Справа № 204/5284/25
Провадження № 2-з/204/41/25 р.
23 травня 2025 року суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Самсонова В.В., ознайомившись з заявою представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 204/5284/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та штрафу за прострочення повернення позики,-
До Чечелівського районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та штрафу за прострочення повернення позики.
21 травня 2025 року представником позивача ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення зазначеного позову.
В заяві про забезпечення позову представник позивача просив накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 6322284003:00:000:0029, площею 0.1148 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2159471163222; земельну ділянку, кадастровий номер 6322284003:00:000:0030, площею 0.5972 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2159226963222, земельну ділянку, кадастровий номер 6322284003:00:000:0028, площею 0.25 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2159196363222; земельну ділянку, кадастровий номер 6322284003:00:000:0027, площею 0.3347 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2159152263222; земельну ділянку, кадастровий номер 6322284003:00:000:0026, площею 0.25 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2159127263222; земельну ділянку, кадастровий номер 6322284003:00:000:0025, площею 0.25 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2158134463222. В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_2 звернулась до Чечелівського районного суду міста Дніпра із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 травня 2024 року між ОСОБА_2 як позикодавцем та ОСОБА_3 як позичальником було укладено договір позики. Відповідно до п. 1 договору позики Позикодавець передає, а Позичальник приймає у власність грошові кошти в розмірі 353 000, 00 доларів США (триста п'ятдесят три тисячі доларів США), що еквівалентно за середнім курсом їх продажу комерційними банками міста Києва сумі 14 172 950, 00 гривень. Факт одержання грошей підтверджується розпискою, власноручно написаною Позичальником в момент передачі йому суми Позики. Пунктом 2 договору позики передбачено, що зазначену вище суму позики Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю готівкою у повному обсязі в строк до 30 травня 2024 року. Валюта повернення Позики - долари США, сума до повернення - 353 000 $. Після повернення Позики в повній сумі Позикодавець повинен повернути Позичальнику розписку. Відповідно до відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, ОСОБА_3 є власником наступного нерухомого майна: земельної ділянки, кадастровий номер 6322284000:03:000:0060, площею 1.5504 га; земельної ділянки, кадастровий номер 6233384003:00:000:0029, площею 0.1148 га; земельної ділянки, кадастровий номер 6322284003:00:000:0030, площею 0.5972 га; земельної ділянки, кадастровий номер 6322284003:00:000:0028, площею 0.25 га; земельної ділянки, кадастровий номер 6322284003:00:000:0027, площею 0.3347 га; - земельної ділянки, кадастровий номер 6322284003:00:000:0026, площею 0.25 га; - земельної ділянки, кадастровий номер 6322284003:00:000:0025, площею 0.25 га. У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. Обраний Позивачем вид забезпечення позову, арешт, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Заява про забезпечення позову передана судді Самсоновій В.В. 22 травня 2025 року цивільною канцелярією суду.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що дана заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Види забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є стягнення боргу за договором позики, оформленого у виді розписки від 23 травня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_2 надала ОСОБА_3 в борг грошові кошті в сумі 353 000 доларів США строком повернення до 30 травня 2024 року.
Згідно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (інформаційна довідка № 42599999, дата формування 08.05.2025 року) за відомостями з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що відповідачу належить на праві власності майно: земельна ділянка, кадастровий номер 6233384003:00:000:0029, площею 0.1148 га; земельна ділянка, кадастровий номер 6322284003:00:000:0030, площею 0.5972 га; земельна ділянка, кадастровий номер 6322284003:00:000:0028, площею 0.25 га; земельна ділянка, кадастровий номер 6322284003:00:000:0027, площею 0.3347 га; земельна ділянка, кадастровий номер 6322284003:00:000:0026, площею 0.25 га; земельна ділянка, кадастровий номер 6322284003:00:000:0025, площею 0.25 га.
Оскільки предметом позову є стягнення значної суми грошових коштів, застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту є саме тим заходом, який унеможливить ускладнення чи невиконання рішення суду у разі задоволення або часткового задоволення позову, та забезпечить можливість ефективного захисту прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі визнання судом прав та інтересів позивача дійсно порушеними.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
На переконання суду, представником позивача наведено обставини та надано достатньо доказів вважати, що між сторонами дійсно виник спір, забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначену вище майно є обґрунтованим заходом забезпечення позову, який відповідає характеру спірних правовідносин, і зможе забезпечити в подальшому виконання рішення суду у разі задоволення позову. Крім того, вказаний захід забезпечення позову не порушить законних прав та інтересів відповідача, з огляду на те, що даний вид забезпечення позову не впливає на права власника майна на вільне володіння та користування ним.
Разом з тим, слід вказати, що види забезпечення позову визначені у ст. 150 ЦПК України, зокрема п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлює одним із видів забезпечення позову заборону вчиняти певні дії. Тому наведення у заяві про забезпечення позову заборони вчинення не певних, тобто конкретних дій, а загалом «будь-яких» дій, спрямованих на відчуження у будь-який спосіб, не відповідає видам забезпечення позову, які передбачені ст. 150 ЦПК України.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги викладені у заяві доводи заявника та оцінюючи наявні у матеріалах заяви докази в їх сукупності щодо співставлення їх належності, допустимості, достовірності кожного окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку між собою, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме на: земельну ділянку, кадастровий номер 6233384003:00:000:0029, площею 0.1148 га; земельну ділянки, кадастровий номер 6322284003:00:000:0030, площею 0.5972 га; земельну ділянку, кадастровий номер 6322284003:00:000:0028, площею 0.25 га; земельну ділянку, кадастровий номер 6322284003:00:000:0027, площею 0.3347 га; земельну ділянку, кадастровий номер 6322284003:00:000:0026, площею 0.25 га; земельну ділянку, кадастровий номер 6322284003:00:000:0025, площею 0.25 га., до набрання законної сили рішення суду у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд, -
Заяву про забезпечення позову у цивільній справі № 204/5284/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та штрафу за прострочення повернення позики - задовольнити повністю.
Забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 на праві приватної власності, а саме на: земельну ділянку, кадастровий номер 6233384003:00:000:0029, площею 0.1148 га; земельну ділянки, кадастровий номер 6322284003:00:000:0030, площею 0.5972 га; земельну ділянку, кадастровий номер 6322284003:00:000:0028, площею 0.25 га; земельну ділянку, кадастровий номер 6322284003:00:000:0027, площею 0.3347 га; земельну ділянку, кадастровий номер 6322284003:00:000:0026, площею 0.25 га; земельну ділянку, кадастровий номер 6322284003:00:000:0025, площею 0.25 га., до набрання законної сили рішення суду у справі.
Відповідно до п. п. 3, 4, 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», судом зазначаються відомості про стягувача і боржника відповідно:
-Стягувач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
-Боржник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Строк пред'явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.
Копію ухвали скерувати позивачу для пред'явлення в установленому законом порядку для виконання і внесення відомостей до Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого та рухомого майна.
Копію ухвали після її виконання направити відповідачу - для відмова
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ч. 2 ст. 261 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день складення її повного тексту, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя В.В. Самсонова