23 травня 2025 року м. Дніпросправа № 280/10204/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року (суддя Сіпака А.В.)
у справі №280/10204/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна Компанія «Серіол-Плюс»
до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області
про визнання протиправною та скасування постанови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливна Компанія «Серіол-Плюс» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14.11.2023 №ПШ 009995 на суму 17000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що отримання тимчасового реєстраційного талона є правом, а не обов'язком особи, що передала в користування транспортний засіб чи отримала транспортний засіб у користування. Відсутність тимчасового талону на транспортний засіб, при наявності технічного паспорту, договорів оренди, не є порушенням положень діючого законодавства. Таким чином, в діях позивача відсутні порушення, а спірна постанова винесена незаконно та підлягає скасуванню.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено.
Суд першої інстанції виходив з того, що в межах спірних правовідносинах, за наявності чинного документа, який підтверджував право користування і (або) розпорядження транспортним засобом, позивач не може нести відповідальність за не оформлення тимчасового реєстраційного талона на такий транспортний засіб, яке в силу положень чинного законодавства, може видаватися також і за зверненням власника транспортного засобу. Суд дійшов висновку, що ненадання водієм в ході рейдової перевірки тимчасового реєстраційного талону не свідчить про відсутність факту передачі транспортного засобу від власника іншій особі чи про незаконність такої передачі, а також не спростовує відомостей про особу автомобільного перевізника, зазначених у товарно-транспортній накладній, а тому застосування адміністративно-господарських санкцій є безпідставним.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач вважає, що ним правомірно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 009995 від 14.11.2023 за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Скаржник зазначає, що перевізник не забезпечив виконання вимог чинного законодавства у сфері забезпечення вантажів, а саме: відсутній тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб DAF, номерний знак НОМЕР_1 , чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Договір оренди майна №110 від 31.01.2022, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не надавався безпосередньо під час перевірки.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 10.10.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті на 440 км +33ам, а/д Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь, здійснено перевірку транспортного засобу DAF (сідловий тягач), номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом, номерний знак НОМЕР_2 , за кермом якого, згідно з посвідченням водія, перебував ОСОБА_1 (а.с.56).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником транспортного засобу марки DAF XF 95.430, номер кузову НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , є ОСОБА_2 (а.с.14).
За результатами перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 004824 від 10.10.2023 (а.с.7).
Як вказано у цьому акті, відповідачем встановлено порушення ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону, а саме: відсутній тимчасовий реєстраційний талон транспортного засобу DAF, д.н.з. НОМЕР_1 , оформлений на ТОВ «ПК «СЕРІОЛ-ПЛЮС».
В графі «Пояснення водія про причини порушень» акту перевірки вказано: водій від підпису та пояснень відмовився.
14.11.2023 відповідачем прийнято постанову №ПШ 009995 про застосування до ТОВ «ПК «СЕРІОЛ-ПЛЮС» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.6).
Не погоджуючись з цією постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право:
використовувати спеціалізовані автомобілі;
використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку;
супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів;
використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю;
використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі;
у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства;
здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Відповідно до положень ст.34 Закону від 05.04.2001 №2344-III автомобільний перевізник повинен:
- виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
- утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;
- забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;
- забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв;
- організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;
- забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
- забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;
- забезпечувати безпеку дорожнього руху;
- забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Положення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» зобов'язують автомобільних перевізників, водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Наявність виразу «інші документи, передбачені законодавством», в ч.2 ст.48 Закону №2344-III свідчить про те, що перелік документів, наведений у ст.48 Закону №2344-III, не є вичерпним.
Відповідно до ч.2 ст.49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов'язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Згідно приписів пп. "а", "б" пп.2.1 п.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).
Положеннями пп.2 п.2 Правил дорожнього руху України передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Відповідно до абз.4 п.16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (далі - Порядок № 1388) за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Судом встановлено, що на момент проведення перевірки транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , переданий власником ОСОБА_2 позивачеві в користування, що підтверджується договором найму (оренди) транспортних засобів від 31.01.2022, копія якого міститься в матеріалах справи.
Під час проведення перевірки посадовим особам контролюючого органу надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, вказаний договір найму (оренди) транспортних засобів від 31.01.2022 та товарно-транспортна накладна, якими підтверджено правомірність користування ТОВ ТОВ «ПК «СЕРІОЛ-ПЛЮС» означеним вище транспортним засобом.
Посилання скаржника на те, що договір оренди транспортних засобів наданий позивачем лише до суду, однак під час перевірки не надавався, суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки доводи позивача щодо надання всіх необхідних документів під час проведення перевірки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не спростовано.
За встановлених у справі обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що ненадання водієм в ході рейдової перевірки тимчасового реєстраційного талону не свідчить про відсутність факту передачі транспортного засобу від власника іншій особі чи про незаконність такої передачі, а також не спростовує відомостей про особу автомобільного перевізника, зазначених у товарно-транспортній накладній.
Виходячи з вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова прийнята необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже не відповідає критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень, у зв'язку з чим є протиправною та підлягає скасуванню, як то правильно встановлено судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року по справі №280/10204/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко