Справа № 650/1200/25
провадження № 1-кп/650/487/25
іменем України
22 травня 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
із секретарем - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Олександрівка кримінальне провадження № 12025231090000285 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бахмач Бахмацького району Чернігівської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не маючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією, стрільця-снайпера 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , раніше неодноразово засудженого:
за вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2002 року, ОСОБА_4 визнано винним за частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі. Водночас, на підставі статті 75 КК України, він був звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на один рік;
вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25 квітня 2003 року його знову визнано винним за частиною другою та частиною третьою статті 185 КК України, із застосуванням статті 71 КК України, та призначено покарання у вигляді трьох років шести місяців позбавлення волі. Згідно з постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 08 грудня 2004 року, він був звільнений умовно-достроково на один рік сім місяців дев'ять днів;
за вироком Червенського районного суду Мінської області Республіки Білорусь від 10 січня 2007 року його засуджено за частинами першою та другою статті 205 Кримінального кодексу Республіки Білорусь до двох років позбавлення волі;
вироком Білопільського районного суду Сумської області від 10 червня 2011 року ОСОБА_4 засуджено за частиною другою статті 289, частиною першою статті 309, частиною першою статті 357, частиною другою статті 185, а також частиною другою статті 71 КК України до п'яти років позбавлення волі з конфіскацією майна. Відбувши покарання, він був звільнений 24 січня 2018 року;
за вироком Київського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року його засуджено за частиною другою статті 185 КК України до двох років обмеження волі.
За вироком Святошинського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року його визнано винним за частиною другою статті 185 та частиною другою статті 186 КК України та призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі. До цього строку частково приєднано невідбутий термін покарання, призначений за вироком Київського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року, і остаточно призначено покарання у вигляді чотирьох років одного місяця позбавлення волі. Умовно-достроково звільнений 19 травня 2023 року з невідбутою частиною покарання - один рік два місяці двадцять чотири дні.
у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 289 КК України,
встановив:
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.01.2025 за №29 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця-снайпера 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. ст. 19, 68 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів 3 наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише B умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Відповідно до ст. 4 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статуту), повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 2, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язаний завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, всупереч зазначеним законодавства вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
ОСОБА_4 будучи раніше судимим за вчинення умисних злочинів, перед- бачених ст.ст. 185, 186, 289 КК України, востаннє вироком Святошинського район- ного суду м. Києва від 06.08.2020 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, до якого частково приєднано невідбутий термін покарання за вироком Київського апеляційного суду від 07.02.2019 року та остаточно призначено покарання 4 роки 1 місяць позбавлення волі, та звільнений умовно-достроково 19.05.2023 року із Старобабанівської виправної колонії № 92, з невідбутим терміном покарання: 1 рік 2 місяці 24 дні, маючи не зняту та не погашену судимість в установленому законом порядку, на шлях виправлення не став і вчинив новий умисний злочин за наступних обставин.
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, проходячи її на посаді стрільця-снайпера 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , військове звання «солдат», 04 лютого 2025 року, близько 19 години 30 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою незаконного заволодіння автомобілем марки «ВАЗ» моделі «21063» з реєстраційним номером « НОМЕР_3 », який належить ОСОБА_6 , який був припаркований поруч із домоволодінням АДРЕСА_2 , не маючи законного права володіти та керувати вказаним транспортним засобом, таємно, проник до середини салону вказаного автомобіля та скориставшись наявністю ключа в замку запалення завів двигун автомобіля та поїхав на ньому із вказаного населеного пункту в бік міста Миколаїв, Миколаївської області. Однак, у подальшому не впоравшись з керуванням залишив автомобіль на узбіччі поблизу с. Давидів Брід, Бериславського району Херсонської області.
Зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за частиною другою статті 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
На судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю та пояснив, що 04 лютого 2025 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в селі Мала Олександрівка, побачив припаркований біля одного з будинків автомобіль марки «ВАЗ 21063» із ключем у замку запалення. Маючи на меті поїхати до міста Миколаїв, сів у вказаний транспортний засіб, завів двигун та поїхав у напрямку зазначеного міста. При цьому визнав, що не мав дозволу власника на користування автомобілем та усвідомлював, що його дії є протиправними. Також зазначив, що у подальшому, не впоравшись з керуванням, залишив автомобіль на узбіччі дороги поблизу села Давидів Брід, після чого залишив місце події. Обставини вчинення злочину, викладені в обвинувальному акті, підтверджує, у вчиненому щиро розкаюється.
На судовому засіданні прокурор підтримав обвинувальний акт, просив притягнути обвинуваченого до кримінальної відповідальності призначивши покарання у виді 5 років позбавлення волі, зарахувавши в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення, з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна. Запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили просив не змінювати, судові витрати стягнути з обвинуваченого на користь держави. Щодо повернення мобільного телефону обвинуваченому прокурор поклався на розсуд суду.
На судовому засіданні захисник позначити обвинуваченому покарання більш м'яке ніж запропонував прокурор. Також захисник просив повернути ОСОБА_4 вилучений у нього мобільний телефон, оскільки на ньому встановленні додатки, через які здійснюється доступ до коштів, які потрібні його сім'ї.
Потерпілий на судовому засіданні пояснив, що 4 лютого 2025 року близько 19 години залишив належний йому автомобіль марки «ВАЗ 21063» з реєстраційним номером « НОМЕР_3 » біля свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Автомобіль був незамкнений, а ключ знаходився у замку запалення, оскільки він не планував залишати його без нагляду надовго. Близько 19:40 він виявив, що транспортний засіб зник. Звернувшись до поліції, повідомив про незаконне заволодіння автомобілем. Зазначив, що дозволу на користування автомобілем ОСОБА_4 не надавав, будь-яких домовленостей з ним не мав. Після затримання обвинуваченого дізнався про обставини скоєння злочину, претензії до нього не має, просить притягнути до відповідальності у встановленому законом порядку.
Крім допиту обвинуваченого та потерпілого, на судовому засіданні також були досліджені матеріали, які стосуються речових доказів та судових витрат, а також матеріали, що характеризують обвинуваченого, згідно з якими він за місцем служби характеризується негативно, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, не перебуває на обліку органів пробації, а також на обліку у лікарів нарколога та психіатра, є військовослужбовцем та не має на утриманні малолітніх дітей.
Згідно із частиною третьою статті 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
На виконання вказаних умов суд встановив, що обвинувачений та потерпілий розуміють обставини зазначені в обвинувальну акті, які не оспорювались сторонами, а їх позиція з цього приводу є добровільною, про що свідчать надані ним пояснення, згідно з якими вони послідовно розповіли про обставини подій, сприймаючи їх у сукупності та не виявляючи при цьому невпевненості, надавали їм вірну оцінку, проявляли детальну обізнаність з приводу суті вчиненого правопорушення.
На судовому засіданні суд роз'яснив сторонам, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, проти чого останні не заперечили та проявили обізнаність щодо характеру такого обмеження.
Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши правильність кваліфікації дій обвинуваченого, виконавши вимоги частини третьої статті 349 КПК України, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення мало місце за встановлених обставин, останній винен у його вчиненні та підлягає покаранню в межах санкції відповідної статті.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за частиною другою статті 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
При визначенні виду та міри покарання для обвинуваченого суд, відповідно до засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке належить до тяжких злочинів, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких було вчинено відповідне кримінальне правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки, ставлення обвинуваченого до вчиненого, наслідки його вчинення, беззаперечне визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, особу винного, відомості щодо чого викладено вище.
Визначаючи міру покарання, суд також враховує, що обвинувачений повністю визнав свою вину, і під час досудового розслідування сприяв встановленню усіх обставин, що підлягали з'ясуванню. Внаслідок таких дій обвинуваченого слідством було встановлено усі обставини справи.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд відносить: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Виходячи із принципу призначення покарання необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого і упередження можливості вчинення ним нових кримінальних правопорушень, та враховуючи позицію прокурора та потерпілого щодо необхідного покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства.
Суд, визначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , враховує, що вчинене ним кримінальне правопорушення належить до категорії тяжких злочинів, що посягають на право власності та суспільну безпеку. Обставини вчинення злочину свідчать про усвідомлений та цілеспрямований характер дій обвинуваченого, який, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, незаконно заволодів транспортним засобом у нічний час, скориставшись недбалістю потерпілого, а потім залишив автомобіль на узбіччі, усвідомлюючи, що не є його власником та не має на нього жодного права.
Обвинувачений раніше неодноразово засуджувався, у тому числі за аналогічні злочини. Незважаючи на неодноразове відбуття покарання у виді позбавлення волі, зокрема і за вироком від 2020 року, умовно-дострокове звільнення у травні 2023 року та наявність невідбутої частини покарання, ОСОБА_4 на шлях виправлення не став, а вчинив новий умисний злочин. Поведінка обвинуваченого після звільнення свідчить про стійку криміногенну установку, зневажливе ставлення до закону та відсутність належних правових і моральних висновків із попередніх засуджень. Наявність не знятої та не погашеної судимості також підтверджує, що обвинувачений продовжував залишатися у статусі особи, яка несе відповідальність за вчинене раніше.
До обставин, що обтяжують покарання, належить вчинення злочину щодо особи похилого віку. Потерпілий є особою пенсійного віку, що посилює суспільну небезпечність діяння, з огляду на особливу вразливість цієї категорії громадян. Це підвищує рівень зухвалості та цинічності дій обвинуваченого, який скористався беззахисним становищем потерпілого.
Суд ураховує також такі обставини, як повне визнання вини, щире каяття та сприяння у розкритті кримінального правопорушення. Втім, зазначені обставини не можуть мати вирішального значення при призначенні більш м'якого покарання, оскільки не нівелюють високого ступеня суспільної небезпечності вчиненого, рецидиву злочинної поведінки та відсутності будь-яких ознак виправлення обвинуваченого.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що призначення покарання у виді позбавлення волі з реальним відбуванням строком п'ять років є необхідним і достатнім для досягнення мети кримінального покарання, виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Ізоляція обвинуваченого від суспільства в даному випадку є єдино можливою формою впливу, яка відповідає тяжкості вчиненого, особі винного та загальним засадам призначення покарання.
Крім того, з урахуванням обставин справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 додаткове покарання у виді конфіскації всього належного йому на праві приватної власності майна.
Обґрунтовуючи застосування цього заходу, суд виходить із того, що вчинений злочин є корисливим за своєю природою - обвинувачений діяв умисно з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи, що не має жодного правового титулу на володіння чи користування ним. Така мотивація спрямована виключно на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, що є типовим проявом корисливої злочинної поведінки.
Крім того, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 не вперше вчиняє аналогічний злочин, що підтверджується його численними судимостями, зокрема за статтею 289 КК України. Це свідчить про систематичний характер корисливої злочинної діяльності, нехтування правами інших осіб і повне ігнорування норм закону.
У таких умовах конфіскація майна виступає не лише як форма покарання, але й як засіб виховного впливу на особу обвинуваченого, спрямований на формування у нього розуміння неприпустимості корисливої злочинної поведінки. Вона покликана стати реальним правовим наслідком системного нехтування законом, підкреслюючи неминучість відповідальності за вчинення злочинів, мотивованих жадобою до чужого майна. Такий захід також має загальнопопереджувальний ефект, демонструючи, що повторне вчинення умисних корисливих правопорушень тягне за собою жорсткі правові наслідки, включаючи втрату особистого майна, що є цілком виправданим у світлі завдань кримінального судочинства.
Таким чином, застосування додаткового покарання у виді конфіскації всього належного обвинуваченому майна відповідає положенням частини другої статті 289 КК України, враховує характер вчиненого корисливого злочину, дані про особу винного, його попередню кримінальну активність та необхідність запобігання новим правопорушенням.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України, а відповідно до частини другої статті 124 КПК України, а саме: предмети, які належать потерпілому повернути останньому, а мобільний телефон, який належить обвинуваченому, як такий, що не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не використовувався обвинуваченим для підготовки або реалізації злочину, не є об'єктом злочинного посягання, а також не має значення для кримінального провадження, підлягає поверненню власнику - обвинуваченому ОСОБА_4 .
Процесуальні витрати слід відшкодувати шляхом стягнення з обвинуваченого на користь держави документально підтверджених витрат на залучення експерта, а відповідні арешти скасувати за відсутністю підстав для їх подальшого застосування, зокрема - у зв'язку з відсутністю цивільного позову, клопотань щодо збереження речових доказів або їх спеціальної конфіскації, а також через завершення розгляду справи по суті та відсутність обставин, що обумовлюють необхідність подальшого обмеження права власності.
Зважаючи на обставини справи, призначене обвинуваченому покарання, яке пов'язане з позбавленням його свободи, суд не вбачає підстав для зміни застосованого до нього запобіжного заходу або застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374 КПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 289 КК України та призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі, з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.
Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_4 обраховувати з моменту набрання вироком законної сили.
На підставі частини п'ятої статті 72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 04 лютого 2025 року по дату набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою обраний стосовно ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судової експертизи в сумі 16 507,73 грн.
Речові докази у виді: автомобілю марки «ВАЗ», моделі «21063», з реєстраційним номером « НОМЕР_3 », 1987 р.в., білого кольору, двигун № НОМЕР_4 , шасі НОМЕР_5 , який перебуває на відповідальному зберіганні у потерпілого, а також гумового чохлу з керма авто, та трикотажного чохлу-накидки з переднього лівого (водійського) сидіння, та трикотажного чохлу-накидки з переднього правого сидіння - повернути потерпілому ОСОБА_6 .
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 06 лютого 2025 року на автомобіль марки «ВАЗ», моделі «21063», з реєстраційним номером « НОМЕР_3 », 1987 р.в., білого кольору, двигун № НОМЕР_4 , шасі НОМЕР_5 , який перебуває на відповідальному зберіганні у потерпілого, а також гумовий чохол з керма авто, та трикотажний чохол-накидку з переднього лівого (водійського) сидіння, та трикотажний чохол-накидку з переднього правого сидіння - скасувати.
Речовий доказ у виді мобільного телефону марки ZTE Blade моделі M50 Design світло зеленого кольору, який належить обвинуваченому ОСОБА_4 - повернути останньому.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 06 лютого 2025 року на мобільний телефонн марки ZTE Blade моделі M50 Design світло зеленого кольору - скасувати.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: ________________ ОСОБА_1