ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6947/25
провадження № 3/753/3165/25
"22" травня 2025 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Бондаренко М.С., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановила:
Історія провадження
До Дарницького районного суду м. Києва 09 квітня 2025 року надійшов протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Бондаренко М.С. для розгляду цієї справи.
Суддею призначались судові засідання на 24 квітня, 01 та 22 травня 2025 року.
Так, кожного разу розгляд переносився виключно з ініціативи двох адвокатів. Втім, навіть за таких сприятливих для них умов, під час третьої спроби провести розгляд по суті, адвокати знову звернулися до суду з клопотанням про відкладення, мотивуючи це одночасною неявкою як особи, яка притягається до відповідальності, так і свідка працівниці патрульної поліції, яка складала протокол.
Водночас суддя не вбачала підстав для задоволення цього клопотання з наступних причин.
По-перше, ОСОБА_1 за півтора місяця перебування справи в провадженні суду не з'явилася жодного разу. Водночас вона була представлена двома адвокатами, рівень підготовки яких дозволяє суду припустити, що їх професійна майстерність цілком здатні компенсувати відсутність самої особи в залі суду.
По-друге, посилання адвокатів на неявку свідка поліцейської, яка складала адміністративний протокол, також не переконало суд. Адвокати не змогли конкретно пояснити, які саме питання до свідка можуть бути поставлені, які обставини вона могла б прояснити та які протиріччя у справі вона могла б вирішити. Крім того, суд уже здійснював перерву у справі для забезпечення явки зазначеного свідка, що додатково свідчить про належне дотримання принципу всебічного з'ясування обставин. Проте подальше відкладення розгляду справи в умовах, коли вона вже наближається до межі розумного строку, суддя вважала недопустимим. Тим паче, що дії цієї службової особи повністю зафіксовані на відеозаписі з нагрудної камери, долученому до матеріалів справи, який не лише фіксує хронологію подій, а й надає можливість суду самостійно встановити характер і зміст усіх дій.
Відтак, суддя вважала за необхідне перейти до розгляду матеріалів адміністративного правопорушення по суті, оскільки безпідставне, умисне затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким зокрема є охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України.
Розгляд справи по суті
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 23 березня 2025 року серії ЕПР № 279090, водійка ОСОБА_1 23 березня 2025 року, о 00 год. 15 хв., у м. Києві на вул. Автотранспортна, керувала транспортним засобом «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водійки у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», під запис на нагрудну бодікамеру 460653, 470315 номер тесту 5212, результат позитивний - 0,80‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, тим самим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні 22 травня 2025 року адвокат Крупій І.Я. оголосив заперечення на матеріали долучені до протоколу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, які полягають у наступному: 1) ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом, за кермом перебував її чоловік, а жодних належних та допустимих доказів того, що саме вона була водієм, у матеріалах справи не міститься; 2) фіксація подій відбулася під час повітряної тривоги, у зв'язку з чим ОСОБА_1 з родиною, за їх твердженням, прямували в укриття, тому оформлення матеріалів було здійснено із істотними порушенням; 3) під час проведення огляду на стан сп'яніння не були залучені свідки або поняті, що, на думку адвокатів, є порушенням встановленої процедури; 4) особі не було вручено примірник протоколу про адміністративне правопорушення та не було надано можливості надати пояснення по суті події.
Усе викладене, на переконання адвоката є підставою для закриття справи стосовно ОСОБА_1 за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення адвокатів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дійшла таких висновків.
Мотиви суду
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.
На підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, суду надано:
протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 279090 від 23 березня 2025 року, складений стосовно ОСОБА_1 ;
результат «Drager alcotect 6820», тест № 5215, відповідно до якого ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп'яніння, а саме 0,80‰ алкоголю у крові;
акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
розписка про зобов'язання ОСОБА_1 не керувати транспортним засобом;
копія водійського посвідчення ОСОБА_1 ;
реєстраційна картка транспортного засобу;
відеозапис з бодікамери поліцейського 460653, 470315.
Суддя, дотримуючись вимог ст. 252 КУпАП, оцінила докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, водночас керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вказана норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила дорожнього руху та є обов'язковими для виконання.
Відповідно до п. 2.9а ПДР водіям забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначена ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Інструкції).
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 Інструкції).
Суддею перевірено заперечення висловлені щодо порушеннь з боку працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та не встановлено таких при його оформленні.
Так, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП серії ЕПР № 279090 від 23.03.2025 стосовно ОСОБА_1 , складений уповноваженою на те особою, поліцейською 1 взводу 2 роти 4 батальйону полку-2 УПП у м. Києві капралом поліції Чепурною В.Ю., яка була одягнута в однострій, мала при собі спеціальний жетон, тобто діяла в межах повноважень, наданих Законом України «Про Національну поліцію» та її дії відповідають вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07 листопада 2015 року.
До матеріалів справи долучено акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, серійний номер приладу ARHK-0513 та роздруківку результату з цього приладу.
Згідно з актом, ознаками сп'яніння у ОСОБА_1 були: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Огляд проведено з технічним засобом Drager 6820 при температурі +15°C. Результат тесту 0,80 проміле алкоголю в крові, що підтверджено друкованим звітом з приладу.
На роздруківці результату Drager, яка міститься у справі, стоїть особистий підпис ОСОБА_1 , а також підпис інспектора поліції, який проводив огляд.
Крім того, ОСОБА_1 власноруч поставила підпис на акті огляду, що підтверджує:
- ознайомлення з документом,
- згоду з результатами,
- відсутність будь-яких зауважень або заперечень щодо процедури.
Суддя робить особливий акцент, що жодного запису про незгоду, відмову чи зауваження з боку особи не міститься.
Також суддя дослідила відеозапис із нагрудної камери працівника поліції, події мали наступну послідовність:
00:00 - на початку відеозапису зафіксовано, як транспортний засіб «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 зупинений працівниками поліції, перебуває на узбіччі з увімкненими аварійними сигналами. Подія відбувається під час дії комендантської години;
01:50 - до поліцейських підходить чоловік з боку переднього пасажирського сидіння. Як пізніше з'ясується, це чоловік ОСОБА_1 . Він повідомляє, що є пасажиром, і з'ясовує причини зупинки. Поліцейські роз'яснюють, що зупинка пов'язана з порушенням режиму комендантської години. Поведінка чоловіка візуально вказує на стан алкогольного сп'яніння, що він у подальшому визнає;
02:30 - 03:00 - до працівників поліції підходить жінка зі сторони водійського місця, яка ідентифікована як ОСОБА_1 . У неї виявляються явні ознаки алкогольного сп'яніння. Вона без заперечень погоджується пройти огляд на стан сп'яніння та не заявляє про те, що не керувала транспортним засобом;
09:00 - приведено в дію прилад Drager для проведення огляду. ОСОБА_1 проходить тест без вагань та заперечень;
10:20 - прилад демонструє позитивний результат на алкоголь. Поліцейськими одразу після цього особі було роз'яснено її права, що зафіксовано на відео.
Окрема частина відеозапису з іншої бодікамери фіксує подальшу поведінку чоловіка ОСОБА_1 :
36:00 - чоловік із фразами «скільки», «будь ласка», «я вас прошу», «це моя дружина» намагається непрямим чином вплинути на хід справи;
37:00 - той же чоловік повторно підтверджує, що вони згодні з результатом тесту Drager, і звертається з проханням відвезти їх додому;
37:35 - поліцейські погоджуються їх відвезти.
Суддя надає належну оцінку відеозапису як об'єктивному та надійному джерелу доказів. У цьому випадку саме технічна фіксація з бодікамери стала незаперечним свідченням подій.
Отже, наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що водійка ОСОБА_1 , у якої поліцейськими виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, на пропозицію остання пройшла огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу. За результатами такого водійка перебувала у стані алкогольного сп'яніння, результат тесту 0,80‰, з яким вона була ознайомлена. З огляду на дані роздруківки та акту огляду з підписом ОСОБА_1 , змісту відеозапису, на якому не зафіксовано жодних заперечень з приводу результатів огляду, доведено, що вона був згідна з результатами огляду, проведеного поліцейським на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу.
Щодо доводів адвокатів про відсутність доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 .
Так, адвокати будували свою позицію на тезі, що за кермом перебував чоловік ОСОБА_1 , однак відеозапис демонструє цілком протилежне.
Так, з відеофіксації було встановлено, що чоловік ОСОБА_1 виходить із пасажирського місця (1 хв 50 с), далі самостійно повідомляє, що він не керував, а є пасажиром. Згодом на момент фіксації перебуває у стані сп'яніння і не заперечує цього, тоді як ОСОБА_1 підходить з боку водійського місця, має ознаки сп'яніння, і жодним чином не заперечує свою участь у керуванні.
Іншими словами, всі фрагменти реальності не стикуються із твердженнями адвокатів.
На завершення в цій частині, окрему увагу заслуговує фрагмент відеозапису (36-37 хвилини), на якому зафіксовано розмову між поліцейськими та чоловіком ОСОБА_1 . Чоловік, висловлюючи низку ввічливих, але наполегливих прохань «будь ласка», «це моя дружина», «я вас прошу», намагався переконати працівників поліції вирішити ситуацію «по-людськи». У цьому ж діалозі він також неодноразово підтверджував згоду з результатом огляду на стан сп'яніння, який був проведений стосовно його дружини.
Суддя, звісно, не інтерпретує людську ввічливість як ознаку вини. Проте за обставин, коли адвокати наполягають на повній невинуватості особи, відкриті спроби «врегулювання ситуації» викликають логічні запитання щодо узгодженості такої позиції.
Щодо залучення свідків та самого відезапису
Суддя вважає за необхідне звернути увагу на чинну норму Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16.02.2021 № 1231-ІХ, відповідно до якої частину другу статті 266 КУпАП викладено в такій редакції: «Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення».
Отже, залучення свідків правопорушення не є обов'язковими у разі застосування відеофіксації порушення.
У той же час, на відеозаписі долучених до матеріалів справи, працівниками поліції зафіксовані всі обставини вчинення адміністративного правопорушення, крім того, суддя зазначає, що відеофіксація велася безперервно.
Щодо оформлення матеріалів під час повітряної тривоги
Також адвокати стверджували, що події, пов'язані з фіксацією правопорушення, відбувалися під час повітряної тривоги, а родина ОСОБА_1 прямували в укриття. При цьому зазначалося, що сам факт перебування на вулиці мав виключно «об'єктивно вимушений характер», що, на їх думку, ставить під сумнів реальність скоєння правопорушення.
Суддя критично оцінює ці доводи.
По-перше, відеозапис демонструє стандартну комунікацію з боку учасників, спокійні дії поліцейських та осіб, а також повну відсутність ознак поспіху або загрозливих обставин, які б виправдовували рух транспортного засобу у заборонений період.
По-друге, суддя вважає за необхідне вказати, що сам факт прямування до укриття не скасовує вимоги щодо тверезості особи, яка перебуває за кермом. Під дією алкоголю особа не може бути визнана безпечною для себе чи інших незалежно від повітряної тривоги.
По-третє, і це принципово важливо, всі події, включно із зупинкою транспортного засобу, його перевіркою та складенням адміністративних матеріалів, мали місце під час дії комендантської години. У цей період перебування цивільних осіб на вулиці є обмеженим і вимагає наявності чітко визначеної підстави. Родина ОСОБА_1 , як видно з відеозапису, не надала жодного документального підтвердження мети свого пересування, не продемонструвала наявності дозволу або маршрутного обґрунтування. Ба більше, ні ОСОБА_1 , ні її чоловік не повідомляли про рух до укриття поліцейським, з якими спілкувались. Така версія з'явилася вже на етапі судового розгляду від адвокатів, що вказує на її очевидну декларативність.
Щодо доводів про невручення протоколу та ненадання можливості надати пояснення
Адвокати також вказували, що ОСОБА_1 начебто не було вручено примірник протоколу про адміністративне правопорушення, а також не було запропоновано надати пояснення щодо подій.
Суддя вважає ці твердження не лише юридично необґрунтованими, а й процесуально маніпулятивними.
Перший аспект, навіть якщо припустити гіпотетичне порушення порядку вручення протоколу, це не позбавило особу та її адвокатів реальної можливості ознайомитися з усіма матеріалами справи. Протокол містився у матеріалах справи з моменту його надходження до суду (09 квітня 2025 року), і адвокат Крупій І.Я. ознайомився з ним більш ніж місяць тому (14 квітня 2025 року). Тому посилання на «неознайомлення» втрачає будь-яке правове значення, коли адвокат має копію документа в руках протягом кількох тижнів до початку судового розгляду по суті.
Другий аспект, ні сама ОСОБА_1 , ні її адвокати протягом півтора місяця жодного разу не заявили клопотання про долучення письмових пояснень, не склали їх і не направили до суду ані особисто, ані поштою. Себто, механізми для реалізації права на захист не були заблоковані.
Відтак, жодних порушень при провадженні справи про адміністративне правопорушення з боку працівників поліції при дослідженні матеріалів та перегляді відеозаписів судом не встановлено. Жодних об'єктивних даних, які б вказували на упередженість працівників поліції та ставили б під сумнів наявність підстав для складання стосовно ОСОБА_1 протоколу, суддя також не вбачає.
Підсумовуючи, суддя вважає, що докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є такими, що доповнюють один одного, повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки відповідно до ст.ст. 251, 252 КУпАП прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також зібрані в порядку, встановленому законом та не викликають у суду сумнівів.
З огляду на те, що у справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є всі підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності та накладення на неї стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушниці, ступеню її вини, обставин, які пом'якшують та обтяжують її відповідальність, вважаю, що стягнення у виді штрафу в розмірі, що передбачено цією санкцією, із позбавленням права керувати транспортними засобами, відповідає вимогам ст. 23, 33 КУпАП і є домірним вчиненому.
Накладення такого стягнення відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
У розпорядженні суду відсутні документи, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
З урахуванням викладеного та керуючись ч. 1 ст. 130, статтями 23, 33, 40-1, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,
ухвалила:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню подвійний розмір штрафу у сумі 34 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя Марина БОНДАРЕНКО