про залишення позову без розгляду
22 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/364/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо не включення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
зобов'язання здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 135 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.27).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 провадження у цій справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №460/21394/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними.
Зазначена ухвала суду оскаржена позивачем в апеляційному порядку та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 залишена без змін.
Ухвалою суду від 16.05.2025 поновлено провадження у справі.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 позовну заяву залишено без руху, оскільки вона подана без додержання вимог, встановлених статтею 161 КАС України, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви та спосіб їх усунення шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із наведенням підстав (поважних причин) пропуску такого строку та надання доказів на підтвердження таких обставин.
20.05.2025 від представника позивача Отрох А.В. на усунення недоліків позовної заяви до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_2 посилається на те, що позивач при звільненні знав, які виплати йому провели, але він не міг знати, які складові грошового забезпечення враховані при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки. Отже, моментом, коли ОСОБА_1 стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат при звільненні, є дата отримання відповіді на адвокатський запит - 19.12.2025. При цьому представник позивача зауважує, що позов було подано до суду 14.01.2025, тобто з дотриманням тримісячного строку звернення до суду в розумінні статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
З наведених підстав просить поновити строк звернення до суду з даним позовом.
Аналізуючи доводи, викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, суд враховує наступне.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Водночас Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків:
Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») (пп. 65.1 - 65.2 п. 65 постанови).
Отже, судовою палатою Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 наголошено, що період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні.
Як слідує з матеріалів позову, ОСОБА_1 у період з 10.05.2022 по 15.05.2024 проходив службу у в/ч НОМЕР_1 .
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з не включенням відповідачем сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток за 2022 рік, за 2023 рік, за 2024 рік під час здійснення розрахунку при звільненні.
При цьому позивач був виключений із списків особового складу частини згідно із наказом тво командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2024 №141.
Компенсацію за дні відпустки позивачу виплачено в/ч НОМЕР_1 в сумі 132997,95 грн в червні 2024 року (конкретна дата позивачем не вказана), про що свідчить картка особового рахунку військовослужбовця за 2024 рік.
Таким чином, тримісячний строк звернення до суду в даному випадку слід обчислювати з дати отримання відповідної компенсації, який сплив у вересні 2024 року, а з цим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 14.01.2025, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.
Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.
Поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин. Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким критеріям: існують обставини, які унеможливлювали або ускладнили вчинення процесуальних дій у визначений законом строк і створювали об'єктивні перешкоди для звернення до суду; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поважність причин пропуску строку звернення до суду може бути врахована судом лише у випадку наявності обставин, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
В заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача причини пропуску цього строку обґрунтовувала тим, що позивач про порушення свої прав дізнався з дати отримання відповіді на адвокатський запит - 19.12.2025. Тобто фактично в заяві про поновлення строку звернення до суду вказується на дотримання такого строку, позаяк звернення до суду відбулось в межах трьох місяців після надання в/ч НОМЕР_1 відповіді на адвокатський запит.
Проте суд не бере до уваги такі доводи представника позивача, оскільки активні дії щодо витребування у відповідача необхідної інформації (детального розрахунку розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток) позивач почав вчиняти після спливу трьох місяців з дня отримання грошової компенсації і жодних доказів наявності будь-яких обставин, за яких позивач не міг вчинити відповідні дії в межах визначеного законом строку, до суду не подано.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що позивач не довів наявність правових підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, суд не встановив дійсних обґрунтованих перешкод чи труднощів для своєчасного звернення позивача до суду в межах визначеного законом строку.
З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про недостатність вказаних представником позивача причин пропуску строку звернення до суду для визнання їх поважними, відтак у суду відсутні підстави для поновлення строку звернення до суду із заявлених підстав.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Враховуючи той факт, що позивачем недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі Волинського окружного адміністративного суду від 16.05.2025, не усунуті, суд дійшов висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 171, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій