П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/31135/24
Категорія:106000000 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:05.02.2025 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2024 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - УДАБК ОМР) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_1 знести самочинну прибудову та надбудову за адресою: м. Одеса, Пересипський район, вул. Професора Коровицького, 147, та привести об'єкт у первинний стан відповідно до договору дарування від 18 березня 2024 року №2-226 за власний рахунок.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що здійснені відповідачем будівельні роботи потребують отримання документу, що засвідчує право власності (користування) земельною ділянкою та повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Натомість відповідачем здійснюється реконструкція (прибудова та влаштуванням стін у рівні другого поверху) будинку без отримання дозвільних документів, даний об'єкт вважається самочинним в розумінні ст. 376 ЦК України. Враховуючи вищевикладене, позивач уважає, що ним доведено факт проведення відповідачем самочинного будівництва за вищезазначеною адресою, що надає йому як органу державного архітектурно-будівельного контролю право на звернення до суду з вимогою про знесення самочинного об'єкта будівництва, а саме прибудову та надбудову до будинку за адресою: м. Одеса, вул. Професора Коровицького, 147, яка не відповідає договору дарування від 18 березня 2024 року №2-226.
Також позивач вказував, що факт самочинного будівництва виявлений саме за результатами комісійного обстеження, а не заходу державного нагляду (контролю), оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року №303 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану", припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні позову УДАБК ОМР до ОСОБА_1 про зобов'язання знести самочинну прибудову та надбудову.
В апеляційній скарзі УДАБК ОМР ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги:
- відповідно до Реєстру будівельної діяльності, відсутні відомості щодо реєстрації документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та/або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, на землях територіальної громади м. Одеси, не переданих у власність та не наданих у користування за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 (Відповідачем) здійснено самочинні будівельні роботи без узгодженої проектної документації на будівництво та без дозвільних документів на виконання вищезазначених будівельних робіт. Отже, дані будівельні роботи потребують отримання документу, що засвідчує право власності (користування) земельною ділянкою та повідомлення про початок виконання будівельних робіт;
- УДАБК ОМР не здійснювались заходи державного архітектурно- будівельного контролю відповідно до приписів Порядку №553, у зв'язку з дією Постанови №303, а було здійснено комісійне обстеження відповідно до Порядку №135, за результатами якого виявлено порушення. Таким чином, враховуючи те, що наразі Управління відповідно до Постанови №303 позбавлено можливості проводити заходи державного архітектурно-будівельного контролю, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, відповідно акт, перевірки, протокол та припис Управлінням не складався. Виходячи з вищевикладеного, інші законні підстави щодо виявлення порушень вимог законодавства в умовах воєнного стану відсутні;
- акт обстеження є належним, допустим, достовірним та достатнім доказом в розумінні 73-76 КАС України, адже ним зафіксовано факт здійснення самочинного будівництва. Згідно із частиною першою ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Враховуючи вищевикладене, даний об'єкт вважається самочинним в розумінні ст. 376 ЦК України. Виходячи з вищевикладеного, вбачається невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
- враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування, обсяг та характер доказів у справі й склад учасників, вказана справа не належала до категорії справ незначної складності та підлягала розгляду в порядку загального позовного провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги УДАБК ОМР, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
Головним спеціалістом інспекційного відділу №2 УДАБК ОМР Гнілюк В.О. 04 липня 2024 року спільно із представниками Пересипської районної адміністрації ОМР та Департаменту земельних ресурсів ОМР проведено комісійне обстеження об'єкта будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Професора Коровицького, 147, про що складено акт від 04 липня 2024 року під назвою "акт обстеження об'єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м.Одеси".
Під час комісійного обстеження здійснено фотофіксацію за адресою: м. Одеса, вул. Професора Коровицького, 147.
За висновками згаданого вище акту від 04 липня 2024 року, за результатами обстеження встановлено, що "…за даною адресою здійснюються будівельні роботи з реконструкції одноповерхового житлового будинку шляхом прибудови та влаштуванням стін у рівні другого поверху (матеріал стін - піноблоки). На момент обстеження будівельні роботи не проводились, будівельники та будівельна техніка відсутні. Доступ до об'єкту відсутній. Згідно інформації Департаменту земельних ресурсів ОМР рішень щодо відведення земельної ділянки у власність або оренду за вищевказаною адресою не приймалось. Відповідно до Реєстру будівельної діяльності, відсутні відомості щодо реєстрації документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та/або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за адресою: м. Одеса, вул. Професора Коровицького, 147…".
Уважаючи, що відповідачем здійснено самочинне будівництво зазначеного об'єкта, УДАБК ОМР звернулось до суду із цим позовом, метою якого знесення самочинно збудованого об'єкта.
Відповідно до матеріалів технічної інвентаризації та правовстановлюючим документам на нерухоме майно, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , наданих листом з додатками КП "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради від 09 липня 2024 року №2843/03.01-06 (від 10 липня 2024 року №01-15/123ф), наявний договір купівлі-продажу від 16 травня 1980 року, зареєстрований в реєстрі за №1510, в якому наявна інформація, що гр. ОСОБА_2 продала, а гр. ОСОБА_3 купив цілий житловий будинок з надвірними господарчими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з одного одноповерхового кам'яного житлового будинку з надвірними господарчими спорудами.
КП "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради інформації надало відомості, що зазначене домоволодіння складається з літ. "А" - житлове, літ. "Б" - літня кухня, літ. "В" - сарай, літ. "Ж" - гараж, літ. "З" - вбиральня, №1, 3-7 - огородження, І - мостіння, що підтверджується схематичним планом від 19 квітня 2002 року. Площа житлової кімнати житлового будинку літ. "А" - 11 кв.м, загальна площа будинку - 25,1 кв.м.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна встановлено, що 18 березня 2024 року зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 25,1 кв.м, власник - ОСОБА_1 , підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 72111710 від 18 березня 2024 року, ОСОБА_4 , Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса, Одеський міський нотаріальний округ, Одеська обл.; документи, подані для державної реєстрації: договір дарування, серія та номер: 2-226, виданий 18 березня 2024 року, видавник: Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса.
Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради повідомлено про відсутність інформації стосовно прийняття рішень ОМР щодо надання у власність або оренду зазначеної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому відповідно до Реєстру будівельної діяльності, відсутні відомості щодо реєстрації документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та/або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за адресою: м. Одеса, вул. Професора Коровицького, 147.
Позивач вказував, що здійснені відповідачем будівельні роботи потребують отримання документу, що засвідчує право власності (користування) земельною ділянкою та повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Натомість відповідачем здійснюється реконструкція (прибудова та влаштуванням стін у рівні другого поверху) будинку без отримання дозвільних документів, даний об'єкт вважається самочинним в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України. Враховуючи вищевикладене, позивач вважав, що ним доведено факт проведення відповідачем самочинного будівництва за вищезазначеною адресою, що надає йому як органу державного архітектурно-будівельного контролю право на звернення до суду з вимогою про знесення самочинного об'єкта будівництва, а саме прибудову та надбудову до будинку за адресою: м. Одеса, вул. Професора Коровицького, 147, яка не відповідає договору дарування від 18 березня 2024 року №2-226.
Також позивач вказував, що факт самочинного будівництва виявлений саме за результатами комісійного обстеження, а не заходу державного нагляду (контролю), оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року №303 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану" (далі - Постанова №303), припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану. Водночас, Управління продовжує працювати та виконувати свої завдання у межах наданих повноважень.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач підтвердив, що заходи державного нагляду (контролю) задля виявлення факту самочинного будівництва не здійснювались.
Таким чином, УДАБК ОМР не дотрималося процедури здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, а саме провели комісійне обстеження, яке не передбачено чинним законодавством, замість позапланової перевірки.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність заявлених УДАБК ОМР позовних вимог, оскільки унаслідок порушення самим же позивачем умов, визначених частиною першою ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI (далі - Закон №3038-VI), право у нього на звернення до суду не виникло.
За таких обставин посилання позивача на норми Порядку №135 як на підставу проведення комісійного обстеження об'єкту будівництва замість позапланової перевірки є необґрунтованим.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ЦК України, Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20 травня 1999 року №687-XIV, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно ч.1 ст. 34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після:
1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;
3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України “Про оцінку впливу на довкілля».
Відповідно до частини 2 статті 34 Закону № 3038-VI, Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва. Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Частинами 5, 7 ст. 34 Закону №3038-VI передбачено, що контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю. Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року №406 затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.
До будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, зазначеним Переліком віднесено, зокрема, такі роботи:
- роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними (СС1), з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками;
- заміна покрівлі будівель і споруд згідно з будівельними нормами без втручання в несучі конструкції;
- реконструкція, капітальний ремонт внутрішніх систем;
- заміна існуючих заповнень віконних, балконних та дверних прорізів;
- приєднання та підключення до інженерних мереж відповідно до технічних умов індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських будівель і споруд, гаражів, розташованих на присадибних, дачних і садових земельних ділянках та земельних ділянках для будівництва індивідуальних гаражів;
- зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків - щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків;
- знесення і демонтаж будівель та споруд без подальшого будівництва, які не є підготовчими роботами, та без порушення експлуатаційної придатності інших будівель і споруд;
- демонтаж об'єктів, пошкоджених або зруйнованих внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів тощо.
Частиною 1 ст. 41 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, виявлення факту самочинного будівництва об'єкта.
У разі систематичного (два і більше разів підряд) перешкоджання проведенню перевірки посадовим особам органу державного архітектурно-будівельного контролю, невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, встановлених під час перевірки, а саме: порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, проектної документації на будівництво об'єкта, будівельних норм і правил, а також в інших випадках, визначених цим Законом, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю звертається до суду із позовом про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт.
Неподання органом державного архітектурно-будівельного контролю позову до суду про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт протягом двох місяців з дня закінчення строку для усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, визначеного у приписі про зупинення підготовчих або будівельних робіт, або постановлення судом ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, про залишення позову (заяви) без розгляду, є підставою для відновлення виконання підготовчих та/або будівельних робіт (крім випадків, якщо підготовчі та/або будівельні роботи зупинені через ненабуття права на їх виконання).
Відповідно п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок №553) державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Пунктом 7 Порядку №553 визначено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема:
необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;
виявлення факту самочинного будівництва об'єкта.
Згідно п.17 Порядку №553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).
У приписі обов'язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.
З урахуванням вищенаведених правових норм діючого законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових та позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою відповідного органу складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається ще й протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Згідно ч.1 ст. 38 Закону №3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, ст. 376 ЦК України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
Отже, пред'явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:
1) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
2) визначення такого об'єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;
3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 02 листопада 2022 року у справі №420/4209/19 та від 23 лютого 2023 року у справі №420/6488/18.
Разом з тим, УДАБК ОМР в акті обстеження від 04 липня 2024 року(а.с.19) не зазначено про ненадання посадовим особам позивача доступу до об'єкту будівництва, не надано доказів складання протоколу, видання відповідачу припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису та доказів невиконання такого припису.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем було порушено процедуру проведення перевірки, а також про відсутність її наслідків станом на дату звернення позивача до суду, зокрема припису про усунення порушень, наявність якого є обов'язковою передумовою для звернення до суду контролюючого органу у зв'язку з його невиконанням.
Так, Верховний Суд у постановах від 13 квітня 2022 року справа №814/750/17, від 27 квітня 2021 року справа №640/5473/20, від 15 червня 2022 року справа №826/15946/17, від 27 червня 2023 року №320/9108/21 зазначив, що при розгляді справи, в якій також вирішувалось питання щодо необхідності проведення перевірки, прийняттю будь-якого рішення контролюючим органом передує відповідна перевірка, за результатами якої і встановлюється дотримання суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.
Пунктом 3 Порядку №135 передбачено, що особа, яка відповідно до покладених на неї обов'язків за цим Порядком виявила факт самочинного будівництва, зобов'язана протягом трьох робочих днів повідомити про такий факт УДАБК ОМР, відповідну районну адміністрацію ОМР за місцезнаходженням об'єкта самочинного будівництва з одночасним направленням копій наявних з цього приводу матеріалів.
У разі надходження повідомлень від юридичних та фізичних осіб про виявлення факту самочинного будівництва на території міста Одеси до інших органів ОМР, вони підлягають перенаправлению до УДАБК ОМР та відповідної районної адміністрації ОМР протягом трьох робочих днів.
Пунктом 4 Порядку №135 визначено, що УДАБК ОМР проводить позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт на відповідному об'єкті будівництва, за необхідності із залученням представника районної адміністрації ОМР, УДАБК ОМР, департаменту комунальної власності ОМР в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За необхідності районна адміністрація ОМР спільно з представником відповідного комунального підприємства житлово-комунального сервісу ОМР та, за можливістю, із залученням представника особи, яка виявила факт самочинного будівництва, проводить обстеження об'єкта будівництва, про що складає акт (за формою, що додається) та здійснює фотофіксацію (п.5 Порядку №135).
Відповідно п.7 Порядку №135 за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, УДАБК ОМР складає протокол, видає припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.
Районні адміністрації ОМР здійснюють заходи щодо виявлення фактів самовільного будівництва або реконструкції та вирішують питання щодо знесення самочинно збудованих об'єктів або приведення самочинно реконструйованих об'єктів у первинний стан шляхом видачі розпоряджень щодо демонтажу об'єктів самочинного будівництва на території відповідного району.
Пунктом 8 Порядку №135 також визначено, що уразі, якщо суб'єкт містобудування в установлений строк добровільно не виконав вимоги, встановлені у приписі, УДАБК ОМР подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Пунктом 9 Порядку №135 визначено, що знесення об'єктів самочинного будівництва здійснюється у порядку, встановленому чинним законодавством України.
Аналізуючи вищезазначені правові норми, колегія суддів зазначає, що Порядком №135 не визначено іншої процедури здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, ніж у Законі №3038-VI та Порядку №553, позаяк Порядком №135 передбачено проведення саме позапланової перевірки у разі виявлення фактів самочинного будівництва, складення акта перевірки, протоколу та обов'язкового до виконання припису про усунення порушення вимог законодавства. І саме з невиконання суб'єктом містобудування цього припису Порядок №135 пов'язує право Управління звертатися до суду з відповідним позовом.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2024 року по справі №420/34766/23.
З огляду на вказані норми законодавства, посилання апелянта на норми Порядку №135 як на підставу проведення комісійного обстеження об'єкту будівництва замість позапланової перевірки є необґрунтованим.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушенням судом першої інстанції процесуальних норм права, колегія суддів вказує наступне.
За змістом ч.4 ст. 12 КАС України (у редакції чинній на момент вирішення питання про відкриття провадження судом першої інстанції) виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених ч.1 ст. 266-1 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.2 ст. 12 КАС України вбачається, що в порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися не лише справи незначної складності, але й інші справи, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.
Отож за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено ч.4 ст. 12, ч.4 ст. 257 КАС України).
У цій справі суд першої інстанції не відносив цю справу до категорії справ незначної складності, однак, урахувавши вимоги ст. 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Так, Верховний Суду в постанові від 28 листопада 2024 року по справі №420/35487/23 вказав, що "тільки те, що ця справа не є справою незначної складності ще не визначає процедури її розгляду (тобто за правилами загального позовного провадження). Зважаючи на положення ч.4 ст. 12, ч.4 ст. 257 КАС України, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження немає. За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно ч.2 ст. 257 КАС України)".
Аналогічні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі №460/6542/20, від 07 жовтня 2021 року у справі №640/23517/20, від 30 червня 2022 року у справі №640/27145/20, від 22 листопада 2022 року у справі №320/8522/20.
З урахуванням позиції Верховного Суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції міг розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову УДАБК ОМР.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 22 травня 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.