Справа № 199/4673/25
(1-кп/199/755/25)
(мотивувальна частина)
22 травня 2025 року місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі (далі скорочено по тексту - Суд):
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
прокурор ОСОБА_3
обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22025040000000446 від 27.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 204 КК України, ОСОБА_5 а у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 204 КК України,
1. Дане кримінальне провадження підсудне Амур-Нижньодніпровському районному суду міста Дніпра. Угод про примирення або визнання винуватості в даному провадженні в порядку ст.ст. 468 - 475 КПК України немає. Підстави, передбаченіп.п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження або його зупинення на теперішній час відсутні. Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України та відсутні підстави для його поверненнявідповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України. Клопотань щодо обрання заходів забезпечення кримінального провадження не надходило. Обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування були вручені обвинуваченим.
Підстав для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні не встановлено, клопотань від учасників про розгляд провадження у закритому судовому засіданні не надходило, а тому воно повинно бути розглянуте суддею одноособово, у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра, із забезпеченням повного фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.
Частиною 2 ст. 316 КПК передбачений граничний строк для призначення судового розгляду, зокрема, судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.
2. Під час підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_5 , звернувся до суду з клопотанням «про зняття арешту майна» на його автомобіль Wolkswagen Polo, 2007 р.в., державний номер НОМЕР_1 та на автомобіль Wolkswagen Т-Roc, 2019 р.в., державний номер НОМЕР_2 , який належить його дружині ОСОБА_7 .
Свою вимогу обґрунтував тим,, мовою оригінала, що «кримінальне провадження завершено, автомобіль дружини жодним чином не пов'язаний зі справою та відсутні підстави для накладення арешту».
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, оскільки це питання може бути вирішено під час судового розгляду кримінального провадження та після дослідження доказів, які на стадії підготовчого судового засідання суду не подаються.
Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_6 залишити вирішення клопотання на розсуд суду.
Вивчивши доводи, якими обґрунтовується необхідність скасування арешту майна, викладені у клопотанні та надані документи, заслухавши пояснення та думки учасників підготовчого судового провадження, Суд вважає необхідним вказати учасникам судового проваждженя, які беруть участь у судовому розгляді клопотання про скасування арешту майна, наступне.
По перше, Суд здійснює судовий розгляд клопотання про скасування арешту майна виключно в межах вимоги, заявленої обвинуваченим ОСОБА_5 та доказів, які останній подав Суду на обґрунтування свого клопотання, що кореспондується з відповідним приписом Кримінального процесуального кодексу України.
По друге, розглядаючи клопотання Суд зауважує та застерігає, що Суд, здійснюючи розгляд клопотання про скасування арешту майна: не вирішує питання про визнання права власності будь-якої фізичної або юридичної особи на майно; не вирішує питання щодо правомірності у подальшому права користування будь-якої фізичної або юридичної особи майном; не вирішує питання про повернення або передачу будь-якій фізичний або юридичні особі майна, оскільки ці питання знаходяться поза межами повноважень Суду, визначених КПК України, тому, виключно вирішує питання, чи дійсно на теперішній час має бути скасований захід забезпечення кримінального провадження - арешт майна.
Вислухавши думки учасників підготовчого судового провадження, вивчивши зміст клопотання обвинуваченого та перевіривши доводи, які ОСОБА_5 виклав у клопотанні, суд мотивує своє рішення наступним чином.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Зміст та форма кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, яка передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України (ч. 1 ст. 22 КПК України), диспозитивність, якою закріплено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених КПК України (ч. 1 ст. 26 КПК України).
Разом з цим, Суд констатує, що обвинувачений ОСОБА_5 до клопотання про скасування арешту майна не надав жодного з доказів, які б на його дозволили суду оцінити обґрунтованість його накладення.
Більш того, на підтвердження обґрунтування своїх доводів про скасування арешту майна, обвинуваченим ОСОБА_5 не подані Суду як процесуальні рішення слідчого, зокрема передбачені п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України так і ухвали слідчого судді про арешт майна.
З цього приводу суд наголошує, що Суд не має права самостійно відшукувати докази на користь сторони судового провадження, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя та, виходячи з основоположних засад диспозитивності, не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у клопотанні обвинуваченого.
Обґрунтовуючи своє клопотання обвинувачений посилався на те, що один автомобіль належить йому на праві власності, другий належить його дружині на праві власності, тому «автомобіль дружини жодним чином не пов'язаний зі справою та відсутні підстави для накладення арешту
Оцінюючи наявність потреби у збереженні арешту майна Суд зазначає, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт на майно може бути накладено з метою збереження речових доказів, а тому Суд відхиляє таке посилання, оскільки воно не ґрунтується на вимозі закону, зводиться до особистого тлумачення норм процесуального закону і хибній оцінці цих норм, так як відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Нормативно визначеними властивостями доказів є їх належність, допустимість та достовірність. Доктринально визнаними елементами кримінального процесуального доказування, що являють собою єдиний нерозривний процес є 1) отримання доказів (активна цілеспрямована пізнавально-практична й розумова діяльність суб'єктів доказування, яка складається з окремих взаємозалежних та взаємовпливових елементів - пошуку, виявлення (встановлення), а при необхідності, вилучення фактичних даних та їх джерел та перевірки, оцінки фактичних даних і їх джерел, їх процесуального оформлення (закріплення) й власне надання фактичним даним та їх джерелам уповноваженими суб'єктами кримінального процесу значення певного доказу у кримінальному провадженні); 2) використання доказів (практична процесуальна та розумова діяльність, що полягає в оперуванні доказами, у встановленні на їх підставі обставин, що мають значення для кримінального провадження, в обґрунтуванні доказами своєї правової позиції сторонами кримінального провадження, в обґрунтуванні відповідних процесуальних рішень уповноваженими суб'єктами, у тому числі й для перевірки вже отриманих доказів та для отримання нових доказів тощо).
Транспортний засіб є специфічним об'єктом цивільних прав. Власник транспортного засобу має право використовувати його на свій розсуд відповідно до його цільового призначення.
Таким чином, предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій володіють доказовим значенням в силу свого існування та імовірного вчинення щодо них певних дій.
Транспортний засіб як об'єкт цивільних прав ідентифікується, зокрема, через певні реєстри, а також включення до них певної інформації. Відтак імовірне відчуження транспортного засобу транспортного засобу (які з певною ймовірністю можуть бути здійснені власником після скасування арешту) вплинуть на можливість подальшого використання його як доказу, оскільки після відчуження або перетворення певних агрегатів, пошук та встановлення відомостей про транспортний засіб може буде істотно утруднений.
3. Суд звертає увагу, що для обґрунтування та постановлення законного, мотивованого рішення за клопотанням обвинуваченого про скасування арешту майна, мають бути досліджені під час судового розгляду кримінального провадження певні докази, які на стадії підготовчого судового провадження учасниками судового провадження не подаються та Судом не досліджуються.
4. Крім того, Судом враховується, що відповідно до припису частини 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Таким чином, КПК України визначено, що питання щодо скасування арешту розглядається суддею/судом - під час судового провадження, з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд.
З огляду на викладене, Суд ввважає за необхідне зазначити, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту зазначеного майна може призвести до негативних наслідків, та не буде відповідати завданням кримінального провадження.
Одночасно, Суд наголошує, що хоча з плином часу та ходом досудового розслідування, судового розгляду, арешт майна може втрачати свою актуальність, спеціальні положення про збереження речових доказів та вирішення питання про них одночасно з постановленням судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, базується на засаді безпосередності дослідження показань, речей і документів (стаття 23 КПК України), відповідно до якої суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в речах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на те, що арештоване майно ймовірно має статус речових доказів у цьому кримінальному провадженні та наявна подальша необхідність його арешту в цілях кримінального провадження, Суд не вбачає підстав для скасування арешту майна, про яке йдеться в клопотанні захисника.
Окремо Суд звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_5 просить Суд скасувати арешт майна на транспортні засоби, які він у своєму клопотанні помилково вказує та іменує як «Wolkswagen», хоча транспортні засоби в копіях про реєстрацію відповідного транспортного засобу вказані як «Volkswagen».
Разом з цим, Суд роз'яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 350 КПК України відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав.
Керуючись ст.ст. 110, 314-317, 369, 371, 372 КПК України, суд,
Призначити судовий розгляд по кримінальному провадженню № 22025040000000446 від 27.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 204 КК України, ОСОБА_5 а у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 204 КК України, у відкритому судовому засіданні на 12-30 годину 29 травня 2025 року в залі судового засідання Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра за адресою: вул.Новоселівська, 9, місто Дніпро.
Судовий розгляд по кримінальному провадженню здійснювати суддею одноособово.
У судове засідання викликати прокурора, обвинувачених.
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 а про скасування арешту майна на автомобіль Volkswagen Polo, 2007 р.в., державний номер НОМЕР_1 та на автомобіль Volkswagen Т-Roc, 2019 р.в., державний номер НОМЕР_2 , відмовити.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, а заперечення можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, яким закінчується судовий розгляд.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
26.05.2025