П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/34441/24
Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
05 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправною дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо мобілізації ОСОБА_1 , що є виключеним з військового обліку,
- скасувати наказ №б/н ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації" щодо ОСОБА_1 ,
- скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 №288 від 16.10.2024 року, про зарахування до частини солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за мобілізацією;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з військової служби та виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є особою, яка не є військовозобов'язаним, так як у відповідності до ст.37 п.5 п.п. «г» Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», оскільки його було виключено з військового обліку. Після затримання в Одеській області при переході кордону України позивача доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де у прискореному режимі проведено ВЛК та надано висновок про придатність в той час коли він має тяжкі хронічні захворювання про що повідомляв комісії, та надавав копії документів та в той же день було оформлено новий військовий квіток так як старий мав запис про виключення з військового обліку. Позивач наголосив, що він не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, оскільки є виключеним з військового обліку, як особа, що була засуджена за вчинення тяжкого злочину, що підтверджується довідкою вих.№289 від 04.05.2017 року, виданою
ІНФОРМАЦІЯ_4 надав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, на виконання ухвали суду. В описово - мотивувальній частині клопотання відповідач заперечував проти задоволення позов, зазначаючи, що з 18 травня 2024 року позивач був військовозобов'язаним та підлягав мобілізації.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що РТЦК порушено Положення про військоволікарську експертизу в Збройних Силах України під час проходження позивачем ВЛК. Апелянт наголосив на формальному проведенні медичного огляду ОСОБА_1 , тобто на повному ігноруванні процедури та його скарг на наявні захворювання та на тому, що взяття позивача на військовий облік відбулось без його особистої заяви про це.
Апелянт зазначив, що за відсутності доведення факту придатності ОСОБА_1 та факту подання ним заяви про взяття його на військовий облік, призов позивача на військову службу та подальше направлення для проходження військової служби до військової частини є протиправними. На переконання апелянта, протиправні дії не можуть спричиняти правомірних наслідків, а обов'язок доведення придатності особи до військової служби лежить на суб'єкті владних повноважень. Інший підхід суперечив би принципам, які відрізняють суди адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикцій.
Військова частина НОМЕР_1 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, у зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 1979 р.н. 04.01.2001 року був виключений з військового обліку згідно ст.37 п.5 пп. «г» Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
16 жовтня 2024 року ОСОБА_1 взято на військовий облік та протоколом ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 №15/2927 від 16.10.2024 року визнано придатним до проходження військової служби.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №280-мд від 16.10.2024 року ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 1.6 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.10.2024 № 288 солдата ОСОБА_1 призначено курсантом навчального взводу навчальної роти військової частини НОМЕР_1 та з 16 жовтня 2024 року зараховано на всі види забезпечення.
Згідно пункту 15.2 частини 15 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.11.2024 №320 солдата ОСОБА_1 , курсанта навчального взводу навчальної роти військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що самовільно залишив місце служби та виключити з усіх видів забезпечення з 17 листопада 2024 року (витяг додається).
На підставі витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 01.12.2024 №160-РС (вхідний № 4289 від 03.12.2024 в.ч. НОМЕР_1 ) та відповідно до пункту 1.1 частини 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.12.2024 № 336 солдата ОСОБА_1 , курсанта навчального взводу навчальної роти військової частини НОМЕР_1 , увільнено від займаної посади та призначити у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 (витяг додається).
Не погоджуючись з призивом на військову службу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності взяття позивача на військовий облік, а тому РТЦК мав підстави для вручення позивачу повістки про виклик і направлення на проходження військово-лікарської комісії для встановлення ступеня придатності позивача як військовозобов'язаного з наступним призивом на військову службу під час мобілізації.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст. 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно п.20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан».
В подальшому воєнний стан продовжено відповідними Указами та на час розгляду справи не припинений.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 Про загальну мобілізацію оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
Тобто наразі всі військовозобов'язані особи підлягають мобілізації, зокрема, до лав Збройних Сил України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 3543-XII).
Відповідно до ст.1 Закону № 3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно приписів ч. 2 ст. 4 Закону № 3543-XII, загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII.
Станом на 04.01.2001 року був чинним п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якого виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Тобто станом на 04.01.2001 року у ІНФОРМАЦІЯ_6 існував обов'язок з виключення позивача з військового обліку, як такого, що засуджений за вчинення тяжкого злочину.
Натомість, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» внесено зміни до статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та з 18.05.2024 року стаття 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не містить такої підстави для виключення з військового обліку, як засудження військовозобов'язаного за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
З викладеного вбачається, що засудження за вчинення тяжкого злочину та відбування за це покарання більше не є підставою для звільнення особи від військової служби.
Відповідно до приписів ст.37 Закону № 2232 взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають громадяни України:
- які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;
- які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Відповідно до ст.22 Закону № 3543-ХІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки № 154 від 23.02.2022 року, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За приписами п.12 цього Положення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
Таким чином, призов громадян на військову службу під час мобілізації здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки на підставі ст.22 Закону № 3543-ХІ та Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабміну України № 154 від 23.02.2022 року.
Відповідно до довідки ВЛК № 15/2927 солдат ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.
ОСОБА_1 досяг 25 років та не досяг 60 років (граничний вік перебування на службі), підстав для невзяття на військовий облік позивачем не надведено, тож його правомірно взято на військовий облік військовозобов'язаних відповідно до Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів повинен перебувати на військовому обліку за місцем проживання.
Доводи апеляційної скарги здебільшого зводяться до незгоди з процедурою проведення ВЛК.
Разом з тим, предметом даного спору не є постанова військово-лікарської комісії, якою позивача визнано придатним до військової служби, а відтак, обраний ним спосіб захисту порушеного права не буде ефективним, оскільки не призведе до поновлення порушених на його думку прав чи інтересів.
Судова колегія враховує правові позиції Верховного Суду, викладені постановах від 12 лютого 2021 року у справі № 820/5570/16 від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18, від 26 лютого 2025 року у справі № 240/13173/22 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Отже, доводи позивача щодо порушення процедури проведення ВЛК можуть бути розглянуті під час вирішення справи про оскарження висновку ВЛК про його придатність до військової служби.
Щодо доводів апеляційної скарги, що РТЦК порушив Порядок взяття позивача на облік, судова колегія враховує, що відповідно до чинного законодавства позивач є військовозобов'язаним, і мав перебувати на військовому обліку, доказів протилежного позивачем не надано.
З викладеного слідує, що постановка позивача на облік та подальша мобілізація вчинені РТЦК у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим відсутні підстави для скасування наказу про мобілізацію, зарахування позивача до військово частини та для звільнення його з військової служби.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 23 грудня 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко