23 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/3623/24 пров. № А/857/26833/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Шевчук С. М.;
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі № 300/3623/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення коштів,-
суддя у І інстанції: Гомельчук С. В.;
час ухвалення рішення: не зазначено;
місце ухвалення рішенням: м. Івано-Франківськ;
дата складення повного тексту рішення: не зазначено,
07 травня 2024 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, що полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 05.10.2020 по грудень 2023 року; стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 05.10.2020 по грудень 2023 року в розмірі 349579,63 грн та компенсації втрати частини доходів (інфляційних втрат) в сумі 31992,73 грн.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі №300/2617/21 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснено перерахунок пенсії позивача, встановивши її розмір станом на грудень 2023 року - 11 411,40 грн. На виконання вказаного рішення суду за період з 05.10.2020 по грудень 2023 року розмір пенсії мав становити 11 411,40 грн, однак виплата пенсії в зазначеному розмірі не проводилася, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 349 579,63 грн. Крім того, оскільки виплату нарахованої недоотриманої пенсії в розмірі 349 579,63 грн. відповідачем не здійснено з травня 2020 року, у позивача виникло право на отримання інфляційних втрат у розмірі 31992,73 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем - ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позов задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що позивач не оспорює розмір нарахованої пенсії, а просить стягнути недоплачену суму, що утворилась внаслідок різниці між нарахованою і фактично виплаченою пенсією.
Відповідачем надіслано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому висловлено прохання відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення змінити з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач 01.03.2024 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про виплату заборгованості, яка утворилася у зв'язку із перерахунком пенсії на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у розмірі 216124,03 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 02.04.2024 повідомило позивача, що у зв'язку із отриманням постанови про повернення виконавчого листа стягувачу від 01.11.2023 та припинення виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №300/2617/21, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області проведено перерахунок пенсії (з урахуванням осучасненого середньомісячного заробітку). Розмір пенсійної виплати з 01.12.2023 становить 11411,40 грн.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи видно, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі №300/2617/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 05.10.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням положень пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши пенсію на 1 відсоток заробітку за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі №300/2617/21 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року скасовано в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 05.10.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням положень пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши пенсію на 1% заробітку за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково.
Позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням положень пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши пенсію на 1% заробітку за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум за період з 05.10.2020 по 02.12.2020 - залишено без розгляду.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 03.12.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням положень пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши пенсію на 1% заробітку за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі №300/2617/21 - залишено без змін.
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі №300/2617/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснено перерахунок пенсії з 03.12.2020.
У подальшому, відповідно до заяви ОСОБА_1 , головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішення управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 01.11.2023 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Таким чином, позивач сам відмовився від подальшого примусового виконання рішення суду у справі №300/2617/21 (подавши заяву про повернення виконавчого документа стягувачу).
Положеннями частини 2 статті 14, частини 1 статті 370 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Нормами статті 373 КАС України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною 5 статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
За змістом частини 1 статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 11 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 382 КАС України визначені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Вимогами статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Наведені положення КАС України мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Положеннями статті 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
У разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем судового рішення у справі №300/2617/21 позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції з відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 КАС України, а не подавати новий позов.
Таким чином, якщо позивач вважає, що прийнятим на виконання вищевказаного судового рішення рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушено його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправним такого рішення (тобто в порядку судового контролю за виконанням судового рішення), а не подавати новий позов.
Зміст поданого позову свідчить про те, що такий фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, що ухвалене за результатами розгляду справи №300/2617/21.
Отже, позивач звертаючись до суду з новим позовом, фактично обрав інший спосіб захисту в спірних правовідносинах, які вже вирішені судом.
В такому випадку, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача при виконанні судового рішення у справі №300/2617/21 порушено його права, свободи чи інтереси, то він вправі звертатися до суду в порядку статей 382, 383 КАС України (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Оскільки позовна вимога про компенсацію втрати частини доходів (інфляційних втрат) є похідною, в її задоволенні також слід відмовити.
Враховуючи дані обставини колегія суддів вважає, що винесене судом першої інстанції рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, вірне по суті, однак прийняте виходячи з помилкових мотивів.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі № 300/3623/24 - змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог.
В решта частині оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук