Справа № 761/4957/25
Провадження № 2-а/761/551/2025
23 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.М.,
при секретарі: Курній І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення; закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
У лютому 2025р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову № ВОБр-939 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, винесену відповідачем 23 січня 2025р. і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 23 січня 2025р. відповідачем була винесена вищезазначена постанова, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,0 грн. на користь держави.
На думку позивача, його було притягнуто до відповідальності з недотриманням встановленого порядку; постанова прийнята з порушенням його прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню, при цьому на думку сторони позивача, відповідачем не були враховані положення т. 58 Конституції України, а також те, що положення ч. 3 ст. 210 КУпАП набули чинності лише 19 травня 2024р.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2025р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 копію оскаржуваної постанови № ВОБр-939 від 23 січня 2025р. за справою про адміністративне правопорушення, відносно позивача, та копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, за наслідками розгляду яких було винесено оскаржувану постанову.
У встановленому законом порядку, учасники справи були оповіщені судом про відкриття провадження по справі та призначення справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, проте стороною відповідача відзив на позов не подавався, як і не було виконано ухвалу суду про витребування доказів по справі.
Ухвалою Шевченківського районного уду м. Києва від 24 лютого 2025р. заяву позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - залишено без задоволення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 лютого 2025р., за заявою сторони позивача, було залучено до участі у справі, в якості співвідповідача Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, що з 05 березня 2009р. позивач зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
23 січня 2025р. уповноважена особа відповідача ОСОБА_5 склав протокол № ВОБр-939 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за змістом якого: « 23 січня 2025 року ОСОБА_3 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_2 . Під час перевірки облікових даних було встановлено, що він на момент написання заяви про взяття на військовий облік військовозобов'язаних не перебував на військовому обліку в жодному з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки України.
Отже, в порушення вимог абз. 2 ст. 17 ЗУ «Про оборону України», не виконав свій військовий обов'язок (визначений ч. 3 ст. 1 ЗУ «про військовий обов'язок і військову службу»), тим самим порушивши правила військового обліку військовозобов'язаних, затверджені постановою КМУ від 30.12.2022р. № 1487, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.».
Цього ж дня, 23 січня 2025р., начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_4 виніс постанову № ВОБР-939 про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210 КУпАП, відповідно до якої: «..23 січня 2025 року ОСОБА_3 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_2 . Під час перевірки облікових даних було встановлено, що він на момент написання заяви про взяття на військовий облік військовозобов'язаних не перебував на військовому обліку в жодному з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки України.
Отже, в порушення вимог абз. 2 ст. 17 ЗУ «Про оборону України», не виконав свій військовий обов'язок (визначений ч. 3 ст. 1 ЗУ «про військовий обов'язок і військову службу»), тим самим порушивши правила військового обліку військовозобов'язаних, затверджені постановою КМУ від 30.12.2022р. № 1487, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.», внаслідок чого позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що вважає, вказану вище постанову протиправною, оскільки 23 січня 2025р. він був відсутній в ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки був зареєстрований, відповідно до електронної черги на 24 січня 2025р., о 09:00 год., і розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся у його відсутність, позбавивши його фактично права на захист. Зі змісту протоколу № ВОБр-939 про адміністративне правопорушення від 23 січня 2025р., та оскаржуваної постанови № ВОБр-939 від 23 січня 2025р., вбачається, що вони дійсно були отримані позивачем 24 січня 2025р.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, завданням якого є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210--1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
В силу ч. 1 ст. 210 КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 3 наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, ст. 210 КУпАП визначає відповідальність за порушення, призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, в тому числі в особливий період.
Також ст. 210 КУпАП містить примітку, згідно з якою положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022р. № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022р., який триває і на час ухвалення рішення по даній цивільній справі.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 2105-IX від 03 березня 2022р., затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022р. №65/2022 «Про загальну мобілізацію», яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває, і на час ухвалення рішення по цій справі.
Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
18 травня 2024р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11 квітня 2024р. Цим Законом положення ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладено в новій редакції, згідно якої, зокрема встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.
Таким чином, суд зазначає, що диспозиція ч. 3 ст.210 КУпАП передбачає порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинено в особливий період.
Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати законодавчі акти, які визначають, зокрема, правила військового обліку.
На виконання ст. 254 КУпАП України про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 256 КУпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Керуючись ст. 283 КУпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Втім, ні протокол № ВОБр-939 про адміністративне правопорушення від 23 січня 2025р., ні оскаржувана постанова № ВОБр-939 від 23 січня 2025р., не містять жодних відомостей про конкретний пункт Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який було порушено позивачем, при цьому, відповідач зазначав, що позивач не з'явився вчасно до центру комплектування та соціальної підтримки для постановки на військовий облік та отримання військово-облікового документу, відповідачем не було зазначено, який саме строк не дотримано позивачем та коли такий строк завершився. Відсутні в протоколі та оскаржуваній постанові, посилання на докази, які обґрунтовується вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Разом з тим, порушення вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» охоплюються диспозицією ст. 210-1 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в той час, як норми ст.210 КУпАП визначають відповідальність саме за порушення Правил військового обліку.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач був знятий з військового обліку в 2006р. у відповідності до п. 5 піп. 2/4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Суд зазначає, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показів свідків.
Відповідно до частини 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, зазначений протокол не містить взагалі відомості про місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, зокрема, не розкрито суті вчиненого позивачем правопорушення, хоча формулювання повинно бути конкретним, оскільки є важливою умовою справедливого та об'єктивного розгляду справи та є необхідним для підготовки до належного захисту, на що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини; уповноважена особа, посилається лише, на загальний нормативний акт, без зазначення конкретних відомостей порушення позивачем. Крім того, відсутні відомості про пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, в оскаржуваній постанові, суб'єктом владних повноважень повністю продубльовано зміст протоколу про адміністративне правопорушення, при цьому постанова, не містить відомостей про місце, час вчинення адміністративного правопорушення; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи було сповіщено позивача, як особу, яка бере участь у розгляді справи, про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також відомості про наявність обставин, передбачених ст. ст. 34, 35 КУпАП, та дотримання строків, визначених ст. 38 цього Кодексу.
За змістом позову, позивач наголошував, що його фактично було позбавлено права заявити клопотання, скористатися професійною правничою допомогою, оскільки розгляд справи відбувся у його відсутність, що позбавило його надати пояснення по суті справи.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову (як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17 вересня 2020р. належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу), та з метою захисту прав позивача, слід постанову за справою про адміністративне правопорушення № ВОБР-939 від 23 січня 2025р., складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - скасувати, а провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити, в силу положень п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень (відповідача) підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,6 грн.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 19, 25, 72, 77, 78, 90, 121, 139, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295 КАС України; ст. ст. 17, 19, 65 Конституції України; ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; ст. ст. 7, 9, 33-35, 38, 210, 235, 245, 251, 254, 256, 258, 278, 280, 283, 284, 286 КУпАП; Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022р., суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення; закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № ВОБр-939 про адміністративне правопорушення від 23 січня 2025р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП (постанова № ВОБр-939 про адміністративне правопорушення від 23 січня 2025р. за ч. 3 ст. 210 КУпАП) - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 /шістсот п'ять/ грн. 60 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: