Справа №295/457/25
Категорія 39
2-а/295/46/25
23.05.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі: судді Кузнєцова Д.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 132-2 КУпАП від 24.05.2024 року, а також закрити справу про адміністративне правопорушення. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті 24.05.2024 року винесено постанову ПС000385 за порушення позивачем ч. 3 ст. 132-2 КУпАП. З тексту зазначеної постанови слідує, що 04.03.2024 року перевіркою у м. Києві по Столичному (дорога дублер біля АЗС «АМІК») т/з «Scania» н/з НОМЕР_1 , що перевозив відсів за ТТН 129303 від 04.03.2024 року, виявлено внесення посадовою особою вантажовідправника ТОВ «АБУ» (ТОВ «Альянс будівельників України») відомостей про вагу т/з з вантажем у розмірі 37,5 т при фактичному показнику 47,68 т, перевищення фактичного показника над нормативно допустимим склало 25,47 %, тим самим вантажовідправником порушено вимоги ст. 51-1 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Винесеною постановою на позивача за порушення ч. 3 ст. 132-2 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 гривень. ОСОБА_1 не погоджується із постановою та вважає, що вона є протиправною, винесена з порушенням чинного законодавства, без дослідження всіх обставин справи та є такою, що підлягає скасуванню, з наступних підстав. Відповідно до тексту постанови та з наявних у відповідача матеріалів адміністративного провадження встановлено, що факт фіксації адміністративного правопорушення мав місце 04.03.2024 року. У той же час спірна постанова винесена 24.05.2024 року, тобто із порушенням строків, визначених ст. 38 КУпАП. До того ж позивач належним чином не був поінформований про дату, місце та час розгляду адміністративного матеріалу. Згідно ТТН 129303 від 04.03.2024, на яку посилається у постанові відповідач, ТОВ «АБУ» зазначено як вантажовідправник. Проте, за словами позивача, до адміністративної відповідальності притягнуто особу, яка фактично не вчиняла адміністративного правопорушення, та не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.132-2 КУпАП. Отже, у спірній постанові відсутній один із основних елементів складу адміністративного правопорушення, а саме суб'єкт, а тому відсутня і сама подія адміністративного правопорушення. На переконання ОСОБА_1 , сама лише спірна постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача №ПС 000385 від 24 травня 2024 року не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а лише рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 14.01.2025 року у зазначеній справі відкрито провадження, розгляд якої постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від представника Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. В обґрунтування заперечень проти позову зазначено, що 04.03.2024 інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві під час перевірки за адресою: м. Київ, Столичне шосе (дорога дублер біля АЗС «Амік») транспортного засобу SCANIA, номерний знак НОМЕР_1 , встановлено, що перевозив відсів відповідно до ТТН №129303 від 04.03.2024, виявлено внесення посадовою особою вантажовідправника ТОВ «АБУ» до вказаної ТТН в графі відомості про вагу т/з з вантажем в розмірі 37,5 т при фактичному показнику 47,68 т, що склало перевищення нормативно встановлених норм на 25,47%. Представник зауважила, що згідно з товарно-транспортною накладною вантажовідправником є ТОВ «АБУ», керівником якого є ОСОБА_1 , а відтак саме керівник юридичної особи вантажовідправника є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-2 КУпАП. Додатково у відзиві зазначено, що з метою недопущення уникнення відповідальності посадовою особою вантажовідправника листом від 15.05.2024 № 42612/28/24-24 позивача було повідомлено належним чином щодо участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення 24.05.2024 року. Натомість позивачем не було вчинено всіх можливих дій на отримання вказаної кореспонденції, хоча ОСОБА_1 мав вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості для своєчасного отримання кореспонденції. Свідоме неотримання кореспонденції, яка направлялася відповідачем на офіційну адресу позивача, а також у подальшому посилання позивача на те, що відповідач не повідомив його про дату, час та місце розгляду справи є порушенням норм Порядку № 1567, не можуть бути підставами для скасування постанови, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем Порядку № 1567 та Закону України «Про поштовий зв'язок». На розгляд даної справи ОСОБА_1 не прибув, жодних пояснень щодо спростування зафіксованого порушення не надав. Крім того, представник ОСОБА_2 заперечила щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, оскільки позивачем на надано належних доказів та аргументів щодо доцільності стягнення судових витрат, зокрема, відсутній розрахунок судових витрат та інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрат адвоката.
У подальшому від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він звертав увагу суду на пропуск відповідачем строків для подачі відзиву на позовну заяву, враховуючи, що відповідно до ухвали суду від 14.01.2025 відкрито провадження у справі, відзив на позовну подано лише 20.02.2025. Адвокат Бондюк Б.В. акцентував увагу на порушенні відповідачем строків притягнення до адміністративної відповідальності. Надані відповідачем копії документів про поштові відправлення, на думку представника позивача, не містять жодних доказів того, що саме відправлялося позивачеві, за наявним номером поштового відправлення перевірити чи дійсно здійснювалося якесь поштове відправлення неможливо з причин відсутності інформації на сайті. В той же час, наявні докази підтверджують факт того, що здійснювати процедуру притягнення до адміністративної відповідальності відповідач почав після спливу визначених законодавством строків притягнення до адміністративної відповідальності. Адвокат також вважає, що не заслуговують на увагу доводи представника відповідача щодо відсутності деталізації понесених позивачем судових витрат, оскільки в позовній заяві наведений орієнтований розрахунок заборгованості, деталізація витрат та докази їх понесення будуть надані позивачем в клопотанні про ухвалення додаткового рішення відповідно до ст. 139 КАС України.
Суд, вивчивши й дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.05.2024 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті Кравчуком І.О. винесено постанову серії №000385 про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 132-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 04.03.2024 року перевіркою у м. Києві по Столичному шосе (дорога дублер біля АЗС «АМІК») т/з «Scania» н/з НОМЕР_1 , що перевозив відсів за ТТН 129202 від 04.03.2024 року, виявлено внесення посадовою особою вантажовідправника ТОВ «АБУ» (ТОВ «Альянс будівельників України») відомостей про вагу т/з з вантажем у розмірі 37,5 т при фактичному показнику 47,68 т, перевищення фактичного показника над нормативно допустимим склало 25,47 %, тим самим вантажовідправником порушено вимоги ст. 51-1 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Стаття 251 КУпАП вказує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у п. 22.5 Правил дорожнього руху України на 2 % (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Підпунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306, передбачені обмеження як вагових, так і габаритних параметрів транспортних засобів та їх составів. Зокрема, максимальне значення для автомобільних доріг державного значення фактичної маси чотирьохвісного автомобіля становить 32 тони, а для чотирьохвісного автомобіля з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами - 38 тон.
Відповідальність за порушення п. 22.5 Правил дорожнього руху України передбачена, в тому числі, частиною третьою статті 132-2 КУпАП.
Згідно із п.п. 1, 7 Положення про Державну службу України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв'язку та іншими технічними засобами; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі тощо.
Отже, Відділ державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті з метою забезпечення виконання покладених на нього законодавством завдань, зокрема, в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів має право: проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі); використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, серед іншого, товарно-транспортна накладна.
В силу положень статті 51-1 Закону України «Про автомобільний транспорт» саме на вантажовідправника покладено обов'язки вносити до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж відомості про масу або габарити вантажу та надавати перевізнику необхідні документи на вантаж, що містять достовірну інформацію.
На підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення відповідачем до відзиву долучено: акт №043720 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт від 04.03.2024; акт №0011100 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів; довідку ДЗ 001413 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 04.03.2024, відповідно до якої повна маса транспортного засобу становила 47,68 тонн; товарно-транспортну накладну №129202 від 04.03.2024, згідно з якою вантажовідправником є ТОВ «АБУ», в якій маса вантажу зазначена 20,30 тонн.
Таким чином, із наданих відповідачем доказів вбачається, що автомобіль зупинений під час проведення рейдової перевірки транспортних засобів, зважування здійснене на сертифікованому пересувному пункті габаритно-вагового контролю, що відповідає метрологічним стандартам України.
Згідно з ч. 3 ст. 132-2 КУпАП відповідальність настає за внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, крім вантажовідправника, який одночасно є перевізником цього вантажу, а так само внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у разі якщо фактичні дані вантажу або внесені (зазначені) відомості перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків включно.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події і складу адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Долученими до відзиву документами підтверджено порушення вантажовідправником вимог оформлення та внесення відомостей до товарно-транспортної накладної або інших визначених законодавством документів на вантаж, саме внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарит вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків включно.
Суб'єкт відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 132-2 КУпАП, визначений статтею 279-5 КУпАП, за змістом якої у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч. 2 ст. 122-2, ч.ч. 2, 3 ст. 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що вантажовідправником є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.
Статтею 132-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність у виді штрафу, що накладається на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника.
З наявних у матеріалах справи документів убачається, що вантажовідправником є ТОВ «АБУ», даним вантажовідправником складено товарно-транспортну накладну №129202 від 04.03.2024. За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, керівником ТОВ «АБУ» є Кундзіч В.В.
Аналізуючи долучені до матеріалів справи докази, суд погоджується із твердженням відповідача про правомірність притягнення саме ОСОБА_1 як керівника ТОВ «АБУ» до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 132-2 КУпАП, тобто суб'єкт вчинення правопорушення визначений правильно із дотриманням вимог законодавства, а відтак доводи представника позивача про те, що до адміністративної відповідальності притягнута особа, яка фактично не вчиняла адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-2 КУпАП, є безпідставними.
Оскаржувана постанова в цій справі відповідає вимогам нормативно-правових актів, містить необхідну інформацію, згідно із якою уповноваженою посадовою особою відповідача встановлено подію, склад адміністративного правопорушення та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 132-2 КУпАП.
Разом з тим, відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Згідно з приписами ст. 38 КУпАП адміністративні правопорушення поділяють на: триваючі правопорушення; правопорушення, що мають разовий характер.
Обчислення строків адміністративного стягнення залежить від його виду. При цьому статтею 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.
Отже, для більшості правопорушень перебіг строку притягнення до адміністративної відповідальності починається з дня вчинення правопорушення. Cтаття 38 КУпАП не передбачає інших умов відліку строку, окрім, як для триваючих правопорушень.
Триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 804/401/17, від 11.12.2018 у справі № 242/924/17 та від 11.06.2020 у справі № 345/4368/16-а, відповідно до яких триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Адміністративне правопорушення, яке інкримінується позивачеві, не є триваючим, а тому передбачений двомісячний строк має обчислюватися з дати вчинення самого правопорушення.
Згідно з пунктом 7 статті 247 КУпАП обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення, є закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу, а тому таке провадження не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
З огляду на те, що адміністративне правопорушення було вчинено 04.03.2024, тому відповідно до статті 38 КУпАП останнім днем притягнення до адміністративної відповідальності позивач могла бути дата - 04.05.2024, натомість оскаржувана постанова винесена відповідачем 24.05.2024.
Отже, суд дійшов висновку та погоджується у цій частині із доводами позивача, що постанова про накладення адміністративного стягнення №000385 від 24.05.2024 винесена без врахування вимог ст. 38 КУпАП, з порушенням строків, які встановлені для накладення адміністративного стягнення, що є грубим процесуальним порушенням, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Суд критично сприймає доводи адвоката Бондюка Б.В. щодо пропуску строку направлення відзиву на позовну заяву, оскільки ухвала про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача 15.02.2025, відповідач відзив на позовну заяву направив 20.02.2025, тобто у встановлений законодавством 15 -денний строк.
Суд не надає оцінку іншим доводам представника позивача, зокрема, щодо порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки вони не мають правового значення для вирішення спору, позаяк суд дійшов висновку, що постанова прийнята поза межами строків, які встановлені для притягнення до адміністративної відповідальності, що є безумовною підставою для її скасування.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Вирішуючи питання щодо стягнення сплаченого судового збору суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, враховуючи те, що за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, суд стягує на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 38, 132-2, 245, 247, 251, 279-5, 283 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 6, 72-78, 139, 242-246, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову від 24.05.2024 року про накладення адміністративного стягнення №000385, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-2 КУпАП, а також закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного судового рішення - 23.05.2025.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, адреса: м. Київ, вул. Фізкультури, 9, код ЄДРПОУ 39816845.
Суддя