявне клопотання позивача про розгляд справи без його участі.
Відповідач у судове засідання також повторно не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів справи, 26.07.2022 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір грошової позики №1, згідно умов якого позикодавець передає Позичальнику грошові кошти у розмірі 220 000 грн. (Двісті двадцять тисяч грн. 00 коп), а позичальник зобов'язується повернути зазначену суму у термін встановлений п. 2.1. (п.1.1. Договору).
Договір процентний. Сторони дійшли згоди про відсоткову ставку у 8 % річних за користування позикою (п. 1.2. Договору).
Згідно п. 2.1. Договору, позика надається строком до 31.01.2023 року.
Грошові кошти за позикою надаються у безготівковій формі шляхом банківського переказу (п. 3.2. Договору).
Відповідно до п. 5.1. Договору, при порушенні строку повернення позики, який вказаний у п. 4.1 Договору, позичальник сплачує штраф у розмірі 10 000 (Десять тисяч грн 00 коп.), а також пеню у розмірі облікової ставки НБУ від загальної суми позики, зазначеної у п. 1.1 Договору, за кожний день прострочення, починаючи з 31-го дня прострочення і закінчуючи днем повного повернення позики.
На підтвердження наявності заборгованості та вимог позивача до відповідача про повернення заборгованості, до позовної заяви позивачем долучені скріншоти переписки з абонентом іменованим «Samoff».
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Як убачається з правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014 року за наслідками розгляду справи N 6-79цс14, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Згідно ст. 1087 ЦК України, розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або безготівковій формі.
Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.
Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.
Відповідно до ст. 1088 ЦК України, під час здійснення безготівкових розрахунків допускається застосування платіжних інструкцій, передбачених законодавством України, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.
Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд.
Згідно п. 3.2. умов Договору, грошові кошти за позикою надаються у безготівковій формі шляхом банківського переказу.
У той же час, у матеріалах справи відсутні й суду не надано позивачем ОСОБА_1 будь-які належні, допустимі і достатні докази на підтвердження перерахування коштів позичальнику ОСОБА_2 відповідно до вимог ЦК України та на який банківський рахунок такі були переказані відповідно до п. 3 . умов договору грошової позки №1 .
Більше того, ні в змісті договору позики, ні в будь-яких інших документах долучених до матеріалів справи, реквізити повного карткового рахунку відповідача ОСОБА_2 не зазначено.
Відтак, позивачем у суді не доведено, що позичальнику було надано грошові кошти в строк, у розмірі та на умовах встановлених договором грошової позии №1 .
Окрім цього, суд не бере до уваги долучені позивачем до позовної заяви скірншоти з переписки на підтвердження наявності у відповідача ОСОБА_2 заборгованості за договором позики, який є предметом розгляду даної справи, оскільки , при дослідженні таких, суд не може встановити, що дана переписка велася саме з відповідачем ОСОБА_2 і борг про який йдеться у листуванні стосується саме договору грошової позики № 1 від 26.07.2022 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України), в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вимогами ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).
Враховуючи встановлені вище фактичні обставини справи та оскільки не було доведено факту переказу позивачем коштів відповідачеві у відповідності до умов Договору позики, та відповідно факту існування боргового зобов'язання, тому суд вважає, що позов є необґрунтованим, й за цих підстав в задоволенні такого слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 360-7 ЦПК України, ст. ст. 1046,1047,1049 ЦК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 )
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 )
Час та дата складання повного тексту рішення 23.05.2025 року о 16 год. 05 хв.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду М.М.Крегул