ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/9769/25
провадження № 3/753/4194/25
"22" травня 2025 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Бондаренко М.С., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановила:
До Дарницького районного суду м. Києва 14 травня 2025 року надійшов протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 19 квітня 2025 року серії ЕПР № 305737, водій ОСОБА_1 19 квітня 2025 року, о 21 год. 27 хв., у м. Києві, на вул. Тростянецька, керував транспортним засобом «Ford», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 пройти відмовився, що зафіксовано на відеокамеру працівника поліції. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил Дорожнього Руху, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, стверджуючи, що перебував на лавочці зі своєю дівчиною, де вживав алкоголь. За його словами, він почув топіт, побачив, як «хтось біжить», і вирішив, що це представники територіального центру комплектування, тому почав тікати, однак згодом зрозумів, що це поліція. Після затримання, як стверджує особа, його почали заламувати та вести до його автомобіля, який знаходився 300 метрів від них. Згодом на місце події прибула його дівчина, і, за словами ОСОБА_1 , він лише спостерігав за оформленням матеріалів. Наполягав на своїй невинуватості та просив суд закрити провадження.
У судовому засіданні адвокат Полянчук В.Б. наполягав на необхідності закриття провадження у справі, посилаючись на відсутність доказів, що підтверджують склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, зазначав, що ОСОБА_1 не визнає факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. На думку адвоката, у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та об'єктивні докази, які б підтверджували факт перебування особи у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом. Також зазначалося, що у ході фіксації подій працівниками поліції були допущені порушення, які, мали наслідком порушення прав особи, зокрема в частині належного оформлення адміністративних матеріалів. Крім того, було висловлено сумнів щодо дотримання прав ОСОБА_2 при затриманні, та наголошено на відсутності доказів, які б підтверджували надання йому можливості скористатися правничою допомогою.
Суддя, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його адвоката, дійшла таких висновків.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.
Дотримуючись вимог ст. 252 КУпАП, суддя оцінила докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, водночас керуючись законом і правосвідомістю.
Суддя вважає, що складені працівниками поліції стосовно ОСОБА_1 протоколи відповідають вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містять виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про події правопорушень та особу, яка їх вчинила.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами у справі, а саме:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 3057537 від 19.04.2025 року, складений інспектором поліції у якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння з відповідним застереженням про правові наслідки такої відмови за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- направлення на огляд до закладу охорони здоров'я, складене відповідно до вимог Інструкції, в якому зазначено медичний заклад, дата, час, підстава, особа, яка доставляє, та особа, яка направляється. Такий огляд не здійснювався у зв'язку із категоричною відмовою ОСОБА_1 ;
- рапорт працівника патрульної поліції ОСОБА_3 у якому викладено хронологію виявлення автомобіля, обставини затримання водія, поведінку ОСОБА_1 після зупинки, а також його пряма відмова від проходження огляду, підтвердження вживання алкоголю, вказівка на втечу та спробу уникнення відповідальності;
- копія постанови про адміністративне стягнення, винесеної за результатами іншого правопорушення (ст. 125 КУпАП), що стосувалась порушення ПДР у момент виявлення ОСОБА_1 на місці події.
- відеозапис з нагрудної бодікамери працівників поліції з якого вбачається:
00:00 - 01:20 - зафіксовано момент, коли патрульні поліцейські виявили автомобіль, що раніше переслідувався, припаркованим на узбіччі. Водій покинув транспортний засіб і почав втікати пішки. На 01:20 поліцейські наздоганяють та затримують особу, яка ідентифікована як ОСОБА_1 . Одразу після затримання на запитання працівника поліції про вживання алкоголю особа дає чітку позитивну відповідь;
03:00 - ОСОБА_1 добровільно повідомляє: «півгодини тому чікушку, я попав», підтверджуючи як вживання алкоголю, так і обізнаність із ситуацією. У спілкуванні з поліцейськими фігурують коментарі: «якби я був молодший, то втік би», та обговорення того, «як красиво вискочив через пасажирське», що прямо вказує на усвідомлення факту керування транспортним засобом та намагання уникнути відповідальності шляхом втечі;
16:30 - особі запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Drager. Після прибуття на місце дівчини ОСОБА_1 , з 17:00 його поведінка змінюється, він починає заперечувати керування транспортним засобом, стверджуючи, що нібито лише стояв і вживав алкоголь;
17:10 - поліцейські повторно пропонують пройти огляд на місці. ОСОБА_1 уникає прямої відповіді;
17:30 - особі роз'яснюють правові наслідки відмови від огляду, зокрема факт складання адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП;
20:30 - 21:00 - поліцейські пропонують проїхати до медичного закладу для огляду, проте з боку ОСОБА_1 реакції не послідувало;
З 46:00 - відображено тривалий процес вручення адміністративного протоколу. ОСОБА_1 поводиться агресивно, заперечує факт керування, конфліктує зі своєю дівчиною і не бажає отримувати документи.
Також до матеріалів справи долучено відеозаписи з камер відеоспостереження, на яких поетапно зафіксовано:
- момент руху автомобіля «Ford», державний номерний знак НОМЕР_1 ;
- момент його зупинки;
- чітке встановлення, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом;
- його подальшу втечу з авто;
- переслідування та затримання поліцейськими.
Суддя вважає, що долучені до матеріалів справи докази, зокрема відеозапис, що був зроблений з нагрудної відеокамери інспекторів патрульної поліції та відеоматеріали з камер спостереження стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
У той же час, суддя критично оцінює надані пояснення ОСОБА_1 під час судового засідання, з огляду на наступне.
Так, версія подій, за якою він «просто сидів на лавочці й тікав через страх перед ТЦК» виглядає повністю неузгодженою з матеріалами справи. На відеозаписах чітко видно момент керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 (камери спостереження), його втечу саме з автомобіля через пасажирські двері (бодікамера), вільне зізнання особи у вживанні алкоголю та керуванні (3 хв відео).
Водночас суддя надає перевагу безперервній, внутрішньо узгодженій та документально підтвердженій версії подій, відображеній на технічних засобах відеофіксації. Зокрема, бодікамера патрульного, а також записи з камер спостереження дозволяють із належною достовірністю встановити факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .
Щодо тверджень про нероз'яснення порядку направлення на медичний огляд та відсутність адміністративного затримання.
Так, адвокат стверджував, що працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 порядок направлення на огляд до медичного закладу, а також що адміністративне затримання не оформлювалося, оскільки особа «самостійно пересувалася».
Суддя не погоджується з цією позицією, з огляду на наступне.
По-перше, твердження про відсутність належного роз'яснення порядку направлення на огляд є голослівним і прямо спростовується змістом відеозапису. Як видно з бодікамери, ОСОБА_1 двічі запропонували пройти огляд на місці за допомогою приладу Drager (16:30 і 17:10), двічі запропонували пройти огляд у лікаря (20:30 та 21:00), роз'яснено наслідки відмови, зокрема складення протоколу про адміністративне правопорушення (17:30).
Факт категоричної відмови від будь-яких процесуальних дій виключає обов'язок поліції продовжувати формальну частину вручення направлення, оскільки останній очевидно відмовився його приймати, комунікацію блокував, а документи не отримував.
По-друге, закон не передбачає обов'язкового складання протоколу про затримання у кожному випадку, коли особа фактично перебуває на місці події та не чинить опору саме при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
З огляду на наведене, суддя дійшла висновку, що наявні в справі докази є належними, допустимими та достатніми для встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддею не було встановлено підстав вважати, що працівники поліції під час несення останніми служби, перебуваючи при виконанні службових обов'язків, діяли упереджено стосовно ОСОБА_1 , переслідуючи інші цілі, аніж передбачені законодавством у випадку виявлення осів, які ймовірно вчинили правопорушення.
До того ж, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та його адвокат не ставили перед судом питання про тенденційність з боку уповноважених працівників патрульної поліції по відношенню до ОСОБА_1 та не заявляли клопотань про їх допит у судовому засіданні.
З огляду на те, що у справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення та накладення на нього стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, обставин, які пом'якшують та обтяжують відповідальність, вважаю, що стягнення у виді штрафу із позбавленням права керувати транспортними засобами, що передбачено санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає вимогам ст. 23, 33 КУпАП і є домірним вчиненому.
Накладення такого стягнення відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
У розпорядженні суду відсутні документи, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. 130 ч. 1, статтями 23, 33, 40-1, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, ч. 4 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суддя,
ухвалила:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню подвійний розмір штрафу у сумі 34 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя Марина БОНДАРЕНКО