23.05.2025
Справа № 642/2342/25
Провадження № 1-кп/642/403/25
23.05.2025 м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12025221220000330 від 08.03.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, не одруженого, офіційно непрацевлаштованого, з середньою освітою, раніше неодноразово судимого: 14.09.2009 Ленінським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.186, ч.2 ст. 187 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 07.05.2011 за відбуттям строку покарання; 10.07.2013 Харківським районним судом Харківської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 28.01.2016 за відбуттям строку покарання; 06.04.2016 Ленінським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі; 16.08.2023 Ленінським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.186, ст.69, ч.2 ст.296, ч.1 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі. 28.09.2023 вироком Харківського апеляційного суду вирок скасовано, вважати засудженим за ч.2 ст.186, ч.2 ст.296, ч.1 ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 10 лютого 2025 року після відбуття строку покарання; 11.02.2025 взятого на облік бездомних осіб, як особу, яка не має постійного місця проживання, проживав за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч.1 ст. 357 КК України
ОСОБА_4 будучи достеменно обізнаним про введення в Україні з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, та відповідно до п. 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015, військового стану, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України,вчинив розбійний напад за наступних обставин:
Так, ОСОБА_4 , 08.03.2025 приблизно о 07 год. 40 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, по запрошенню знайомого ОСОБА_6 перебував у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , де розпивали спиртні напої в кімнаті. ОСОБА_4 почувши, що у іншого гостя, а саме у ОСОБА_7 є грошові кошти на банківській картці, так як останній має постійний дохід, саме в цей час у нього виник умисел на незаконне збагачення.
З метою реалізації свого єдиного умислу спрямованого на напад з метою заволодіння чужим майном із застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, діючи умисно, з корисливого мотиву, в умовах воєнного стану, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків ОСОБА_4 підійшовши спереду до потерпілого ОСОБА_7 , який в цей час сидів на дивані та переглядав медіа контент у своєму мобільному телефоні «Tecno Spark 6» (модель Tecno KE7), наніс один удар правою ногою в ділянку обличчя потерпілому, після чого, ОСОБА_7 поклав свій мобільний телефон собі до кишені куртки. Одразу ж між потерпілим та ОСОБА_4 виникла боротьба на підлозі кімнати, в ході якої останній наніс один удар рукою ззаду по голові потерпілому ОСОБА_7 в область затилку, внаслідок чого той втратив свідомість.
В той час, коли ОСОБА_7 прийшов до тями, відчув як ОСОБА_4 дістає з лівої кишені одягненої на ньому куртки його мобільний телефон ТМ «Tecno Spark 6» (модель Tecno KE7, ІМЕІ1 - НОМЕР_1 , ІМЕІ2 - НОМЕР_2 ) на 128GB, вартість якого згідно висновку експерта ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 3479 від 02.04.2025 складає 2892 гривень 67 копійок, який був у чохлі, в середині якого знаходилась банківська картка АТ «А-Банк», належна ОСОБА_7 .
Далі, в той час коли ОСОБА_7 сидів на підлозі, поруч з ним стояв ОСОБА_4 , який тримав в кожній руці по ножу, та продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу спрямованого на заволодіння чужим майном із застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, приставив один ніж, який він тримав у лівій руці до грудної клітки з правого боку потерпілого, а інший ніж, який тримав у правій руці - в область шиї зліва, та почав вимагати надати потерпілим ОСОБА_7 пароль від зазначеного вище мобільного телефону та пін-код від його банківської картки. Так як ОСОБА_7 відмовлявся називати необхідні ОСОБА_8 дані, остінній поклавши в сторону ніж, який знаходився у нього в лівій руці, наніс один удар кулаком лівої руки в область обличчя потерпілого та завдав ножового поранення ножем, який тримав у правій руці у ділянці нижньої щелепи ліворуч потерпілому.
У подальшому, потерпілий ОСОБА_7 боячись за своє життя і здоров'я надав ОСОБА_4 пароль від свого мобільного телефону та пін-код від банківської картки, та скориставшись тим, що останній відволікся вибіг з вказаної квартири та побіг у безпечне для нього місце.
В результаті протиправних дій ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_7 згідно висновку експерта № 309-426/2025 від 20.03.2025 були спричинені закрита тупа травма лицьового черепу у вигляді перелому кісток носу із наявністю зовнішніх ушкоджень: синців в обох параорбітальних ділянках, садна на спинці носу та забійно-рваної рани в лівому носовому ходу, що утворилася від багаторазової ударно-травматичної дії тупих твердих предметів. Забійно-рвана рана лівої вушної раковини. Різана рана у кута нижньої щелепи ліворуч, яка утворилася від травматичного впливу гострого предмету, що володів ріжучими властивостями. За ступенем тяжкості вищезазначені тілесні ушкодження належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня).
Після реалізації свого злочинного умислу спрямованого на напад з метою заволодіння чужим майном із застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_4 покинув місце вчинення злочину, тим самим незаконно заволодів вказаним майном та у подальшому, розпорядився викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 матеріальні збитки на загальну суму 2892 гривень 67 копійок.
Крім того, ОСОБА_4 , 08.03.2025 приблизно о 07 год. 40 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, по запрошенню знайомого ОСОБА_6 перебував у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , де розпивали спиртні напої в кімнаті. ОСОБА_4 почувши, що у іншого гостя, а саме у ОСОБА_7 є грошові кошти на банківській картці, так як останній має постійний дохід, у останнього, саме в цей час виник умисел на незаконне збагачення шляхом привласнення банківської картки з метою подальшого заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 , що знаходились на той час на рахунку його банківської картки, що кваліфікується як кримінальний проступок (відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України).
Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на привласнення офіційного документу, а саме банківської картки з NFC-чіпом для безконтактної оплати АТ «Акцент-Банк» № НОМЕР_3 , яка належить потерпілому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , після того, як наніс тілесні ушкодження потерпілому, та заволодів належним йому мобільним телефоном ТМ «Tecno Spark 6» (модель Tecno KE7, ІМЕІ1 - НОМЕР_1 , ІМЕІ2 - НОМЕР_2 ) на 128GB, який знаходився у чохлі, всередині якого містилася зазначена вище банківська картка, яка згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992, підпунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31, ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2000, ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000, п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_7 , яку ОСОБА_4 привласнив.
Таким чином, ОСОБА_4 , виконав усі дії, які вважав за необхідне, для привласнення офіційного документу, яким є банківська картка банку АТ «Акцент-Банк» № НОМЕР_3 , що є належним чином оформленим офіційним документом та матеріальним носієм, на якій містилися грошові кошти в сумі меншій за 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (станом на 01.01.2024 - це 3028 грн.), за яку у відповідності до вимог Закону України від 18.07.2024 №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набрав законної сили 09.08.2024 - особа не несе кримінальну відповідальність
Після цього, ОСОБА_4 , з привласненим офіційним документом, тобто банківською карткою банку АТ «Акцент-Банк» № НОМЕР_3 з місця вчинення злочину втік, тим самим розпорядився майном на власний розсуд.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, щиро розкаявся та висловив жаль щодо скоєного та пояснив, що 08.03.2025 з ранку по запрошенню знайомого ОСОБА_6 перебував у приміщенні квартири по АДРЕСА_3 , адресу точно не пам'ятає, де вони розпивали спиртні напої в кімнаті. Трохи пізніше до їх компанії долучився ОСОБА_7 . Почувши, що у ОСОБА_7 є грошові кошти на банківській картці, він вирішив заволодіти банківською карткою потерпілого. Він підійшов до ОСОБА_7 та почав наносити йому удари руками та ногами в різні частини тіла, механізм причинення тілесних ушкоджень та послідовність нанесення ударів, ділянки тіла потерпілого, куди він наносив удари, не пам'ятає. Подолавши спротив потерпілого, він відібрав у останнього мобільний телефон «Tecno Spark 6», в чохлі під телефоном, знаходилася банківська картка, яка належала ОСОБА_7 . Погрожуючи ножем, він вимагав, щоб ОСОБА_7 надав йому пароль від мобільного телефону та пін-код від банківської картки. Так як ОСОБА_7 відмовився повідомити йому пароль від мобільного телефону та пін-код від картки він наніс йому удар кулаком в область обличчя, та завдав ножевого поранення також в області обличчя, куди точно не памятає, так як перебував в стані алкогольного спяніння. Після чого ОСОБА_7 повідомив йому пароль від свого мобільного телефону та пін-код від банківської картки, а він залишив квартиру з викраденим майном, належним потерпілому.
Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і сторонами кримінального провадження не оспорюються.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження, приймаючи до уваги те, що обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, погодився з усіма обставинами та кваліфікацією вчинених ним діянь, суд відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують його особу, та документів, які стосуються речових доказів та процесуальних витрат у справі.
При цьому судом було з'ясовано правильність розуміння обвинуваченим ОСОБА_4 змісту цих обставин, не встановлено сумнівів у добровільності його позиції та роз'яснено йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Надані обвинуваченим ОСОБА_4 в судовому засіданні, показання є послідовними та логічними, а тому не викликають у суду жодних розумних сумнівів щодо доведеності його винуватості у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Таким чином, суд вважає вину ОСОБА_4 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень за обставин, викладених в описовій частині вироку, доведеною повністю та кваліфікує його дії:
- за ч.4 ст.186 КК України, так як своїми діями ОСОБА_4 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, в умовах воєнного стану;
- за ч. 1 ст. 357 КК України, так як своїми діями ОСОБА_4 вчинив привласнення офіційного документу з корисливих мотивів.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.187 КК України, згідно зі ст.12 КК України є умисним корисливим особливо тяжким злочином, а кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.357 КК України, відноситься до умисних кримінальних проступків.
Також, судом враховується, що обвинувачений ОСОБА_4 не одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий, а саме: 14.09.2009 Ленінським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.186, ч.2 ст. 187 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 07.05.2011 за відбуттям строку покарання; 10.07.2013 Харківським районним судом Харківської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 28.01.2016 за відбуттям строку покарання; 06.04.2016 Ленінським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі; 16.08.2023 Ленінським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.186, ст.69, ч.2 ст.296, ч.1 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі. 28.09.2023 вироком Харківського апеляційного суду вирок скасовано, вважати засудженим за ч.2 ст.186, ч.2 ст.296, ч.1 ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 10 лютого 2025 року після відбуття строку покарання; після звільнення з місць позбавлення волі не працював.
Верховний Суд України у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Тому, відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину обвинуваченим ОСОБА_4 визнаються судом обставинами, які пом'якшують його покарання. оскільки він висловив жаль з приводу вчиненого та висловив осуд своєї поведінки та готовність понести передбачене законом покарання.
Обставиною, що обтяжує покарання, суд враховує обставину передбачену п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, а саме: вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням викладеного, призначаючи покарання обвинуваченому, враховуючи ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, за одне з яких санкція статті передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що йому необхідно призначити покарання за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі, а за ч.1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі, в межах санкцій вказаних частин статей КК України.
При призначенні покарання для обвинуваченого суд, також враховує положення ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Отже, призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд враховує обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання, враховує ступінь тяжкості та обставини скоєних кримінальних правопорушень, а також особу обвинуваченого, який не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, раніше судимий, вчинив особливо тяжкий злочин та кримінальний проступок невдовзі після звільнення з міст позбавлення волі, тому з урахуванням обставин кримінального провадження і даних про особу обвинуваченого, суд приходить до переконання про необхідність призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 187 КК України та у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 357 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Також суд застосовує до ОСОБА_4 додаткове покарання в вигляді конфіскації майна, яке передбачене санкцією ч. 4 ст. 187 КК України.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст.69 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю для цього передумов, а застосування таких положень Закону буде явно несправедливим через м'якість покарання.
Відповідно до положень ч.1 та ч. 3 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. До основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких особу було визнано винною.
Отже, покарання ОСОБА_4 необхідно призначити із застосуванням положень ч.ч. 1, 3 ст.70, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за ч. 1 ст. 387 КК України більш суворим, призначеним за ч. 4 ч. 187 КК України з приєднанням додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, яке призначене за ч. 4 ст. 187 КК України.
В ході досудового розслідування по кримінальному провадженню ОСОБА_4 08.03.2025 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, йому на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду від 10.03.2025 обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжений при розгляді даного кримінального провадження в суді ухвалою судді від 05.05.2025 до 03.07.2025, та який суд, враховуючи призначення ОСОБА_4 реального покарання в виді позбавлення волі на тривалий строк, з метою забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків та виконання вироку суду, вважає доцільним залишити до набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання підлягає зарахуванню строк попереднього ув'язнення з 08.03.2025 року до дня набрання даним вироком законної сили із розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України з ОСОБА_4 підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експертів для проведення судової товарознавчої експертизи №3479 від 02.04.2025 в розмірі 4240 грн. 80 коп.
Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації (ч.4ст.174 КПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 08.03.2025 по справі 642/1304/25 накладено арешт на речові докази по справі. У зв'язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на вищезазначене майно.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 373-374 КПК України суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК України і призначити йому покарання:
- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі.
У відповідності до ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 03.02.2025 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення судової товарознавчої експертизи №3479 від 02.04.2025 в розмірі 4240 (чотири тисячі двісті сорок) гривень 80 копійок.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 12 березня 2025 року у справі № 642/1304/25, якою накладено арешт на майно, вилучене 08.03.2025 під час проведення обшуку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затриманого на підставі ст.208 КПК України, а саме на: спортивну кофту темного кольору з написом «NIKE», яка була одягнута на ОСОБА_4 , на лівому рукаві та в середній частині якої виявлено слід РБК, та мобільний телефон торгової марки Тесnо К7, в корпусі темно синього кольору з чохлом темно синього кольору на якому мається напис «GETMAN CASE», з операційною системою Android 10, з об'ємом оперативної пам'яті 4ГБ, з об'ємом пам'яті 128 ГБ, який має IMEI 1: НОМЕР_1 , IME 2: НОМЕР_2 та ПІН-код1914, з видимими слідами користування, та пошкодженнями у вигляді відшарування захисного скла від основного покриття, який вилучено у ОСОБА_4 .
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 12 березня 2025 року у справі № 642/1304/25, якою накладено арешт на майно, вилучене під час огляду місця події 08.03.2025, а саме на ніж з речовиною бурого кольору, який поміщено до паперового конверту, фрагмент туалетного паперу з речовиною бурого кольору, який поміщено до паперового конверту та сліди папілярних візерунків, які відкопійовані на 4 ВЛС та поміщені до спеціального пакету МВС з маркуванням PSP 1284721.
Речовий доказ - мобільний телефон торгової марки Тесnо К7 (IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ), в корпусі темно синього кольору з чохлом темно синього кольору на якому мається напис «GETMAN CASE», який зберігається в камері схову СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області, повернути потерпілому ОСОБА_7 .
Речові докази: ніж з речовиною бурого кольору, який поміщено до паперового конверту, фрагмент туалетного паперу з речовиною бурого кольору, який поміщено до паперового конверту та сліди папілярних візерунків, які відкопійовані на 4 ВЛС та поміщені до спеціального пакету МВС з маркуванням PSP 1284721, які зберігаються в камері схову СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області, знищити після набрання вироком законної сили.
Речовий доказ - спортивну кофту темного кольору торгової марки «Nike», який зберігається в камері схову СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області, повернути ОСОБА_4 , а у разі відмови у їх отриманні - знищити.
Речові докази: відеозаписи «export-e8lee» та “export-trisg», від 08.03.2025, які записані на лазерний диск DVD-R; 120 min, 4,7 Gb 16x з написом «Verbatim»- залишити у матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Холодногірський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Роз'яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя ОСОБА_1