П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/40467/24
Категорія:112040000 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:03.03.2025 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства "Холодмаш" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до акціонерного товариства "Холодмаш" про стягнення заборгованості,
У грудні 2024 року Головне управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Одеській області звернулося до суду з позовом до акціонерного товариства (далі - АТ) "Холодмаш" про стягнення з АТ "Холодмаш" на рахунок ГУПФ України в Одеській області заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2 в сумі 390 211,94 грн. за період з 01 серпня 2024 року по 25 грудня 2024 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що АТ "Холодмаш" зареєстроване і знаходиться на обліку в ГУПФ України в Одеській області, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. У зв'язку з несплатою фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за списком № 2, має заборгованість перед управлінням на загальну суму 390 211,94 грн. (триста дев'яносто тисяч двісті одинадцять грн. 94 коп.) за період з 01 серпня 2024 року по 25 грудня 2024 року станом на 26 грудня 2024 року.
Позивач вказав, що відповідно до положень п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п.п.6.4, 6.7, 6.8 Інструкції про порядок обчислення i сплати страхувальниками тa застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій здійснюється за рахунок коштів підприємств, на яких особою здобуто пільговий стаж. Таким чином на відповідача покладено обов'язок в повному обсязі відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Позивач стверджував, що на адресу відповідача спрямовувалися розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону, проте заборгованість перед Головним управлінням на загальну суму 390 211,94 грн. (триста дев'яносто тисяч двісті одинадцять грн. 94 коп.) за період з 01 серпня 2024 року по 25 грудня 2024 року станом на 26 грудня 2024 року не погашено, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року адміністративний позов ГУПФ України в Одеській області до АТ "Холодмаш" про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з АТ "Холодмаш" на користь ГУПФ України в Одеській області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2 в сумі 390 211,94 грн. (триста дев'яносто тисяч двісті одинадцять грн. 94 коп.) за період з 01 серпня 2024 року по 25 грудня 2024 року.
В апеляційній скарзі АТ "Холодмаш" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги:
- матеріали справи не містять жодного рішення про призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 , замість вказаного рішення позивачем додано до матеріалів справ виключно картку особового рахунку, розрахунки пільгової пенсії, обґрунтований помісячний розрахунок без підпису та печатки . Помісячну структуру боргу, згідно котрої заборгованість на 01 січня 2024 року становить 11 984,46 грн. а у 2024 році 390 211,94 грн. Розрахунок від 07 серпня 2024 року №2004/0604 згідно якого встановлено, що розмір фактичних витрат на виплату пенсій становить 23 610 грн на місяць. З вказаних документів не зрозумілим яким чином за 2024 рік, а саме за період з 01 серпня 2024 року по 25 грудня 2024 року утворилась заборгованість в розмірі 390 211, 94 грн., коли при математичному розрахунку 23 610 (визначена пільгова пенсія в місяць) * 5 (серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року, грудень 2024 року) становить 118 050 грн. Якщо розраховувати за весь 2024 року то відповідна заборгованість становить 283 320 грн, а не як зазначено в позові стягнення заборгованості за період 01 серпня 2024 року по 25 грудня 2024 року на загальну суму 390 211,94 грн. Достовірність, правильність здійснених позивачем розрахунків сум фактичних витрат, що підлягають відшкодуванню відповідачем, повинні бути доведені позивачем на підставі допустимих, належних, достовірних та достатніх доказів. Проте всупереч вищенаведених норм позивачем не надано до суду доказів, що доводять обставини, які мають бути встановлені у даній справі. З матеріалів справи вбачається та поданими документами підтверджується, що ОСОБА_1 пропрацював на підприємстві відповідача лише 5 років та 4 місяці (довідка підприємства №94 від 28 червня 2023 року) що не надає останньому права на отримання відповідної пільгової пенсії у визначеному позивачем розмірі.
- як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду із позовом 27 грудня 2024 року. Згідно з поданим розрахунком станом на серпень 2024 року у відповідача існувала заборгованість в розмірі 272 161,94 грн. Строк позовної давності щодо стягнення вказаної заборгованості (три місяці) сплинув 01 грудня 2024 року. Таким чином оскільки положення ч.15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено незастосування строків давності виключено стосовно стягнення недоїмки, пені та штрафів, відповідно для стягнення відповідних сум відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій застосовують загальні положення КАС України в частині визначення строку звернення до адміністративного суду. Судом не враховано вказаної обставини та безпідставно винесено рішення в частині позовних вимог щодо котрих спливли строки з'явлення відповідних вимог.
У відзиві ГУПФ України в Одеській області на апеляційну скаргу вказується, що викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті, а отже й відсутні підстави для скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року по справі №420/40467/24 та ухвалення нового судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги АТ "Холодмаш", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
АТ "Холодмаш", код ЄДРПОУ 00217863, зареєстроване юридичною особою, перебуває на обліку в ГУПФ фонду України в Одеській області як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно наданої до суду картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2, за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2 за період з 25 серпня 2024 року по 25 грудня 2024 року у сумі 390 211,94 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що зазначена заборгованість виникла за відповідачем у зв'язку із невідшкодуванням перед управлінням ПФУ фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2 за період з 25 серпня 2024 року по 25 грудня 2024 року пенсіонеру АТ "Холодмаш" ОСОБА_1 , якому призначено пільгову пенсію за віком за Списком №2, що підтверджено матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУПФ України в Одеській області на адресу АТ "Холодмаш" направлялися розрахунок по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, а також щомісячні повідомлення про відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Внаслідок не відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2 за відповідачем виникла заборгованість.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що АТ "Холодмаш" не відшкодувало перед ГУПФ України в Одеській області суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2 за період з 01 серпня 2024 року по 25 грудня 2024 року у сумі 390 211,94 грн. При цьому, позивачем на адресу підприємства направлялися повідомлення про відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. На час розгляду справи до суду не надано доказів погашення вказаної заборгованості.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що невідшкодована відповідачем сума фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2 за період з 01 серпня 2024 року по 25 грудня 2024 року у сумі 390 211,94 грн. підлягає стягненню у судовому порядку.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування",
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Спеціальними законами, які визначають принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV) та Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон №1788-XII).
Згідно п.1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26 червня 1997 року (далі - Закон №400/97-ВР), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України (ст. 3 Закону №400/97-ВР).
Відповідно абз.4 п.1 ст. 2 та абз.2 п.1 ст. 4 Закону №400/97-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників сплачують до Пенсійного фонду України 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій працівникам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, призначених відповідно до п.п."б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до досягнення ними пенсійного віку, передбаченого ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Отже, відповідач зобов'язаний відшкодувати органу Пенсійного фонду України суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Порядок відшкодування підприємством витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах встановлено Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої Постановою управління Пенсійного фонду України №21-1 від 19 грудня 2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України за №64/8663 від 16 січня 2004 року.
Згідно абз.абз.1, 2 пп.2.1.1 п.2.1 Інструкції №21-1 платниками страхових внесків є страхувальники - роботодавці: підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно п.6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV в таких розмірах: для платників, зазначених у пп.2.1.1 п.2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку). Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Відповідно п.6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Пунктом 6.5 Інструкції передбачено, що розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.
Згідно п.6.7 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Відповідно п.6.8 Інструкції, у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.
Тобто, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.
Обов'язок щодо визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на органи Пенсійного фонду України, підприємство же зобов'язане здійснити відшкодування зазначених витрат в розмірах визначених органом Пенсійного фонду України, підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунки цих витрат, який надсилається підприємству. При цьому, органи Пенсійного фонду зобов'язані повідомити підприємство про настання обставин, які впливають на суму відшкодування, шляхом надіслання підприємству розрахунку.
Доводи відповідача про те, що позивачем до повідомлень про суми фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за спірний період не було надано розрахунків, на підставі яких можна зробити висновок про достовірність обчислення розміру пільгових пенсій виходячи з фактичних заробітків, стажу роботи та кваліфікації працівників, колегія суддів вважає помилковим, оскільки дослідження цих обставин не належить до предмету доказування у цій справі.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 жовтня 2023 року у справі №804/75/18.
Колегія суддів акцентує увагу на правову позицію Верховного Суду у постанові від 05 січня 2021 року у справі №640/18421/19 відповідно до якої, підставою для відшкодування підприємством органам пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.
Тобто, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є підставою для стягнення заборгованості.
Водночас, це стягнення не є безумовним, якщо органом пенсійного фонду допущено помилки в проведенні обрахунку або включено будь-які додаткові суми до стягнення.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у справі №818/763/18.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2, за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2 за період з 25 серпня 2024 року по 25 грудня 2024 року у сумі 390 211,94 грн.
Зазначена заборгованість виникла за відповідачем у зв'язку із невідшкодуванням перед управлінням ПФУ фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2 за період з 25 серпня 2024 року по 25 грудня 2024 року пенсіонеру АТ "Холодмаш" ОСОБА_1 , якому призначено пільгову пенсію за віком за Списком №2, що підтверджено матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУПФ України в Одеській області на адресу АТ "Холодмаш" направлялися розрахунок по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, а також щомісячні повідомлення про відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Вищезазначені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відповідачем оскаржені не були, а отже є узгодженими.
Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з цією позовною заявою, суд апеляційної інстанції зазначити наступне.
Частинами 1, 2 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Згідно ч.15 ст. 106 Закону №1058-IV строки давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.
У постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №804/18891/14, від 26 червня 2018 року у справі №804/8277/14 та від 01 грудня 2021 року у справі №140/1205/19 викладено правовий висновок щодо застосування даної норми права у подібних правовідносинах, відповідно до якого у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення ч.15 ст. 106 Закону №1058-IV.
Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені ст. 122 КАС України, не застосовуються.
За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ГУПФ України в Одеській області.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Холодмаш" залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 22 травня 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.