справа № 361/6227/24
провадження № 3/361/3256/24
21.11.2024
21 листопада 2024 р. м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Скрипка О.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи, яка надійшла від Броварського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 274099 від 16.05.2024, 16 травня 2024р. о 10 год. 10 хв. с. Княжичі, по вул. Преображенська, 74, Броварський район, Київської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 21111» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі медичному у встановленому законом порядку відмовився, подія зафіксована на нагрудну камеру №18. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 свою вину не визнав та суду пояснив, що не керував транспортним засобом за обставин, зазначених у протоколі. Вийшов з двору та знаходився біля автомобіля, коли під'їхали працівники поліції. В ході спілкування з поліцейськими погодився на пропозицію пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», але у них з собою не було приладу. Проїхати в медичний заклад для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, оскільки не вживав алкоголь. Прохав суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а ст. 245 цього Кодексу передбачає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Приписами п. 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, зазначена норма передбачає дві форми об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп'яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
При цьому основною ознакою суб'єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом. Така обставина обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко визначає, що суб'єктом, на якого поширюється дія Правил дорожнього руху, зокрема, п. 2.5 вказаних Правил, є саме водій.
Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Разом з тим визначення терміну "керування транспортним засобом" наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", за яким керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 404/4467/16-а роз'яснив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Враховуючи вище наведені норми, слід дійти висновку, що перебування особи біля транспортного засобу або в салоні такого транспортного засобу, не є фактом керуванням цим транспортним засобом. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130КУпАП є необхідним саме зупинка транспортного засобу під час його руху інспектором поліції у відповідності до вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» або інші докази, які б беззаперечно вказували на це.
Крім того, відповідно до положень ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарський препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Аналогічні положення викладені в п. 3 Порядку, а також в п. 7 Розділу І Інструкції.
Аналізуючи зазначені положення КУпАП у взаємозв'язку між собою, а також з положеннями відомчих інструкцій, які регулюють питання проходження огляду на стан сп'яніння та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення в даних випадках (Порядок та Інструкція), можна прийти до висновку, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, повинен проводитися працівниками поліції у певній послідовності, що встановлена в Законі, а саме починатися з виявлення обгрунтованих ознак сп'яніння водія, потім відсторонення водія, щодо якого є підстави вважати, що він знаходиться в стані сп'яніння, після, запропонування проходження огляду на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу і, тільки в разі відмови особи від освідчення на місці або незгоди з результатами такого огляду, направлення правопорушника в заклад охорони здоров'я.
Вказані норми закону мають імперативний характер, а тому порушення зазначеного порядку, зокрема, послідовності його проведення або не проведення у точній відповідності з законом, тягне за собою недійсність результатів такого огляду.
У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Під час розгляду справи досліджені письмові матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 274099 від 16.05.2024р., направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_2 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 16.05.2024р., акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, відеофіксацію з нагрудної камери № 18.
З метою повного та всебічного розгляду справи на адресу Броварського РУП ГУ НП в Київській області був направлений запит з вимогою надати повний відеозапис із нагрудних відеокамер патрульного автомобіля, на якому зафіксовано події, що мали місце 16.05.2024р. за участю водія ОСОБА_1 , зокрема момент зупинки транспортного засобу.
Відповідно до наданої суду відповіді за вих. № 109/1300/04-24 запитувані відеозаписи не збереглися.
Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутні належні докази, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21111» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, та/або допустив будь-які порушення Правил дорожнього руху, що могло стати правовою підставою для зупинки транспортного засобу працівниками поліції, відсутність обґрунтовано виявлених у ОСОБА_1 ознак сп'яніння, всі наступні вимоги працівників поліції, зокрема, щодо пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не був зобов'язаний виконувати, і які наслідок всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними і допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130КУпАП.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
За ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суд не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини, суд вважає, що в ході судового розгляду справи доказів доведеності вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду не надано.
Ґрунтуючись на нормах статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо не доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, суд приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим та у відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у даній справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.245, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст.251, 252, 280, 283-284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - закрити на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: О. В. Скрипка