22 травня 2025 року м. Дніпросправа № 280/10652/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.01.2025 року (суддя Татарінов Д.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення виготовлено 13.01.2025 року) у адміністративній справі №280/10652/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання зарахувати до страхового стажу певні періоди роботи, здійснити перерахунок пенсії з моменту її призначення, суд -
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування при призначенні пенсії до його страхового стажу періоди роботи на Оріхівському МДСО з 04.06.1985 року по 02.04.1990 року; зобов'язати відповідача зарахувати до його страхового стажу періоди роботи на Оріхівському МДСО з 04.06.1985 року по 02.04.1990 року та здійснити перерахунок пенсії з моменту її призначення.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.01.2025 року позовні вимоги задоволено.
З рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувало тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що ОСОБА_1 03.09.2024 року звернувся до пенсійного органу із зверненням відповідно до Закону України «Про звернення громадян щодо не зарахування період роботи до страхового стажу і листом пенсійний орган повідомив, що до страхового стажу не було зараховано період роботи з 04.06.1985 року по 02.04.1990 року, оскільки в трудовій книжці після звільнення (запис 12) відсутня печатка підприємства або відділу кадрів та підпис уповноваженої особи. Страховий стаж ОСОБА_1 складає 34 роки, 02 місяці, 02 дні. ОСОБА_1 було роз'яснено, що йому необхідно подати уточнюючу довідку за вищезазначений період роботи, оформлену відповідно до чинного законодавства. Оскільки ОСОБА_1 не звертався до пенсійного органу у Порядку №22-1 із належною заявою, рішення не виносилося. Апелянт зазначив, що ОСОБА_1 подав трудову книжку. Яка була оформлена з порушенням п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Державного комітету Ради міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати від 20.06.1974 року №162.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 10.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви надав, зокрема, додано копію трудової книжки НОМЕР_1 , згідно якої у період з період з 04.06.1985 року по 02.04.1990 року працював у Оріхівському МДСО. За результатами розгляду вищезазначеної заяви ОСОБА_1 з 26.05.2024 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 03.09.2024 року, у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 стало відомо про не зарахування до його страхового стажу періоду роботи з 04.06.1985 року по 02.04.1990 року, він звернувся із заявою про надання інформації до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з приводу підстав такого не зарахування. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.10.2024 року №17251-15916/Д-02/8-0800/24 пенсійний орган повідомив ОСОБА_1 , що до страхового стажу під час призначення пенсії не було зараховано період роботи з 04.06.1985 року по 02.04.1990 року, оскільки в трудовій книжці після звільнення (запис 12) відсутня печатка підприємства або відділу кадрів та підпис уповноваженої особи. Суд зазначив, що згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.07.1982 року, ОСОБА_1 з 04.06.1985 року по 02.04.1990 року працював у Оріхівському МДСО. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався статтями 56, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.4 ст.24, частинами 1, 3 ст.44, ч. ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; підпунктами 2.2, 2.3, 2.10, 2.11 п.2 Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 року №16; пунктами 1, 2.6, 2.12, 2.14, 6.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення №58 від 29.07.1993 року; пунктами 1, 13, 18 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 року №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не може нести негативні наслідки у зв'язку із неправильним заповненням роботодавцем трудової книжки, як-то відсутність печатки чи підпису відповідальної (уповноваженої) особи підприємства. Суд врахував, що формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Суд критично оцінив доводи пенсійного органу з приводу ненадання ОСОБА_1 уточнюючої довідки або необхідності звернення із відповідною заявою про перерахунок пенсії/зарахування стажу роботи, оскільки трудова книжка НОМЕР_1 від 19.7.1982 року надавалась ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії.
Матеріалами справи встановлено, що 10.7.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Встановлено, що до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 надав копію трудової книжки НОМЕР_1 , згідно якої у період з період з 04.06.1985 року по 02.04.1990 року ОСОБА_1 працював у Оріхівському МДСО.
Встановлено, що ОСОБА_1 з 26.05.2024 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Встановлено, що 03.092024 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 04.06.1985 року по 02.04.1990 року.
Встановлено, що листом від 02.0.2024 року №17251-15916/Д-02/8-0800/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило ОСОБА_1 , що до страхового стажу під час призначення пенсії не було зараховано період роботи з 04.06.1985 року по 02.04.1990 року, оскільки в трудовій книжці після звільнення (запис 12) відсутня печатка підприємства або відділу кадрів та підпис уповноваженої особи.
Відповідно до статей 56, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин 1, 4 ст.24, ч.1 ст.26, частин 1, 3 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Особи починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до п.2.3 Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 всі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, також по нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п.2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення №58 від 29.07.1993 року, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пунктів 1, 18 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 року №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Разом з тим, у силу пункту 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Аналізуючи докази у справі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не може нести негативні наслідки у зв'язку із неправильним заповненням роботодавцем трудової книжки, як-то відсутність печатки чи підпису відповідальної (уповноваженої) особи підприємства; формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.01.2025 року у адміністративній справі №280/10652/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова