про повернення позовної заяви
23 травня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/5964/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Слободянюк Н.І., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бюро економічної безпеки України про:
- визнання протиправними дій Бюро економічної безпеки України щодо не зарахування до вислуги років ОСОБА_1 стажу державної служби, набутого ним в період з 16 липня 2012 року по 03 листопада 2022 року, як періоду служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ;
- зобов?язання Бюро економічної безпеки України провести перерахунок та зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 стаж державної служби, набутий ним в період з 16 липня 2012 року по 03 листопада 2022 року, як періоду служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, відповідно до пункту «и» частини 1 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХII.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Предмет спору у цій справі стосується зарахування ОСОБА_1 до стажу служби (роботи) в державних органах, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, в Бюро економічної безпеки періоду служби з 16 липня 2012 року по 03 листопада 2022 року.
Отже, для звернення до суду з цим позовом встановлено місячний строк.
З матеріалів позовної заяви слідує, що позивача прийнято на службу в Бюро економічної безпеки з 04 листопада 2022 року та наказом від 01 грудня 2022 року № 609-к йому встановлено стаж служби для виплати надбавки за вислугу років.
Відтак, про порушення свого права на зарахування до стажу служби (роботи) в державних органах, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, в Бюро економічної безпеки стажу служби з 16 липня 2012 року по 03 листопада 2022 року позивач дізнався ще в грудні 2022 року.
Натомість позивач звернувся до суду з цим позовом - 01 травня 2025 року.
Таким чином, позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та роз'яснено позивачеві, що недолік необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом з доказами поважності причин його пропуску.
Позивачем подано заяву про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення процесуального строку звернення до суду, яка, зокрема, обґрунтована тим, що порушення є триваючим та позивач скористався правом досудового вирішення спору.
Надаючи оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зауважує, що критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами».
Суд наголошує на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)."
Поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, а відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим.
Суд зауважує, що у цій справі позивач звернувся до суду із пропуском установленого процесуальним законом строку та при цьому обставини, на які посилається позивач в обґрунтування підстави незвернення до суду з позовом у строк, який пропущено, носять суб'єктивний характер і напряму залежали від волевиявлення та власної поведінки самого позивача.
На переконання суду, вживати заходи досудового врегулювання спору особа вправі лише в межах встановленого строку звернення до суду з позовом та у разі, коли досудове врегулювання спору не призвело до очікуваного результату, така особа зобов'язана звернутися до суду з позовом до спливу встановленого строку звернення.
Крім того, звернення позивача до відповідача із заявою від 28 березня 2025 року, в якій позивач просив повідомити в якому відсотковому розмірі та виходячи з якого стажу державної служби проводилося нарахування надбавки за вислугу років, та отримання від відповідача відповіді від 09 квітня 2025 року не є досудовим врегулюванням спору, а є лише свідченням часу, коли позивач проявив зацікавленість до стану своїх прав та почав вчиняти активні дії з метою отримання відповідної інформації і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а фактично є штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Той факт, що дії відповідача, які позивач оскаржує, продовжують тривати, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, а навпаки цей факт вказує на те, що позивач, якому щомісячно з 2022 року нараховувалася надбавка за вислугу років, мав реальну, об'єктивну можливість, без зайвих зволікань, у межах встановленого законом строку звернення до суду, виявити належну зацікавленість до того, як саме обчислена ця надбавка та який саме стаж позивача врахований для її обчислення.
Суд зауважує, що питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, було неодноразовим предметом розгляду Верховним Судом, зокрема у справі № 340/341/23 (постанова від 21 вересня 2023 року) та у справі № 480/6083/23 (постанова від 18 липня 2024 року) де Верховний Суд зазначив, що: порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів».
Докази на підтвердження наявності обставин, які були об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили звернення до суду у строк, який пропущено, в матеріалах заяви про поновлення строку звернення до суду відсутні.
Таким чином, суд не знаходить підстав для визнання поважними підстав пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другої статті 123 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 123 згаданого Кодексу якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи викладене, позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись статтями 123, 169, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними підстави подання позову з пропущенням встановленого строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н.І. Слободянюк