№ 207/6553/24
№ 2/207/463/25
24 січня 2025 року м. Кам'янське
Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Юрченко І.М.,
при секретарі Сівачук А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам'янське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Звертаючись до суду, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що вона ще в 2013 році мала кредитну банківську картку в ПАТ «Платинум Банк» на якій було 7000 грн., і всі грошові кошти нею були повністю сплачені ще в 2014 році, але наприкінці листопада 2024 року, за місцем її працевлаштування, на ФОП ОСОБА_2 , надійшла постанова приватного виконавця Лисенка Ю.О. про звернення стягнення на її заробітну плату за ВП № 68474601 від 04 жовтня 2024 року грошових коштів на суму 20675 грн. 99 коп. на користь відповідача у справі.
В листопаді 2024 року за допомогою мобільного застосунку Дія вона дізналася, що 03 лютого 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. винесено постанову про відкриття виконавчою провадження № 68474601 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про примусове стягнення за виконавчим написом № 178157 від 16 червня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, на користь ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості з ОСОБА_1 на загальну суму 20675 грн. 99 коп.
Ознайомившись з постановою про відкриття виконавчою провадження № 68474601 дізналася, що 16 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис нотаріуса, зареєстрований в реєстрі за № 178157, яким стягнуто з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість в розмірі 20675 грн. 99 коп.
Вважає, що відповідач звернувся до нотаріуса безпідставно, оскільки виконавчий напис вчинено на непосвідченому нотаріально кредитному договорі, заборгованість не є безспірною, а тому нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис. Ніяких вимог перед вчиненням виконавчого напису стягувачем на його адресу не направлялось та не отримувалось. Відповідач не надав нотаріусу доказів отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень кредитних зобов'язань та належних розрахунків боргу, що позбавило позивача права заперечити проти вчинення виконавчого напису та подати нотаріусу докази на підтвердження своїх заперечень, тому вважає виконавчий напис таким, що не підлягають виконанню. Окрім того, вся заборгованість за кредитним договором нею була сплачена в повному обсязі і ніякої заборгованості станом ще на 2014 рік в неї не існувало. Також, нотаріус може вчиняти виконавчі написи за умови, якщо з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
На підставі викладеного та враховуючи, що діями відповідача порушені її права, просить визнати виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 178157, вчинений 16 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості в розмірі 20675 грн. 99 коп., - таким що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача судовий збір, та 6500 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року було зупинено примусове стягнення грошових коштів в сумі 23065 грн. 68 коп. з доходів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за виконавчим провадженням № 68474601, яке відкрите приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. з примусового виконання виконавчого напису № 178157 від 16.06.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем.
Позивачка та її представник у судове засідання не з'явилися, представник позивачки адвокат Єсіпова К.В. надала суду заяву, в якій просить справу розглянути за їх відсутністю, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи, копію позовної заяви з додатками отримав (арк.с. 31), відзиву не подано, надано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та у стягненні витрат на правничу допомогу. Розгляд справи просить здійснювати без участі представника ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович у судове засідання не з'явився, будучи повідомленим належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Враховуючи вищенаведене у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи. В судовому засіданні досліджені всі докази, подані учасниками справи. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач не надав ні відзиву, ні заперечень за позовом, тому обставини, на які посилається позивач за текстом позовної заяви суд вважає доведеними.
Дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх в сукупності суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 16 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис нотаріуса, зареєстрований в реєстрі за № 178157 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 20675 грн. 99 коп. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (ар.с.16).
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № 68474601 від 03 лютого 2022 року, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенком Ю.О., при примусовому виконанні виконавчого напису № 178157, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем від 16 червня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості в розмірі 20675 грн. 99 коп. (арк.с.17).
Під час розгляду справи не встановлено та відповідачем не представлено суду доказів, які б свідчили про наявність у позивача заборгованості за кредитним договором, надання відповідних доказів нотаріусу з заявою про вчинення виконавчого напису, а також доказів направлення та отримання позивачем письмової вимоги щодо усунення порушень та погашення заборгованості за кредитним договором.
Вказане свідчить про вчинення виконавчого напису без дотримання вимог ст.88 Закону України «Про нотаріат» пп.2.3 п.2 глави 16 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно до ст. 88 Закону України "Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Як передбачено в п. п. 3.1., 3.2. Глави 16 Розділу ІІ "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Відповідно до п. 2-2 "Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні" № 2 від 31 січня 1992 року, при вирішенні справ, пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до статей 34, 36, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими затвердженим постановою Ради Міністрів України від 12 жовтня 1976 року N 483 Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів державних нотаріальних контор (з наступними змінами) і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності - не минув цей строк. При цьому, необхідно враховувати, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Таким чином, слід встановити, чи банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Таким чином, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, перевірці підлягає не лише додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону "Про нотаріат" у такому спорі перевірці підлягають також і доводи боржника в повному обсязі, установлення та зазначення чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду № 6-887цс-17 від 05.07.2017 року та № 201/11696/16-ц від 10 квітня 2019 року.
Отже, однією з основних умов вчинення виконавчих написів є наявність документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника. Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутність будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути надані документи, що свідчать про визнання боржником вимог стягувача. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх.
Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.
Суд вважає, що оскаржуваний позивачем виконавчий напис вчинено нотаріусом з порушенням зазначених вище умов.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в тому числі в частині, доповнення Переліку новим розділом "2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями".
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 21 березня 2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 24 листопада 2017 року № 92.
Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року відмовлено.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України "Про нотаріат". Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України "Про нотаріат" умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
В листі Міністерства юстиції України № 5235/19.5.6/32-20 від 25.06.2020 року зазначено, що виконавчі написи можуть вчинятися на нотаріально посвідчених договорах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення за заставлене майно. Вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, не вбачається за можливе.
Аналогічна правова позиція викладена у висновках Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 21.09.2021р. у справі №910/10374/17 провадження №12-5гс21.
Отже, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не враховано тієї обставини, що норми, які визначають перелік документів, що підтверджують безспірність заборгованості по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів, - вже не чинні.
Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості, ці обставини встановлюються відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Учинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
У ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Учинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
У вказаній постанові також зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).
Матеріали справи не містять відомостей про направлення відповідачем на адресу позивача як боржника повідомлення про заборгованість за кредитним договором та, відповідно, даних про отримання позивачем відповідного повідомлення.
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:
- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17 (провадження № 61-48504св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18).
Зазначене також узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 та від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц з подібних правовідносин.
Вказані обставини, на переконання суду, можуть бути визнані такими, що свідчать про те, що заборгованість, на яку звернуто стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису, не носить характеру безспірної.
Позивач заперечує проти отримання ним письмових повідомлень від відповідача про наявність заборгованості за кредитним договором, а відповідач не надав нотаріусу доказів отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень, що позбавило останнього права заперечити проти вчинення виконавчого напису та подати нотаріусу докази на підтвердження своїх заперечень.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду № 201/11696/16-ц від 10 квітня 2019 року.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 будь-яких претензій чи заяв, а також вимог про наявність заборгованості та погашення боргу від ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» чи приватного нотаріуса Остапенка Є.М. не отримувала. Позивачка не була проінформована про існування заборгованості та її розмір, чим була позбавлена права оскаржити вимогу у судовому порядку або виставити письмове заперечення банку чи нотаріусу.
Нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
У зв'язку з наведеним, заборгованість по кредиту має спірний характер, а виконавчий напис № 178157 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М., вчинений 16 червня 2021 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.
Оскільки виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі під № 178157 про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості в загальному розмірі 20675 грн. 99 коп. був вчинений з порушенням встановлених вимог законодавства, що полягає у вимозі стягувача до ОСОБА_1 , яка була не безспірною, не надано доказів щодо наведеного розрахунку та не сплати позивачем вказаної заборгованості до Банку, тому суд вважає необхідним визнати виконавчий напис від 16 червня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 178157, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості в загальному розмірі 20675 грн. 99 коп., таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Таким чином, заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року, шляхом зупинення примусового стягнення за виконавчим написом нотаріуса продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В позовній заяві позивач окрім іншого просить також стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 6500 грн. 00 коп.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Клопотання про відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом справи було викладено у позовній заяві, 24 січня 2025 року також додано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, докази для вирішення цього клопотання були додані до неї. У цій справі було надано: витяг з договору про надання послуг консультування та правничої допомоги адвоката № 62 від 03 грудня 2024 року, додаток до нього, акт виконаних робіт від 24 січня 2025 року, квитанція № б/н від 24 січня 2025 року (арк.с. 41-45).
При цьому суд зазначає, що ЦПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Щодо розміру витрат на правничу допомогу слід враховувати таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому ч. 4 ст.137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).
За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При визначенні необхідного розміру витрат на правову допомогу, суд керується відповідними правовими позиціями, які зафіксовані Верховним Судом, зокрема в Постанові від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, де зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Також констатовано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у цивільному процесі, суд враховує таке.
Предметом спору у цій справі є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконання, в той час як правничу допомогу адвокатом визначено у розмірі 6500 грн. 00 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, вона не є складною, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, без участі у судовому засіданні учасників справи та їх представників. Дана справа не відноситься до категорії складних справ і складання позовів та клопотань у своїй більшості є подібними, оскільки не потребують проведення додаткових розрахунків. В даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим,
Таким чином, детально проаналізувавши надані докази, суд приходить до висновку щодо неспівмірності розміру судових витрат на правничу допомогу заявленим позовним вимогам, складності справи та наявності численної усталеної судової практики в аналогічних справах (дана справа є легкої категорії), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, і робить висновок про те, що з урахуванням критерію розумності розміру витрат на правову допомогу, виходячи з обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 2500,00 грн., так як саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам на думку суду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь держави в сумі 1211 грн. 20 коп. за подання позовної заяви до суду та на користь позивача в розмірі 605 грн. 60 коп. за подання заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 49, 81, 82, 206, 258, 259, 263-265, 352, 354,ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 35234236, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 39, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович, знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, приміщ. 52 кімн. 311, приміщ. 53, кімн. 312 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 178157, вчинений 16 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості в розмірі 20675 грн. 99 коп.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 35234236 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. за подання заяви про забезпечення позову до суду.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 35234236, на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. за подання позовної заяви до суду.
Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року у справі № 207/6553/24, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 29 січня 2025 року.
Суддя І.М. Юрченко