15 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/8743/24
Головуючий суддя І інстанції - Букіна Л.Є.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 року в адміністративній справі №160/8743/24 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 103 796.82 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 року адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було задоволено.
Стягнуто податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету у сумі 103 796.82 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що стягнення з відповідача податкового боргу з земельного податку є безпідставним, оскільки жодної земельної ділянки в його власності не перебуває та на момент правовідносин, що виникли не перебувало, тому і підстав для нарахування земельного податку не було.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, відповідно до інтегрованих карток, наданих позивачем, за відповідачем рахується податковий борг у сумі 103 796,82 із земельного податку з фізичних осіб, який виник внаслідок несплати у встановлений термін суми грошового зобов'язання згідно податкових повідомлень-рішень від 12.03.2018 року №710050-1309-0462, від 14.03.2019 року №496875-5150-0462 та від 23.03.2020 року №857073-5140-0462.
Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України по відповідачу була сформована податкова вимога від 27.11.2024 року № 2793-25, яка була направлена на адресу останнього.
Зважаючи на несплату відповідачем у добровільному порядку грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулось з даним позовом до суду на виконання наданих ПК України повноважень.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду справи у судовому порядку, податковий борг відповідачем не погашений, що свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.
Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.
Відповідно до п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).
Згідно п. 58.2 ст.58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно із п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Відповідно до п. 59.1, п. 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно пунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
За правилами пункту 95. 4 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує реалізацію права контролюючого органу на примусове стягнення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення до суду, є дотримання таких умов: надіслання платнику податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи вручення її особисто платнику або його законному чи уповноваженому представникові; сплив строку у 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Як свідчать встановлені обставини справи, спірна сума податкового боргу була сформована податковим органом внаслідок несплати відповідачем в добровільному порядку податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 12.03.2018 року №710050-1309-0462, від 14.03.2019 року №496875-5150-0462 та від 23.03.2020 року №857073-5140-0462.
З матеріалів справи видно, що наведені податкові повідомлення-рішення були оскаржені відповідачем в судовому порядку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 року по справі № 160/22999/24 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області №710050-1309-0462 від 12.03.2018 на суму 34 598.94 грн.; №496875-5150-0462 від 14.03.2019 на суму 34 598.94 грн.; №857073-5140-0462 від 23.03.2020 на суму 34598.94 грн.
Наведене судове рішення набрало законної сили 20.12.2024 року.
Отже, з зазначених обставин справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких була сформована спірна сума податкового боргу, були скасовані в судовому порядку, що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення в судовому порядку визначених ними податкових зобов'язань.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 року в адміністративній справі №160/8743/24 - скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3633.60 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко