Справа№303/3744/25
2-о/303/113/25
22 травня 2025 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого судді Монич В.О.
за участю секретаря судових засідань Варваринець Н.Я.
представника заявника ОСОБА_1
заінтересованої особи ОСОБА_2
представника заінтересованої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,-
Представник заявника ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах ОСОБА_4 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису.
Заяву мотивує тим, що ОСОБА_4 та заінтересована особа ОСОБА_2 є подружжям та наразі триває розгляд справи про розірвання шлюбу між ними, проживали в одному дворогосподарстві за адресою АДРЕСА_1 .
Заявник проходить програму відновлення, яка спрямована на подолання наслідків насильства, відновлення психологічного стану та соціальної адаптації в Громадській організації "Ластівка+" та проживає не за місцем своєї реєстрації, а у спеціально підготовленому житлі для учасників програми відновлення.
Під час спільного проживання ОСОБА_2 постійно застосовував щодо заявниці домашнє насильство, а саме: психологічне насильство - словесні образи, приниження заявниці та старших дітей (від першого шлюбу), погрози фізичною розправою, залякування, контроль у пересуванні; фізичне насильство - ляпаси, стусани, штовхання, шарпання за волосся, нанесення побоїв заявниці та старшим дітям; економічне насильство - не дає коштів на елементарні потреби заявниці та дітей, всі зароблені кошти витрачає на ігрові автомати.
З приводу вищенаведеного, відповідно до постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.03.2025 року ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано відносно нього адміністративне стягнення.
Однак, незважаючи на це ОСОБА_2 продовжує чинити відносно заявниці домашнє насильство.
Таким чином, не зважаючи на припинення фактичних шлюбних відносин, притягнення його до відповідальності кривдник постійно переслідує її, ображає, принижує, погрожує, залякує. Внаслідок протиправних дій кривдника, переслідувань вона постійно хвилюється за свою безпеку та безпеку дітей. Погрози кривдника сприймає реально та переконана, що він може їх здійснити з огляду на ті факти насильства, які він застосовував до неї раніше, а тому в неї є всі підстави боятися за своє здоров'я та життя.
Таким чином, заявник вважає що є особою, яка зазнала домашнього насильства.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду 20.05.2025 року відкрито провадження по даній справі та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_4 - адвоката Білей С.В. заяву підтримала та просила її задоволити з підстав, вказаних у заяві.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви та заперечив обставини, вказані в заяві та вказав, що не чинить ніякого психологічного чи фізичного тиску на свою жінку, та додав, що між ним і його жінкою відбулася лише сварка.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 адвокат Стегура Н.Р. в судовому в судовому засіданні заперечила проти задоволення заяви, так як в матеріалах справи відсутні докази, та вказала, що з моменту ухвалення постанови у справі про адміністративне правопорушення від 27.03.2025 року на яку вказує заявник пройшло багато часу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши заявника суд приходить до наступних висновків.
Розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців (стаття 350-6 ЦПК України).
Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (пункт 3 частини й статті 1 Закону України «Про запобігання домашньому насильству»). Пункти 4, 14 та 17 статті 1 цього Закону визначають поняття економічного, психологічного та фізичного насильства.
Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункти 6 та 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання домашньому насильству»).
Оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання домашньому насильству»).
Стаття 26 Закону про запобігання домашньому насильству визначає серед спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, зокрема, обмежувальний припис стосовно кривдника.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (частина третя статті 26 Закону про запобігання домашньому насильству).
Порядок видачі судом обмежувального припису визначається ЦПК України (частина 8 статті 26 Закону України «Про запобігання домашньому насильству»).
Встановлено, що заявниця ОСОБА_4 є дружиною ОСОБА_2 .
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому (стала судова практика з 2019 по 2023 роки, справи №№ 363/3496/18; 452/317/19, 570/2528/20, 344/1046/21, 711/3693/22).
Заявник у своїй заяві посилається на постанову у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за психологічне насильство.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 березня 2025 року ОСОБА_2 визнано винним за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень.
Згідно вище вказаної постанови ОСОБА_2 , 15.03.2025 року о 14 годині 00 хвилин за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 вчинив психологічний тиск відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: висловлювався в її адресу не цензурними словами.
Відповідно до частини першої статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Саме на захист людини, її життя і здоров'я, недоторканості та безпеки спрямоване обґрунтоване застосування обмежувального припису. В свою чергу, згідно із частиною четвертою статті 13 Конституції України держава взяла на себе зобов'язання забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності. Однак частина перша статті 63 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
З огляду на те, що найвища соціальна цінність, закріплена у статті 3 Конституції України, переважає над конституційним правом особи, передбаченим частиною четвертою статті 13 Конституції України, що відповідає загальному інтересу суспільства, допускається обмеження останнього на користь першого в межах правил, встановлених законом. Тому застосування обмежувального припису, за яким звернулась заявниця, не суперечить вимогам закону в цьому аспекті.
Зокрема, психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру
Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункти 6 та 7 частини 1 статті 1 Закону).
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (частина третя статті 26 Закону про запобігання домашньому насильству).
Оцінка ризиків являє собою оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону).
Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Така оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи (постанова Верховного Суду від 30.01.2020 р. у справі № 545/744/19).
Порядок видачі судом обмежувального припису визначається ЦПК України (частина 8 статті 26 Закону України «Про запобігання домашньому насильству»), відповідно до статті 350-6 якого, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.
На обґрунтування домашнього насильства заявники посилаються на те, що ОСОБА_2 постійно застосовував щодо заявниці домашнє насильство, а саме: психологічне насильство - словесні образи, приниження заявниці та старших дітей (від першого шлюбу), погрози фізичною розправою, залякування, контроль у пересуванні; фізичне насильство - ляпаси, стусани, штовхання, шарпання за волосся, нанесення побоїв заявниці та старшим дітям; економічне насильство - не дає коштів на елементарні потреби заявниці та дітей, всі зароблені кошти витрачає на ігрові автомати.
На підтвердження наведеного до заяви долучено лише вище вказану постанову у справі про адміністративне правопорушення від 27.03.2025 року, водночас суд не може залишити поза увагою той факт, що пройшов значний проміжок часу з моменту ухвалення даної постанови, в свою чергу заявником не наданого інших доказів на підтвердження постійного та безперервного домашнього насильства.
За змістом Закону, метою обмежувального припису є забезпечення дієвого, ефективного та, що важливо підкреслити у цій справі, невідкладного захисту особи потерпілої від домашнього насильства.
За наявних у цій справі обставин така якість обмежувального припису як невідкладність втрачена, а отже його видача не обумовлена легітимною метою.
Крім того, як зазначалось, Закон вимагає, щоб рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймалися судом на підставі оцінки ризиків.
У постанові від 10 лютого 2021 року (справа № 761/49109/19) Верховний Суд наголосив, що під час розгляду питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Наявність чи відсутність ризиків у поєднанні з доведеним фактом вчинення особою домашнього насильства є основною і фактично єдиною підставою для застосування чи не застосування обмежувального припису (постанова Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі №756/3859/19), а отже, для видачі обмежувального припису не достатньо встановлення самого лише факту домашнього насильства, необхідно встановити наявність ризиків його продовження у майбутньому.
Зважаючи на відсутність доказів постійного та безперервного домашнього насильства щодо заявниці з боку її чоловіка, вірогідність вчинення у майбутньому такого насильства не може вважатися доведеною, що унеможливлює застосування до останньої обмежувального припису.
На підставі викладеного суд, керуючись статтями ст. ст. 258, 259, 260, 263-265, 350-1, 350-5, 350-6 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Володимир МОНИЧ