23 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/2503/25
категорія 114000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі відділу культури туризму апарату Андрушівської міської ради та її виконавчого комітету до СВЯТО-КАЗАНСЬКОЇ ПАРАФІЇ БОЖОЇ МАТЕРІ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ про зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась Бердичівська окружна прокуратура Житомирської області в інтересах держави в особі відділу культури та туризму апарату Андрушівської міської ради та її виконавчого комітету із позовом до СВЯТО-КАЗАНСЬКОЇ ПАРАФІЇ БОЖОЇ МАТЕРІ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ у якому просить:
- зобов'язати СВЯТО-КАЗАНСЬКУ ПАРАФІЮ БОЖОЇ МАТЕРІ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Відділом культури та туризму апарату Андрушівської міської ради та її виконавчого комітету охоронний договір на пам'ятку архітектури місцевого значення з охоронним №198 - «Церква Казанської Ікони Божої Матері», яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с. Нехворощ, вул. Центральна, 19д на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на території Андрушівської міської територіальної громади в с. Нехворощ по вул. Центральна, 19 д розташована пам'ятка архітектури місцевого значення «Церква Казанської Ікони Божої Матері», яка зведена в ІІ половині XIX столітті та становить культурну цінність. Законом передбачено обов'язове укладенні власником пам'ятки чи її частини охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.
З моменту державної реєстрації 22.11.2016 власником об'єкта культурної спадщини є СВЯТО-КАЗАНСЬКА ПАРАФІЯ БОЖОЇ МАТЕРІ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ. Відповідно до Порядку № 1768 власник був зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки, укласти охоронний договір. Проте до цього часу відповідач не виконав свого обов'язку та не уклав відповідний договір, що, на думку прокурора, є триваючим порушенням. Відділ культури і туризму апарату Андрушівської міської ради та її виконавчого комітету не вживає заходів на захист інтересів держави, тому прокурор звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Відповідачу двічі було направлено копію ухвали про відкриття провадження за адресою реєстрації, проте поштові конверти були повернуті у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Конституція України встановлює, що культурна спадщина охороняється законом (частина четверта статті 54); держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами (частина п'ята статті 54); кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (стаття 66).
19 вересня 2013 року Верховна Рада України ратифікувала Рамкову конвенцію Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства, підписану Україною 31 жовтня 2007 року, шляхом прийняття Закону України від 19 вересня 2013 року № 581-VII.
У Преамбулі зазначеної Рамкової конвенції Держави - члени Ради Європи, які підписали цю Конвенцію, наголосили на значенні й потенціалі розумного використання культурної спадщини як ресурсу сталого розвитку та якості життя в постійно мінливому суспільстві.
Згідно статті 1 «Цілі Конвенції» Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства передбачає, що Сторони цієї Конвенції домовилися, зокрема:
- визнавати індивідуальну та колективну відповідальність стосовно культурної спадщини (пункт «b»);
- наголошувати на тому, що збереження культурної спадщини та її стале використання спрямовані на розвиток людського потенціалу та якості життя (пункт «c»);
- уживати необхідних заходів для застосування положень Конвенції стосовно: ролі культурної спадщини у створенні мирного та демократичного суспільства, а також у процесах сталого розвитку культурного різноманіття та сприяння йому; найліпшої ефективної реалізації повноважень усіх відповідних громадських, інституційних та приватних учасників (пункт «d»).
У пунктах «a», «b», «e», «f», «g» статті 5 Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільств визначено, що Сторони зобов'язуються, зокрема: визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства; підвищувати цінність культурної спадщини через її виявлення, вивчення, тлумачення, захист, збереження та представлення; сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості; визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на територіях під їхньою юрисдикцією, незалежно від її походження; розробляти інтегровані стратегії для сприяння виконанню положень цієї Конвенції.
Отже, зазначена Рамкова конвенція зобов'язує Україну визнавати індивідуальну та колективну відповідальність за збереження спадщини, підвищувати її цінність через захист і популяризацію, а також інтегрувати ці принципи в суспільні процеси.
У преамбулі Закону України від 08 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-III) також передбачено, що об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.
Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Таким чином, Закон № 1805-III закріпив основи охорони культурної спадщини в Україні, визначивши, що об'єкти культурної спадщини на території України охороняються державою, і встановив пріоритетність цього завдання для суб'єктів владних повноважень.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням Андрушівської міської ради Житомирської області від 23.12.2020 № 7 «Про утворення виконавчих органів Андрушівської міської ради та затвердження їх положень» утворено, зокрема, структурний підрозділ апарату Андрушівської міської ради та виконавчого комітету - відділ культури та туризму та затверджено положення відділу.
Відповідно до пункту 3.1.4 Положення про відділ культури та туризму апарату Андрушівської міської ради та її виконавчого комітету відділ культури та туризму реалізує повноваження органів виконавчої влади у сфері збереження та використання культурної спадщини.
Згідно з розпорядженням Житомирської військової адміністрації від 17.09.2024 № 712 «Про делегування повноважень щодо укладання охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, щойно виявлені об'єкти культурної спадщини чи їх частини» делеговано районним державним (військовим) адміністраціям, міським, селищним сільським радам області та департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради повноваження з укладання охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини щойно виявлені об'єкти культурної спадщини чи їх частини, які знаходяться під охороною держави у порядку, визначеному чинним законодавством, у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 1805-III до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Згідно пункту 11 частини другої статті 6 Закону № 1805-III до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить: укладення охоронних договорів на пам'ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону.
Згідно статті 23 Закону № 1805-III усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
При передачі пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам'ятка, щойно виявлений об'єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Порядок укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, щойно виявлені об'єкти культурної спадщини чи їх частини затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. № 1768 (далі - Порядк № 1768). Дія цього Порядку поширюється на укладення, зміну та припинення охоронного договору між власником (користувачем) пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноваженим ним органом (особою) незалежно від форми власності на зазначені об'єкти та відповідним органом охорони культурної спадщини.
Відповідно до пункту 5 Порядку охоронний договір укладається на пам'ятку чи її частину за видами об'єктів культурної спадщини.
Згідно пунтів 6, 7, 8 Порядку в охоронному договорі зазначається режим використання пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини, у тому числі території, на якій вони розташовані.
Охоронні договори укладаються на пам'ятки культурної спадщини національного, місцевого значення, а також на щойно виявлені об'єкти культурної спадщини чи їх частини з урахуванням особливостей, передбачених цим Порядком.
В охоронному договорі, складеному за формою згідно з додатком 1, зазначаються вимоги щодо режиму використання пам'ятки чи її частини, види і строки виконання робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам'яток, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Відповідно до пункту 12 Порядку власник (користувач) пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини у власність (користування) укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Згідно з пунктом 13 Порядку після внесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України або набуття ним правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власнику (користувачу) цього об'єкта або уповноваженому ним органу (особі). У такому разі власник (користувач) пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання такого повідомлення.
З аналізу наведенеих вище норм вбачається, що після внесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України або набуття ним правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власнику (користувачу) цього об'єкта або уповноваженому ним органу (особі). Власник зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини у власність (користування) укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Відповідно до Витягу з реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Релігійна організація СВЯТО-КАЗАНСЬКА ПАРАФІЯ БОЖОЇ МАТЕРІ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ зареєстрована в 1991 році як юридична особа, код ЄДРПОУ - 24707848, за адресою: Україна, 13433, Житомирська обл., Андрушівський р-н, село Нехворощ, вул. Леніна. Керівник: ОСОБА_1 .
З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 22.11.2016 року державним реєстратором Реєстраційного відділу Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області проведено державну реєстрацію права власності Релігійної організації СВЯТО-КАЗАНСЬКА ПАРАФІЯ БОЖОЇ МАТЕРІ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ, код ЄДРПОУ 24707848 на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1097273018203 - нежитлова будівля (церква), загальною площею 228,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Андрушівський (Бердичівський, на цей час) район, с. Нехворощ, вул. Центральна, 19 д (номер запису про речове право: 17665182).
Відповідно до розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації від 18.02.2000 № 76 «Про взяття на державний облік і охорону нововинайдених та новозбудованих пам'яток архітектури» церква Казанської Ікони Божої Матері взята на державний облік та охорону, як пам'ятка архітектури місцевого значення за охороним номером № 198.
Тобто, власником церкви Казанської Ікони Божої Матері у 2016 році стала юридична особа - Релігійна організація СВЯТО-КАЗАНСЬКА ПАРАФІЯ БОЖОЇ МАТЕРІ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ, код ЄДРПОУ 24707848.
У 2000 році церква Казанської Ікони Божої Матері була віднесена до об'єкта пам'ятки архітектури.
За приписами чинного законодавства відповідний орган охорони культурної спадщини мав повідомити в письмовій формі власника - Релігійну організацію СВЯТО-КАЗАНСЬКУ ПАРАФІЮ БОЖОЇ МАТЕРІ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ, код ЄДРПОУ 24707848, про те, що вказаний об'єкт віднесено до пам'ятки культурної спадщини. Після цього, власник зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини у власність (користування) укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, голова Андрушівської міської ради скерувала керуючому Житомирської єпархії Української православної церкви митрополиту Житомирському і Новоград Волинському Никодиму листа від 05.09.2024 року № 05-14/2085, в якому повідомила про наявність об'єктів пам'яток архітектури, які знаходяться на території Андрушівської міської територіальної громади, зокрема і об'єкт - церква Казанської Ікони Божої Матері та зазначила, що користувачу або власнику необхідно укласти охоронний договір з органом культурної спадщини - Управлінням культури та туризму Житомирської обласної військової адміністрації.
Наступного дня, 06.09.2024 голова Андрушівської міської ради скерувала керуючому Житомирської єпархії Української православної церкви митрополиту Житомирському і Новоград Волинському Никодиму листа № 05-14/2102, в якому, зокрема, повідомила, що церква Казанської Ікони Божої Матері, розташована за адресою: Житомирська обл., Бердичівський район, с. Нехворощ, вул. Центральна, 19 є пам'яткою архітектури, взята на облік розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації від 18.02.200 № 76. Просила повідомити раду чи виготовлена облікова документація на об'єкт культурної спадщини та чи укладались охоронні договори.
Вищевказані листи були надіслані міською радою 09.09.2024 за адресою: Житомирська область, Житомирський район, вул. Перемоги, 7, 10003, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення: 0600959966483, 0600959968133 та записами в журналі вихідної кореспонденції міської ради.
04.12.2024 голова Андрушівської міської ради скерувала керуючому Житомирської єпархії Української православної церкви митрополиту Житомирському і Новоград Волинському Никодиму листа від 04.12.2024 року № 05-14/2916, в якому повідомила, що культова споруда - церква Казанської Ікони Божої Матері розташована за адресою: Житомирська обл., Бердичівський район, с. Нехворощ, вул. Центральна, 19 є пам'яткою архітектури місцевого значення, охоронний номер - 198, взята на облік розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації від 18.02.200 № 76. Зазначила, що користувачу або власнику необхідно укласти охоронний договір з органом культурної спадщини - Управлінням культури та туризму Житомирської обласної військової адміністрації відповідно до статті 23 Закону України «По охорону культурної спадщини». Просила повідомити про проведену роботу.
Вищевказаний лист був надісланий міською радою 05.12.2024 за адресою: Житомирська область, Житомирський район, вул. Перемоги, 7, 10003, що підтверджується записами в журналі вихідної кореспонденції міської ради та відомостями з сайту Укрпошти по трекінгу: 0600990410280.
Разом з цим, як вбачається з Витягу з реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Релігійна організація ЖИТОМИРСЬКА ЄПАРХІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ зареєстрована в 1995 році як юридична особа, код ЄДРПОУ 13560396, за адресою: Україна, 10003, Житомирська обл., місто Житомир, вул. Подільська, буд. 19. Керівник: ОСОБА_2 .
Тобто вказаний суб'єкт є окремою юридичною особою, який згідно даних Реєстру речових прав на нерухоме майно на є власником культової споруди - церкви Казанської Ікони Божої Матері, розташованої за адресою: Житомирська обл., Бердичівський район, с. Нехворощ, вул. Центральна, 19.
З наведеного вбачається, що вищевказаними листами Андрушівська міська рада направляла пам'ятку та повідомляла про вказаний об'єкт культурної спадщини і необхідність укладення охоронного договору іншу юридичну особу, яка не є власником вказаного об'єкту.
Матеріали справи не містять доказів того, що Андрушівською міською радою або виконавчим комітетом Андрушівської міської ради направлялись письмові повідомлення (пам'ятки) на адресу власника об'єкта культурної спадщини - Релігійній організації СВЯТО-КАЗАНСЬКІЙ ПАРАФІЇ БОЖОЇ МАТЕРІ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ, код ЄДРПОУ 24707848, за адресою: Україна, 13433, Житомирська обл., Андрушівський р-н, село Нехворощ, вул. Леніна щодо внесення церкви Казанської Ікони Божої Матері до об'єкта культурної спадщини та необхідності укладання охоронного договору.
Лише з моменту отримання пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини у власність (користування) у власника виникає обов'язок не пізніше ніж через один місяць укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Оскільки прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач, як власник об'єкта культурної спадщини був належним чином, у письмовому порядку, повідомлений відповідним органом охорони культурної спадщини про перебування цього об'єкта на обліку як пам'ятки архітектури, посилання прокурора на те, що відповідач вчиняє протиправну бездіяльність щодо неукладання охоронного договору є необґрунтованими.
У виниклих правовідносинах саме відповідним органом охорони культурної спадщини не вчиняються дії щодо належного повідомлення власника об'єкту, відповідно до вимог Закону № 1805-III та Порядку № 1768 з метою збереження об'єкта культурної спадщини місцевого значення.
Прокурор звертаючись із позовом до суду в інтересах держави вказані обставини не перевірив.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, і просити про їх захист.
Таким чином, з наведеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим та дійсним. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватись індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист - це самостійне право, яке з'являється у особи у момент порушення чи оспорювання іншою особою належного їй суб'єктивного правобто, обов'язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, з огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі відділу культури та туризму апарату Андрушівської міської ради та її виконавчого комітету (вул. Вінницька, 23, м. Бердичів, Житомирська обл., Бердичівський р-н, 13301, ЄДРПОУ: 02909950) до СВЯТО-КАЗАНСЬКОЇ ПАРАФІЇ БОЖОЇ МАТЕРІ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (вул. Центральна, 19-Д, с. Нехворощ, Бердичівський р-н, Житомирська обл.,13401, ЄДРПОУ: 24707848) про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 23 травня 2025 р.
Суддя Т.О. Шувалова