Справа № 758/11577/24
23 травня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді - Якимець О. І.,
за участю секретаря судових засідань Карпишиної К. С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_4.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Подільського районного суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_3 (далі - відповідач) борг за договором позики у розмірі 40 000,00 доларів США.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що сторонами було укладено договір позики та оформлено зазначений договір розпискою від 19.07.2024 року. За умовами договору позики позивач передав, а відповідач прийняв в борг грошові кошти в сумі 40000,00 доларів США та зобов'язався повернути отриману суму в термін до 19 серпня 2024 року, однак відповідач станом на дату звернення позивача до суду свої зобов'язання не виконав та борг не повернув.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору позики позивач звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача 40 000,00 доларів США, а також покласти на відповідача судові витрати.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому виклав заперечення проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що позивач йому коштів не передавала. Крім того, позивач не надала жодних доказів, що такі кошти у неї були. На його думку, розписка не може бути належним доказом, оскільки була написана ним під тиском. Позовних вимог не визнає та просить у позові відмовити.
24.09.2024 ухвалою Подільського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №758/11577/24, призначено підготовче засідання.
04.02.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.
19.05.2025 року в судовому засіданні позивачем було надано пояснення по суті справи.
У судовому засіданні 19.05.2025 року сторона позивача позов підтримала та просила суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.
19 липня 2024 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, на підтвердження укладення якого та отримання відповідачем грошових коштів останнім було складено розписку, відповідно до якої позивач передав, а відповідач прийняв в борг грошові кошти в розмірі 40 000 (сорок тисяч) доларів США та зобов'язався повернути отримані кошти до 19 серпня 2024 року. Текст розписки також містить дату її складення (19.07.2024), прізвище, ім'я та по батькові позичальникам (відповідача), адресу проживання та власноручний підпис. Зазначена обставина підтверджуються копією розписки від 19.07.2024, оригінал якої був оглянутий у судовому засіданні 19.05.2025 та повернуто позивачу у судовому засіданні (а. с. 12).
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц вказано, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Також, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів (постанова Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі №361/8807/18).
Згідно зі ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці Україні - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.
В силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.2 ст. 533 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За частиною другою цієї статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК України).
У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України, грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті, таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як встановлено судом у судовому засіданні, 19.07.2024 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в борг грошові кошти в розмірі 40 000,00 доларів США та зобов'язався повернути отримані кошти до 19.08.2024 року, про що відповідачем складена розписка від 19.07.2024 року.
Посилання сторони відповідача на те, що позивач не підтвердив звідки у нього такі кошти, а боргова розписка не є належним доказом передачі грошових коштів, суд не бере до уваги з огляду на наступне.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц вказано, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Також, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів (постанова Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі №361/8807/18).
Разом з тим, відповідно до розписки від 19.07.2024, відповідачем було отримано від позивача в борг грошові кошти у розмірі 40 000 доларів США, містить особистий підпис відповідача, та зобов'язальну умову щодо повернення отриманих грошових коштів у строк до 19.08.2024.
Крім того, суд зазначає, що договір позики не визнавався недійсним в судовому порядку та є чинним, відповідачем не заперечується факт складення та підписання ним боргової розписки власноручно, а оригінал розписки знаходиться у позивача, що також є свідченням невиконання відповідачем його зобов'язань за договором позики.
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України згідно з якою якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові по справі № 500/5194/16 від 11.09.2024 констатувала, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які підлягають стягненню з боржника, вносить двозначність у розуміння суті обов'язку боржника.
Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним/приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.
За наслідками розгляду цієї справи судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, які виникли у нього з договору позики від 19.07.2024, та не повернув грошові кошти в розмірі 40 000 долари США в строк до 19.08.2024, допустивши прострочення. Доказів на підтвердження протилежного матеріали справи не містять.
Відтак, відповідач повинен повернути позивачу грошові кошти за договором позики в розмірі 40 000 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із ст. 141 ЦПК України, судові витрати позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем за подання позовної заяви в даній справі було сплачено судовий збір у розмірі 17000,00 грн (а.с.30).
З огляду на те, що судом було частково задоволено позовні вимоги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 17000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 40000 (сорок тисяч) доларів США.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 17000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 23.05.2025.
Суддя О. І. Якимець