21 травня 2025 рокуСправа № 495/3555/25
Номер провадження 3/495/1232/2025
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Братків І.І. розглянувши матеріали, які надійшли від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, уродженка смт Теплик Вінницької області, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працює,
за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
20.05.2025 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №002781Е від 10.05.2025 з доданими до них матеріалами відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП).
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 10.05.2025 о 15:20, під час здійснення прикордонного контролю осіб на в?їзд в Україну від прикордонного наряду «Перевірка документів» сержанта ОСОБА_2 надійшла доповідь про виявлення громадянки України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка під час в?їзду в Україну надала на паспортний контроль закордонний паспорт громадянина Португалії НОМЕР_2 будучи у правових відносинах з Україною, громадянкою України згідно із ст. 2 Закону України «Про громадянство України». Своїми діями порушила вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», затвердженого 04.11.1991 року N?1777-ХII, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про прикордонний контроль», ст. 2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в?їзду в Україну громадян України», п. 2 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених Постановою КМУ від 27.01.1995 N? 57, тобто вчинила адміністративне правопорушення , тобто вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 204-1 ч. 1 КУпАП.
10.05.2025 інспектором прикордонної служби 2 категорії ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення був складений адміністративний протокол серії ПдРУ №002781Е.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася заздалегідь належним чином.
В матеріалах справи міститься розписка, згідно якої просила справу розглянути без її участі.
Відповідно до ч. 2 ст.277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1ст.204-1 КУпАП розглядаються протягом доби.
Таким чином, будучи достеменно обізнаною про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, ОСОБА_1 жодних доказів та заперечень для спростування складеного відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення суду не надала, клопотання про відкладення розгляду справи не заявила.
Відтак, розгляд справи здійснений судом на підставі наявних у матеріалах доказів.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Згідно з ст. 245КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з'ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
За нормами ст. 251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Разом з тим, ст. 4 Конституції України проголошено, що в Україні існує єдине громадянство. Поняття єдиного громадянства визначається у ч. 1 ст. 2 Закону України від 18.01.2001 року №2235-ІІІ «Про громадянство України», як один із принципів законодавства України про громадянство. Якщо громадянин України набув громадянство іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Таким чином, в'їзд на територію України та виїзд з неї громадянами України за пред'явленням паспортів, виданих на ім'я громадян іноземної держави, суперечить вимогам ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», а тому за наявності підстав тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 204-1 КУпАП.
З даного приводу слід зазначити, що об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України» документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну).
Статтею 3 даного Закону закріплено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
Правила перетинання державного кордону України громадянами України, затверджені постановою Кабінету міністрів України від 27 січня 1995 року № 57. Відповідно до п. 2 Правил перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним із таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, в тому числі паспорт громадянина України.
Тому, виходячи із принципу єдиного громадянства, виїзд і в'їзд на територію України громадянами України за пред'явленням паспортів, виданих на ім'я громадян іноземної держави, суперечить ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України».
Встановивши правовий зв'язок фізичної особи з державою Україна, тобто належність особи, яка перетинає державний кордон в пункті пропуску за документом громадянина іноземної держави, до громадянства України, службові особи ДПСУ зобов'язанні керуватись правовою нормою п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України», якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Відповідна правова норма міститься в ч. 1 ст. 3 Європейської конвенції «Про громадянство» - кожна держава визначає у своєму законодавстві, хто є її громадянами. На сьогодні наявність за громадянином України подвійного громадянства не визнається.
Регулювання порядку здійснення права громадянами України на перетинання державного кордону здійснює Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відповідно до цього Закону Кабінетом міністрів України встановлюються правила перетинання державного кордону громадянами України. Згідно з ст.3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» перетинання державного кордону громадянами України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у ст. 2 цього закону, а саме паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Пункт 2 правил перетинання державного кордону громадянами України, що затвердженні постановою КМУ від 27.01.1995 року № 57, визначає, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється за переліком документів що підтверджують громадянство України та надають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Оскільки початком здійснення прикордонного контролю є момент подання особою паспортного документу для перевірки, факт надання громадянином України паспортного документа громадянина іноземної держави кваліфікується як спроба незаконного перетинання державного кордону України, так як даний документ не може вважитися відповідним, тобто адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст.204-1 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення повністю підтверджується доказами, наявними у справі, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №002781Е від 10.05.2025;
- письмовими поясненнями та заявою ОСОБА_1 від 10.05.2025 з яких вбачається, що вона не знала про заборону подвійного громадянства в Україні. ЇЇ український закордонний паспорт в квітні закінчив свій строк дії. Так як їй негайно потрібно було відвідати свою бабусю довелось поїхати в Україну;
- копією паспорту громадянина Португалії № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4 ;
- копія витягу інформації про особу про наявність паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 від 10.06.1997;
- рапортом складеного старшим прикордонних нарядів в пункті пропуску через ДКУ "Паланка-Маяки-Удобне" лейтенантом ОСОБА_5 від 10.05.2025;
- рапортом старшого зміни прикордонних нарядів впс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) лейтенанта ОСОБА_6 від 11.05.2025.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Чинне законодавство не містить переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють визначити малозначність провини. Є підстави вважати, що це адміністративні правопорушення, які не становлять великої суспільної небезпеки, не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, посадова особа зобов'язана розглянути всі сторони адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, встановити чи завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, дослідити обстановку, в якій вчинене правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи встановлені обставини у справі та те, що ОСОБА_1 своїми діями не завдала будь-якої шкоди державному або громадському порядку, тому суд приходить до висновку, що дане правопорушення не становить суспільної шкідливості, не завдало збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам і є малозначним.
Відтак суддя вважає за необхідне у відповідності до ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення і обмежитись усним зауваженням, у зв'язку з чим згідно п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.
У зв'язку з тим, що за результатами розгляду зазначеної адміністративної справи адміністративне стягнення не накладається, судовий збір стягненню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 40-1, 204-1, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та відповідно до ст.22 КУпАП звільнити від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого діяння.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оголосити усне зауваження, а справу закрити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Суддя Ірина БРАТКІВ