ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/10726/22
провадження № 1-в/753/311/25
"21" травня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурор ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Подільського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про вирішення питання про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку стосовно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
встановив:
15 травня 2025 року провідний інспектор Подільського районного відділу
філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області звернулася до суду з поданням, в якому просить суд вирішити питання про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку стосовно засудженого ОСОБА_4 .
Представник органу пробації та засуджений у судове засідання не з'явилися, про місце, дату та час судового засідання повідомлені належним чином, клопотань про відкладення до суду на подавали, втім їх неявка на підставі ч. 5 ст. 539 КПК України не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Суд, вивчивши подання та перевіривши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 4 ч. 2 цієї ж статті КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 КК України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв'язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.
Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе, бо це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.
Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.
Так, з матеріалів справи вбачається наступне.
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 20.09.2022 за ч. 1 ст. 309 КК України ОСОБА_4 визнано винним та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.
Згідно з поданням вирок набрав законної сили 21.10.2022, однак ОСОБА_4 в добровільному порядку його не виконав. Частково штраф було сплачено лише 26.04.2023 в сумі 3400 грн, а подальше виконання рішення суду не здійснювалося. Подільський районний відділ пробації вживав заходів щодо забезпечення виконання вироку, зокрема направляв засудженому повідомлення, подавав звернення до суду, виконавчих органів, надсилав запити до податкових та військових структур з метою з'ясування можливості стягнення суми штрафу.
Станом на травень 2025 року покарання у виді штрафу залишилось невиконаним у частині 13 600 грн.
У зв'язку з вказаним, орган пробації просить суд, керуючись положеннями ч. 1 ст. 80 КК України, звільнити ОСОБА_4 від подальшого відбування покарання, посилаючись на нібито закінчення строку давності виконання обвинувального вироку.
Оцінивши матеріали подання та долучені документи, суд вважає подання таким, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суд встановив, що у цьому випадку випадку ОСОБА_4 26.04.2023 надав підтвердження часткової сплати штрафу в сумі 3 400 грн. Сам факт часткового виконання вироку засвідчує початок відбування призначеного покарання.
Цей факт юридично має ключове значення, адже він блокує можливість застосування звільнення за ст. 80 КК України, оскільки особа вже вступила у процес реалізації вироку, навіть якщо добровільне чи повне виконання не відбулося.
При цьому суд звертає увагу, що правовий підхід до питання початку відбування покарання є єдиного характеру, незалежно від виду санкції. Як у випадку з позбавленням волі особа вважається такою, що розпочала відбування покарання з моменту фактичного прибуття до місця відбування або поміщення до слідчого ізолятора з подальшим зарахуванням у строк, так і при застосуванні штрафу виконання починається з моменту сплати хоча б частини суми. З цього моменту строки, передбачені ст. 80 КК України, вже не застосовуються.
Інакше кажучи, якщо особа вже почала сплачувати штраф вона вже «виконує вирок», тобто вступила у фазу покарання, і механізм звільнення за давністю вже не працює. Цей підхід ґрунтується на єдиному розумінні суті кримінального покарання як акту реалізації судового рішення.
У зв'язку з цим, твердження про закінчення строків виконання, попри наявність факту часткової сплати штрафу та подальшої відмови особи від виконання вироку, є юридично неспроможним і суперечить системному тлумаченню положень КК України, зокрема ст. 80.
Крім того, суд бере до уваги, що засуджений ОСОБА_4 був безперечно обізнаний із вироком суду та змістом призначеного покарання, оскільки 26.04.2023 ним було сплачено частину штрафу в розмірі 3400 грн. Вказаний факт свідчить не лише про початок фактичного виконання вироку, а й про наявність усвідомленого обов'язку виконати судове рішення у повному обсязі.
Однак, попри таку обізнаність, протягом майже двох років після набрання вироком законної сили ОСОБА_4 жодних подальших дій для повного виконання покарання не вчинив, не повідомляв орган пробації про поважні причини несплати решти штрафу, ухилявся від контакту з уповноваженим органом, що змушує суд розцінювати його поведінку як свідому пасивну форму ухилення від відбування покарання.
Відтак, за наявності об'єктивної можливості виконати вирок, підтвердженої самим фактом часткової сплати, а також при відсутності доказів реальних перешкод до його повного виконання, суд не вбачає підстав ані для застосування строків давності, ані для звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання у виді штрафу.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення подання органу пробації.
Керуючись статтею 80 КК України, статтями 372, 376, 537, 539 КПК України, суд
постановив:
У задоволенні подання Подільського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1